Реферат: Історія, перспективи Конвенції прав людини

4. Дитина повинна мати право на необхідне харчування, житло та медичне обслуговування.

5. Діти, які мають фізичні вади, розумове відставання чи соціальні труднощі, повинні мати особливу увагу, навчання та лікування.

6. Діти повинні рости в сім’ї. Суспільство й уряд повинні забезпечити дітей, які не мають батьків, всіма необхідними умовами і підтримкою.

7. У дитини є право на безкоштовну обов’язкову освіту. Дитина також повинна мати можливість відпочивати і гратися.

8. Діти повинні бути завжди першими серед тих, кому необхідно надати підтримку і допомогу.

9. Дитина повинна бути захищена від усіх проявів зневажання, жорстокості й експлуатації. Забороняється дитяча праця.

10. Дитина повинна бути захищена від усіх видів дискримінацій, що практикуються, і виховуватися в дусі взаєморозуміння, терпимості, дружби між людьми, миру і загального братерства.

Досі не закріплено в українському законодавстві такі важливі стандарти, як визнання за дитиною права звертатися до суду та адміністративних органів з питання захисту своїх прав (ст. 9 п. 12, 13, 2, 15, 25, 37, 40 Конвенції ООН про права дітей).

Як відомо, законодавство про соціальний захист дитинства за Конституцією України належить до видання як в центральних, так і місцевих органів державної влади, що дає змогу місцевим органам встановлювати додаткові пільги для сімей з дітьми, Надавати їм допомогу. Нажаль, ця практика ще не має належного поширення, безперечно потребує подальшого розвитку, правового оформлення і заохочення з боку держави.

Найбільш змістовної, на мій погляд, є Національна програма «Діти України». Але, на жаль, питання законодавчого забезпечення захисту інтересів і прав дітей в ній присвячено лише один розділ, в якому головна увага зосереджена на таких проблемах:

— поліпшення здоров’я;

— зниження дитячої захворюваності та смертності;

— дитяче харчування;

— створення умов розвитку виховання й освіти дітей.

Такий підхід, на мою думку, не відповідає виконанню завдань згаданої програми.

Чому в правозахищеній державі смертність перевищує народжуваність дітей втричі, чому батьки не відповідають за своїх дітей належним чином, чому діти голодні, чому багато дітей — сиріт, інвалідів?!

Про здоров’я своїх дітей зобов’язані піклуватися батьки. Коли вони не виконують свій обов’язок і завдається шкода здоров’ю дитини, батьки можуть бути позбавлені своїх прав,а дитина передана під опіку або піклування інших осіб. В «Основах законодавства України про охорону здоров’я» не зафіксовано обов’язку лікарів негайно повідомляти у відповідні правоохоронні органи про випадки з дітьми, на перший погляд нещасні, а на самперед — закономірні або й навмисні. В інших країнах невиконання такого професійного обов’язку лікарями позбавляє їх прав надалі займатися професійною діяльністю.

Висновок

Аналіз українського законодавства дає підстави стверджувати, що стосовно дітей, людина вона базується на гуманних принципах, закріплено у Конвенції про права дитини та інших міжнародних актах. Але багато таких законів не працює. Таким чином, практична реалізація прав людини можлива лише за умов суспільної узгодженої роботи всіх державних органів, соціальних інститутів, від яких залежить дотримання прав та їх закріплення.

Слід зазначити, що реалізація прав людини неможлива без розвиненої системи соціальних інститутів, найбільш фундаментальними з яких є власність, держава, сім’я, наука, виховання, освіта, право. Коли всі люди самі навчаться захищати свою гідність, свої права, необхідність у спеціальних організаціях відпаде.

Колись людина як «перший вільновідпущеник природи» вирвалася з царства дикої природи, розпрямилася на весь зріст і промовила: «Я — людина! Я маю право!». З цього , зокрема, бере свій початок людська культура. Потім права перетворили в інструмент, спрямований іноді проти особистості, в інструмент захисту прав еліти (аристократії, монархів, олігархів тощо). Зараз ми є свідками розкручування «спіралі історії». Людина знову розпрямляється і, дивлячись в очі вже не «дикій природі», а державі, говорить: «Я маю право».

І чим більше буде серед нас таких особистостей, що випросталися, тим швидше людство вийде зі своєї передісторії і почне власну людську історію — еру реального гуманізму.

Десять принципів з книги «Хор дітей» (1987 рік)

1. Ми — діти світу. Хто б не були наші батьки, де б ми не жили і в щоб ми не вірили, поводьтеся з нами як з рідними. Ми гідні того, щоб отримувати все найкраще з того, що може дати світ.

2. Захищайте нас, щоб ми мали можливість рости гідно і вільно.

3. Нехай у нас буде ім’я і земля, яку ми можемо назвати своєю.

4. Ми не повинні мерзнути, і в нас має бути дах над головою. Забезпечити нас їжею та місцем для ігор. Якщо ми захворіємо, нам необхідний догляд.

5. Якщо у нас є проблеми у фізичному чи розумовому розвитку, ви ще більше турбуйтесь про нас і враховуйте наші потреби.

6. Дайте нам можливість жити в сім`ї.Якщо сім`я не може піклуватись про нас, то візьміть нас до себе.

7. Добре навчайте нас, щоб ми могли бути щасливими і могли плідно прожити життя. Але дайте нам можливість гратися, щоб ми самі навчалися.

8. Захистіть нас від жорстокості й від тих, хто може погано з нами поводитися.