Реферат: Історія винвкнення шахів

В 1927 році в Буенос-Айресі Алехін встав, нарешті, біля підніжжя шахового трону і переміг. В подальші роки він мав немало тріумфів, але матчева перемога над Капабланкою залишилася його найяскравішим досягненням. І винуватий в цьому перш за все він сам.

Макс Ейве (1901 - 1982), чемпіон світу 1935 - 1937 років

П'ятий чемпіон світу народився в Амстердамі в сім'ї вчителя церковної школи. В міжнародних майстерних змаганнях Ейве з'явився на початку двадцятих років і якось не поспішаючи, дуже поступово "підібрався" до шахової еліти.

Він не був генієм; його послужний список не можна навіть порівнювати з переліком перемог його попередників на Олімпі. Відомо, що незадовго до першого матчу з Алехіним Ейве подумувати зовсім залишити шахи і повністю присвятити себе математиці. І все-таки він залишився в шахах, переміг Алехіна і став чемпіоном світу.

Ейве, єдиний з чемпіонів світу не був шаховим професіоналом. Деякі чемпіони, правда, мали вчені звання, але ступінь їх зайнятості наукою оцінити нелегко, і головною справою для них завжди залишалися шахи. Ейве ж навіть будучи чемпіоном світу, щодня викладав математику в жіночій гімназії.

В тридцяті роки Ейве поза сумнівом входив в шахову еліту, але найсильнішим, або навіть другим не був ніколи. Він жодного разу не перемагав в турнірах із справді "зоряним складом", програвав матчі іншим претендентам: в 1928 році двічі Боголюбову а в 1931 – Капабланці.

Як же такий шахіст став чемпіоном світу?

Ейве завжди був незручним партнером для Алехіна. Регулярно програючи Ласькеру і Капабланке, із змінним успіхом б'ючись з явно що поступалися російському чемпіону Боголюбовим, Німцовічем, Реті, голландець завжди успішно протистояв Алехіну. Вони зіграли між собою майже сто турнірних і матчевих партій, і на стороні Алехіна лише незначна перевага в окулярах.

Але ж потрібно було ще добитися матчу на першість миру. Можна майже безпомилково затверджувати, що якби Ейве був громадянином навряд чи не будь-якої іншої європейської країни, його матч з Алехіним ніколи б не відбувся. Він просто не знайшов би спонсорів.

Але маленька багата Голландія, де Ейве був національним героєм, організувала у себе такий матч, не пошкодувала засобів, навіть, може, і не дуже розраховувавши на перемогу свого чемпіона. І Ейве переміг!

Став чемпіоном світу Ейве без жодного зволікання підписав договір про матч-реванш, який відбувся в 1937 році і приніс переконливу перемогу Алехіну.

Ейве ще довго виступав в змаганнях, залишався прекрасним гросмейстером, але на титул чемпіона більш всерйоз не претендував.

З 1970 по 1978 рік він очолював Міжнародну шахову федерацію і проявив себе як авторитетний справедливий і діяльний президент. Все життя серйозно займаючись математикою, був професором двох університетів.

Таким він і залишився в нашій пам'яті – прекрасною людиною, відмінним шахістом, видним суспільним діячем, але... не великим чемпіоном.

Михайло Ботвінник (1911 - 1995), чемпіон світу 1948 - 1957 років, 1958 - 1960 років, 1961 - 1963 років

Навіть при самому поверхневому ознайомленні із статтями і спогадами "патріарха" радянських шахів будь-який читач мимовільно звертає увагу на дві обставини – чудову цілеспрямованість автора і його колосальну "державність". Перша з цих якостей Ботвінника гідно усілякої пошани, проте виходить за рамки нашої теми, а ось друге... "Державність" Ботвінника дотепер викликає неоднозначні оцінки. Чи був Ботвінник переконаним "сталіністом", або він просто використовував систему з максимальною вигодою для себе? Розглянемо факти, початково примушуючі нас піднімати це питання. В кінці тридцятих років Ботвінник вже вважався реальним претендентом на першість миру: велися переговори про його матч з Алехіним. Проте, в 1940 році лідер радянських шахів терпить важку невдачу в черговому чемпіонаті країни. Перші два місця поділили Бондаревській і Лілієнталь, Значень був третім, Керес ­ четвертим, а Ботвінник з Болеславськім поділили п'яте і шосте місця. Було оголошене про проведення матчу на першість СРСР між двома переможцями турніру.

Матч-турнір на першість миру пройшов при п'яти учасниках (Ботвінник, Значень, Керес, Решевській і Ейве; Файн відмовився ­ він залишив практичну гру), причому, троє представляли Радянський Союз, а Ейве фактично виявився статистом набравши у результаті лише 4 очки в 20 партіях.

Аналізуючи епоху Ботвінника, необхідно торкнутися проблеми матч-реваншів: саме завдяки ним перший радянський чемпіон світу має такий значний послужний список, що ми маємо право говорити про "епоху Ботвінника в шахах".

Василь Значень (1921 р. р.), чемпіон світу 1957 - 1958 років

Сьогодні він неохоче згадує сумнівні епізоди шахової історії перших післявоєнних літ; не любить звинувачувати Ботвінника, проти якого довгі роки боровся, причому не тільки за дошкою. Душевна благородність? Можливо. Тільки чи не ховається за цим боязнь ворушити сторінки історії, що пожовтіли? Адже спливти може різне.

Василь Значень - глибоко віруюча людина, фаталіст. Він часто говорить, що все приречено. А хто зумовив, що молоді (тоді!) шахісти О.Романішин і А.Чернін в побічних змаганнях що завоювали право на участь в престижних турнірах в Англії і Голландії, не поїдуть на ці турніри і буде замінений Смисловим? Хто зумовив, що на міжзональний турнір в Біле (1976 р.) замість Г.Кузьміна мав законне право, поїде що не пройшов спортивного відбору Значень? Не виключено, звичайно, що Значень ніяк не інтригував проти колег і вони були по не залежних від екс-чемпіона миру причинам відчужені радянською шаховою федерацією від участі в тих змаганнях, а потім вже замінені Смисловим. Мабуть, що так і було. Тільки ось чи коштувало так себе компрометувати! Адже колеги такого не прощають і не забувають. І відбувалося це в не так вже далеких сімдесятих, коли Василь Значень був екс-чемпіоном миру, що вже спортивно і творчо відбувся, матеріально забезпеченим, поважаним. Міг би і відмовитися від тих поїздок...

1948 - 1963 років, проте, на відміну від свого історичного суперника, чемпіоном світу був всього один рік.

Михайло Таль (1936 - 1992), чемпіон світу 1960 - 1961 років

Він любив жінок і коньяк. І геніально грав в шахи. У нього майже не було ворогів. Ми говоримо "майже", бо хто не мав ворогів, той не був чемпіоном світу.

Про нього можна написати красиву повість, але зовсім не у зв'язку з нашою темою - і це кращий комплімент великому актору шахової сцени.

Тоді навіщо цей розділ, та ще й такий короткий? Наші статті символічні, бо наші герої і є глави шахової історії.

Тігран Петросян (1929 - 1984), чемпіон світу 1963 - 1969 років

Лібералізація радянського суспільства, що почалася після смерті Сталіна, із цілком зрозумілих причин не в один день змінила шахове життя. Було потрібно декілька років, щоб слабшав вплив Ботвінника, змінилися методи у шахового керівництва а головне - розширилися загальні контакти Радянського Союзу із Заходом, що неминуче торкнулося і шахів.

Як це не парадоксально, широко відомий за радянських часів термін "невиїзної" увійшов до побуту як наслідок позитивних змін в Радянському Союзі. Річ у тому, що до "відлиги" виїзд за межу дозволявся лише дуже вузького коло осіб і затверджувалися такі списки в найвищому кабінеті. Та і взагалі, як показують результати "розкопок" радянських архівів, будь-хто хоч трохи важливий шаховий документ затверджував сам Сталін.