Реферат: Історія географічної науки
Географія (у перекладі із грецької - “опис землі ”) - наука, що зародилася на зорі розвитку людської цивілізації. Її джерела йдуть у глиб століть набагато далі, ніж, наприклад, у фізики, хімії, біології, геології й багатьох інших наук.
Але на різних етапах довгого історичного шляху зміст і мети географії не залишалися незмінними.
От чому ми говоримо, що географія - наука древня й одночасно молода: нині вона вирішує зовсім інші завдання, чим у минулому.
Протягом багатьох століть це була описово-пізнавальна наука, завдання якої зводилися до відкриття й опису раніше невідомих країн і земель.
Географія сторіччями накопичувала факти; її головне завдання полягало в тому, щоб крок за кроком відтворити картину поверхні земної кулі, тобто нанести на карту й описати берега материків і островів, гори, ріки, озера й т.д.
Довгий час географія являла собою свого роду енциклопедичний звід найрізноманітніших відомостей і давала відповідь на питання “де? ” і “що? ” - тобто вказувала місцезнаходження різних об'єктів на поверхні Землі.
Строго говорячи, вона ще не була наукою в повному розумінні слова, тому що наука повинна відповідати на питання “як? ” і “чому? ”. Справжня наука пояснює факти, формулює закони, має свою теорію.
Не треба, звичайно, думати, що географи в минулому були тільки збирачами фактів, серед них минулого й видатних мислителів.
Уже в далекій давнині люди намагалися пояснити розливи рік, припливи й відливи, походження вітрів і плинів і багато інших географічних явищ.
Але загальний рівень науки був таким, що вчені не могли експериментально досліджувати спостережувані явища і їм доводилося догадуватися про їхню сутність і походження, покладаючись на свою інтуїцію або фантазію.
Тільки до кінця минулого століття географія змогла обпертися на основні закони фізики, хімії й біології, щоб приступитися до вивчення складних закономірностей, які діють у тісному переплетенні природних явищ земної поверхні.
Що ж стосується економічної географії, то справді науковий характер вона початку здобувати лише взявши на озброєння закони класичної політичної економії.
Таким чином, тільки протягом останнього сторіччя географія початку перетворюватися з описової (“збірної”) дисципліни в науку теоретичну; по суті, вона стала відроджуватися й здобувати новий зміст.
Сучасна географія - це складна розгалужена система, або “родина" наук - природних (фізико-географічних) і суспільних (економіко-географічних), зв'язаних загальним походженням і загальними цілями.
Одне з найважливіших завдань сучасної географії - вивчення процесів взаємодії природи й суспільства з метою наукового обґрунтування раціонального використання природних ресурсів і збереження сприятливих умов для життя людини на нашій планеті.
Минуле географії, якщо розглядати його як історію ідей, а не тільки подорожей, також не менш багато подіями, чим історія будь-якої іншої науки. В історії географії чергуються періоди зльоту й застою, круті переломи й кризи.
Ця історія повна гарячих суперечок, гострої ідейної боротьби й часом справжнього драматизму. Щоб відстояти нові ідеї, було потрібно не менше сміливості й героїзму, чим для того, щоб відправитися в плавання до невідомих берегів.
Кожний школяр знає імена творців механіки, астрономії, хімії й інших наук. Хто не чув про Н. Коперника, І. Ньютона, Ч. Дарвіна, Д.І. Менделєєва, А. Ейнштейна? Але не всякій освіченій людині відомі, наприклад, імена одного з основоположників вітчизняної теоретичної географії В.Н. Татищева (1686-1750) або К.І. Арсеньєва (1789-1865), що стояв у джерел економічної географії в Росії.
Географічні ідеї древнього світу
Зачатки географічних знань з'явилися ще в первісних людей, саме існування яких залежало від здатності орієнтуватися в просторі й відшукувати природні притулки, джерела води, місця для полювання, камені для знарядь і т.д.
Первісна людина відрізнялася гострою спостережливістю й навіть умінням робити малюнки місцевості на шкірах, бересті, дереві - прообрази географічних карт. Примітивна карта як спосіб передачі географічної інформації виникла, очевидно, задовго до виникнення письменності. Уже на самих ранніх стадіях своєї господарської діяльності первісна людина вступила в складні взаємодії з навколишнім природним середовищем.
Дослідження археологів в останні роки показали, що вже наприкінці палеоліту (древнього кам'яного віку) людина знищила основну частину великих ссавців у межах помірного пояса північної півкулі, викликавши тим самим своєрідну “перша екологічну кризу" в історії нашої планети, і змушений був від збирання й полювання перейти до землеробства.
Перші письмові документи залишили нам землеробські народи Древнього Сходу: Єгипту, Дворіччя (Ассирія й Вавилон), Північної Індії й Китаю (IV-II тисячоріччя до н. е).
У цих народів виникли зачатки наукових знань в області математики, астрономії, механіки, які використовувалися потім для рішення проблем географічного характеру.
Так, у Єгипті в епоху Древнього царства (до 2500 р. до н. е) проводилося межування земель, створювався земельний кадастр (головним чином для визначення розміру податків). З метою визначення строків різних сільськогосподарських робіт стали проводитися регулярні астрономічні спостереження. Єгиптяни досить точно визначили тривалість року й увели сонячний календар. Древнім єгиптянам і вавилонянам були відомі сонячний годинник.
Єгипетські й вавилонські жерці, а також китайські астрономи встановили закономірності повторення сонячних затьмарень і навчилися пророкувати їх. Із Двуріччя відбувається розподіл екліптики на 12 знаків зодіаку, року - на 12 місяців, доби - на 24 години, окружності - на 360 градусів; там же було уведене поняття “місячний тиждень". З Індії бере початок сучасна числова нумерація.
Подання народів Древнього Сходу про природу, хоча й мали у своїй основі реальний практичний досвід, у теоретичному плані зберігали міфологічний характер.
Ще в III тисячоріччі до н. е. шумери створили міфи про створення миру, потопі й раї, які виявилися надзвичайно живучими й відбилися в багатьох релігіях.
Астрономічні спостереження в той час не привели до правильних поглядів на будову Всесвіту. А от віра в прямий вплив небесних світил на долі людей привела до виникнення астрології (особливо популярної вона була у Вавилоні).
Подання про Землю ґрунтувалися на безпосереднім сприйнятті навколишнього світу. Так, древнім єгиптянам Земля представлялася у вигляді плоского витягнутого прямокутника, оточеного з усіх боків горами.
--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--