Реферат: Юридична відповідальність працівників державної служби зайнятості України за порушення законодавства про зайнятість

Державні службовці несуть відповідальність за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника [18].

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про боротьбу з корупцією» вiд 05.10.1995 №356/95-ВР державні службовці притягуються також до матеріальної відповідальності за вчинення корупційних діянь, що не містять складу злочину і не тягнуть кримінальної відповідальності, наприклад: збитки, заподіяні державі, підприємству, установі, організації незаконним використанням приміщень, засобів транспорту і зв'язку, іншого державного майна або коштів, підлягають відшкодуванню винними особами, уповноваженими на виконання функцій держави, на загальних підставах і умовах матеріальної відповідальності працівників та військовослужбовців [13].

Дисциплінарна відповідальність – це вид юридичної відповідальності, яка полягає в обов'язку працівника відповідати перед роботодавцем за дисциплінарний проступок і зазнавати дисциплінарних санкцій, передбачених законодавством про працю [9]. На думку Хавронюка М.І. [8] дисциплінарна відповідальність накладається адміністрацією підприємств, установ, організацій (особою, що має розпорядчо-дисциплінарну владу над конкретним працівником) внаслідок вчинення дисциплінарних проступків: 1) відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку; 2) в порядку підпорядкованості; 3) відповідно до дисциплінарних статутів і положень. Реалізується виключно в рамках службової підпорядкованості. Засоби дисциплінарної відповідальності: догана, пониження в посаді, звільнення. Правозастосовний акт – наказ. Юридичною підставою відповідальності є КЗпП України.

Наказом Головдержслужби №58 від 23 жовтня 2000 року були затверджені Загальні правила поведінки державного службовця [4], які формулюють у вигляді правових норм численні обов'язки державних службовців, зокрема і такі, що мають морально-етичний зміст. Вони поширюються на всіх державних службовців.

Відповідно до п. 26 Загальних правил поведінки державних службовців, порушення цих правил державними службовцями є підставою для застосування до них дисциплінарних стягнень, передбачених Кодексом законів про працю України, а також Законами України «Про державну службу» та «Про боротьбу з корупцією».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну службу», одним з основних принципів державної служби є принцип персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни. Статтею 14 Закону України «Про державну службу» передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює [17].

Дана форма відповідальності потребує більш детального висвітлення з низки причин, основні з яких:

- дисциплінарні проступки є найбільш поширеним правопорушенням державних службовців;

- спрощена форма притягнення до відповідальності;

- реалізується в порядку службового підпорядкування.

Відповідно до чинного законодавства, конкретні права та обов'язки державного службовця визначаються на основі Довідника Типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців, який затверджено наказом Головного управління державної служби України від 1 вересня 1999 року №65 [6] і відображені у посадових положеннях та інструкціях, що затверджені керівниками відповідних державних органів.

В юридичній літературі дисциплінарну відповідальність умовно поділяють на два види:

1)загальну (санкції такої відповідальності застосовуються до всіх без винятку працівників);

2)спеціальну (застосовується на підставі окремих нормативно-правових актів: статутів, положень, законів і поширюється лише на визначене коло працівників) [7].

Загальна дисциплінарна відповідальність передбачена ст. 147–152 Кодексу законів про працю України [3], та може застосовуватися до всіх працівників підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.92 звільнення працівника як вид дисциплінарного стягнення та підстава розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця може застосовуватись у випадках, прямо передбачених КЗпП [7]:

– систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (п. 3 ст. 40);

– прогулу (зокрема, відсутності на роботі більше трьох годин упродовж робочого дня) без поважних причин (п. 4 ст. 40);

– появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння (п. 7 ст. 40);

– вчинення за місцем роботи розкрадання (зокрема, дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого належить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу (п. 8 ст. 40);

– одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами (п. 1 ст. 41).

Спеціальна дисциплінарна відповідальність передбачена спеціальним законодавством: законами, що визначають особливості правового статусу окремих груп працівників або підзаконними актами.

Спеціальна дисциплінарна відповідальність працівників відрізняється від загальної ширшим змістом трудового правопорушення та суворішими заходами стягнення чи впливу [7].

Така відповідальність передбачається тільки для конкретно визначених категорій працівників на підставі статутів та положень про дисципліну і спеціальних нормативних актів. Вона характеризується спеціальним суб'єктом дисциплінарного проступку, особливим характером дисциплінарного проступку, спеціальними видами дисциплінарних стягнень, особливим порядком накладення та оскарження дисциплінарного стягнення [7].

До державних службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених Кодексом законів про працю України, на підставі статутів та положень про дисципліну і спеціальних нормативних актів можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу:

- попередження про неповну службову відповідність;

- затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вишу посаду.

Працівники ДСЗУ несуть загальну дисциплінарну відповідальність, яка передбачена ст. 147 – 152 Кодексу законів про працю України [3] та ст. 14 Закону України «Про державну службу» [17]. Крім зазначених нормативно-правових актів, заходи дисциплінарного впливу, до працівників ДСЗУ застосовуються на підставі Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників районного (обласного) центру зайнятості та Положення про преміювання працівників районної (обласної) служби зайнятості, яке затверджується наказом директора районного (обласного) центру зайнятості за погодженням з керівництвом вищестоящої інстанції, яким передбачено зменшення або позбавлення премії за неякісне або несвоєчасне виконання завдань та обов’язків відповідно до посадової інструкції, яка затверджується директором базового центру зайнятості.

Наприклад, провідний спеціаліст відділу взаємодії з роботодавцями Здолбунівського районного центру зайнятості відповідає за:

- за повне виконання посадової інструкції, точне додержання процедур та операцій ЄТОНН та ЄІАС;