Реферат: Історія географічної науки
Стрімкий рух у глиб Сибіру й до Тихого океану - героїчний подвиг росіян землепроходців. Деяким більше півсторіччя треба було для того, щоб перетнути простір від Обі до Берингове протоки. В 1632 р. заснований Якутський острог. В 1639 р. Іван Москвитін досягає Тихого океану в Охотську.
Василь Поярков в 1643-1646 р. пройшов від Лени до Яни й Індигірки, першим з російських козаків-землепроходців зробив плавання по Амурському лимані й Сахалінській затоці Охотського моря. В 1647-48 р. Єрофій Хабаров проходить Амур до Сунгари.
І нарешті, в 1648 р. Семен Дежнев обгинає з моря Чукотський півострів, відкриває мис, що носить нині його ім'я, і доводить, що Азія від Північної Америки відділена протокою.
Поступово й елементи узагальнення здобувають велике значення в російської географії. В 1675 р. у Китай направляється російський посол, утворений грек Спафарий (1675-1678 р) із вказівкою “зобразити всі землицы, міста й шлях на креслення”. Креслення, тобто карти, минулого в Росії документами державного значення.
Російська рання картографія відома наступними чотирма своїми добутками.
1. Велике креслення Російської держави. Складений в одному екземплярі в 1552 р. Джерелами для нього послужили “писцові книги". До нас Велике креслення не дійшло, хоча відновлявся в 1627 р. Про реальність його писав географ петровського часу В.Н. Татищев.
2. Книга Великого креслення - текст до креслення. Один з пізніх списків книги виданий Н. Новиковим в 1773 р.
3. Креслення Сибірської землі складений в 1667 р. До нас дійшов у копії. Креслення супроводжує “Рукопис противу креслення”.
4. Креслярська книга Сибіру складена в 1701 р. за наказом Петра I у Тобольську С.У. Ремезовим із синами. Це перший російський географічний атлас із 23 карт із кресленнями окремих районів і населених пунктів.
Таким чином, і в Росії метод узагальнень став раніше всього картографічним.
У першій половині XVIII в. тривали великі географічні описи, але зі збільшенням значення географічних узагальнень. Досить перелічити головні географічні події, щоб зрозуміти роль цього періоду в розвитку вітчизняної географії.
По-перше, велике багаторічне вивчення російського узбережжя Льодовитого океану загонами Великої Північної експедиції 1733-1743 р. і експедиції Витуса Беринга й Олексія Чирикова, які під час Перших і Другий Камчатських експедицій відкрили морський шлях від Камчатки до Північної Америки (1741 р) і описали частина північно-західного узбережжя цього материка й деякі з Алеутських островів.
По-друге, в 1724 р. була заснована Російська Академія наук з Географічним департаментом у її складі (з 1739 р). Ця установа очолювали продовжувачі справ Петра I, перші росіяни вчені-географи В.Н. Татищев (1686-1750) і М.В. Ломоносов (1711-1765).
Вони стали організаторами детальних географічних досліджень території Росії й самі внесли значний вклад у розвиток теоретичної географії, виховали плеяду чудових географів-дослідників. В 1742 р. М.В. Ломоносовим написаний перший вітчизняний твір з теоретичним географічним змістом - “Про шари земні". В 1755 р. виходять у світло дві класичні країнознавчі монографії: “Опис землі Камчатки” С.П. Крашенникова й “Оренбурзька топографія” П.И. Ричкова. Почався ломоносівський період у вітчизняній географії - час міркувань і узагальнень.
Література
1. Богучарков В.Т. История географии: Учебное пособие для вузов - М., 2006.
2. Голубчик М., Евдокимов С. История географии. - М., 2003.
3. Ананьева Е.Г., Мирнова С.С. Земля. Повна енциклопедія - К., 2004.
4. Петрова Н.Н., Новенко Д.В. Настільна книга вчителя географії.6-11 класи. - К., 2005.
5. Душина И.В., Таможня Е.А., ПятунинВ.Б. Методика и технология обучения географии в школе - М., 2006.