Реферат: Карбування металів як один з давніх видів народного декоративно-прикладного мистецтва України
У того ж А. Хворостова дізнаємося, що художня обробка металу, в тому числі і карбування, досягли завершеності в Україні в XVIII ст. Досить назвати найбагатші за орнаментом оклади для багатоярусних різьблених іконостасів в соборах і храмах Києва і Львова. Серед українських майстрів XVIII ст. славилися своїми роботами П. Волох, 3. Завадов-ський, 1. Равич. Їхні карбівки із срібла відрізнялися віртуозністю виконання, розкішними візерунками, багатством фантазії і в той же час спокоєм і виваженістю композиційних елементів.
Однією з найдавніших професій в Україні було золотарство, яке посідало почесне місце серед інших видів ремесел.
Ювелірне мистецтво розвивалося як цехова спеціальність у містах Києві, Чернігові, Львові, Кам'янці-Подільскому, а як народне ремесло було поширене по невеличких містечках Придніпров'я й особливо Лівобережжя. В українському золотарстві багато майстрів володіло площинно-рельєфною і рельєфною манерами виконня, що стали домінуючими з другої половини ХУП-ХУШ ст. На той час карбований рельєф почали застосовувати не тільки для рослинних орнаментів, а й для сюжетних композицій, про що свідчать унікальні музейні колекції. Це багато оздоблена кар-бованим орнаментом зброя, предмети побуту і культові речі, жіночі і чоловічі прикраси:
шийні гривни, діадеми, сережки, браслети, намиста, підвіски, нашивки на одяг тощо.
Вироби українських золотарів у XVI—XIX ст. грунтувалися і розвивалися на народних традиціях, вони відзначалися високими мистецькими якостями, вишуканістю форм, чудовим декоративним оздобленням, реалістичністю трактування сюжетних композицій. Все це свідчить про велику обдарованість і талановитість наших предків.
Описуючи інструменти та обладнання, якими користувалися тогочасні золотарі, автор вказує на те, що кожен майстер мав великий набір пуансонів, які відрізнялись один від одного формою й розміром робочої частини. Щоб при користуванні срібло не ламалося, виріб клали на пружний м'який матеріал, звичайно то був вар, який наливали по вінця в спеціальну чавунну чашу в формі півкулі, або користувалися свинцевою подушкою.
О. Ковальчук, перераховуючи українські традиційні народні ремесла й описуючи ковальську справу, зазначає, що майстрам були відомі й інші види обробки благородних і кольорових металів: карбування, тиснення, штампування, чернь, зернь, слань. Вироби давніх українських магістрів прикрашають найвідоміші музейні колекції світу і засвідчують високий рівень ремісничої культури українського народу.
Але не всі з перерахованих видів художньої обробки металів знаіішли поширення серед україисі.ких майстрів-кар-бувальиикіи. Так, зокрема, М. Петренко підкреслює, щ(^ техніка черні її українському золотарстві широкого застосування не -іііаііііі.иі. Нею користувалися лише деякі майстри в XVIII ст. — І. Білецький, Я. Зи-нов'єв, 1. Равич, К. Чижевський. Прикладом і;ісіосуваііня техніки черні українськими майстрами-золотарями служить виконаний на дні тарілки герб архімандрита Киї ио-Печорської лаври Іно-кентія Сепютовича, який правив монасіирем у 1715—1719 рр.
Про вміння українців художньо обробляти метали і прикрашати карбованими виробами спій одяг, зброю, кінську збрую свідчать і дослідження літературних джерел іноземного походження, які провела Л. Суха. Зокрема, вона згаду» Ф. Гакке, якиіі у 1791—1793 рр. за дорученням австрійського уряду іянічаи природні багатства Східних Карпат. Він описує кілька видій латунних виробів:
хрестики, иіиііиі жіночі прикраси "згарди", чепраги тощо.
В Україні із золота і срібла майстри-карбувальники виготовляли хатній дорогий посуд (тарілки, кубки, чаші), церковний посуд, хрести, прикраси для ікон і церковних книжок.
Золотарство, яке ввібрало в себе традиції давньоруського ювелірного мистецтва і знайшло подальший розвиток у XVI—XIX ст., відіграло велику роль у розвитку української культури.
З кінця XIX до середини XX ст. бурхливий розвиток промислового виробництва дещо загальмував розвиток ручної обробки кольорових та чорних металів, зокрема технікою карбування. З кінця 60-х років XX ст. через усвідомлення суспільної вартості цього виду декоративно-прикладного мистецтва були створені передумови для відродження та розвитку карбування металів. У наш час карбування металів є однією з поширених ланок цілої гами різноманітних видів декора'гивно-^ прикладного мистецтва. Художні вироби з листового металу, оброблені технікою карбування, широко використовуються в оформленні інтер'єрів приміщень, вони є майже в кожній людській оселі, їх використовують у побуті й експонують у численних експозиціях.
Нині в Україні високого художнього і технічного рівня ло-сягли ювеліри-карбувальники Київського творчо-виробничого об'єднання "Художник", Дніпропетровського, Запорізького, Кримського, Миколаївського та Чернівецького художньо-виробничих комбінатів і Житомирської, Рівненської, Ялтинської художньо-виробничих . майстерень. Своєрідними на-• ціональними осередками ювелірного мистецтва є Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Львів, Рівне та Сімферополь.
Матеріалом для виготовлення карбованих речей служать як метали, так і різні сплави. Придатність для виготовлення карбованих виробів зумовлюють його технологічні і декоративні властивості. Сучасні майстри-карбувальники широко використовують мідь — м'який метал оранжево-червоного кольору. Сплав міді з цинком має назву латунь. Колір його залежить від вмісту цінку. Латунь часто застосовують не тільки для карбування, а ще й для інкрустації. До менш уживаних металів, з якими працюють майстри-карбувальники, належать срібло, сталь, алюміній. Широко застосовуються різноманітні технічні прийоми обробки листових металів. Серед найпоширеніших з карбування в холодному або розігрітому стані по готовій формі та на дерев'яних, гумових або свинцевих подушках. Техніку карбування використовують і як засіб подальшого оздоблення литих виробів, бо при литті відбувається заповнення попередньо підготовлених форм, а готовий відлив часто додатково доробляють. Крім лиття, для художньої обробки металів майстри декоративно-прикладного мистецтва використовують техніку гравірування та хімічного протравлювання, за допомогою яких вони, користуючись ріжучим інструментом (штихелем) при гравіруванні або кислотами та лугами при протравлюванні, виконують різного роду зображення т;і пі-ісрунки.
У сучасних карбованих виробах українських майстрів домінує декорат.івне оздоблення їхніх робіт. Кольорові метали завдяки своїм властивостям дають можливість втілювати найрізноманітніші за стилем творчі задуми — від невеликих настінних прикрас до монументальних скульптур.
Відродження і збереження народних традицій обробки металів технікою карбування — справа державної ваги. Значну роль в її становленні і зміцненні відіграють комбінати і творчо-виробничі підприємства, провідні народні майстри-карбувальники, які працюють в осередках народних художніх промислів. Так, традиції гуцульського декоративного оздоблення карбованих виробів продовжують майстри найбільшої в Закарпатській області Мукачівської фабрики художніх виробів, що була заснована 1968 року. Нині на ній працює 1350 чоловік, серед яких виділяються вироби Л. Бабуша, О. Федора, О. Маркевича, П. Мондика, Г. Гона-ка, рисунки для карбівок художника Н. Федака. Поруч з ними в Закарпатській області плідно працюють майстри Берегівської деревообробної фабрики, яка має цех художніх промислів, Ужгородської текстиль-но-галантереііної фабрики, до виробничого асортименту якої входять вироби з металу технікою карбування.
Найбільшим в Україні промисловим підприємством, що в економічній діяльності спирається на народні види декоративно-прикладного мистецтва, зокрема карбування та гравіювання металів, є Ялтинське виробниче об'єднання "Таврія", що знаходиться в Кримській області і нараховує 1626 працівників.
Виготовленням творів декоративно-прикладного мистецтва як супутної продукції займається багато заводів і фабрик України. До провідних підприємств, зайнятих цим виробництвом, належать Запорізький ти-тано-магнієний та художньо-виробничий комбінати, на яких й широкому асортименті виготовляються різноманітні декоративні вироби із застосуванням традиційних прийомів обробки металу; Джурівський хімз.пюд. Коломийський лісокомбінат і цех допоміжних про-м и елі і! "Надиірнянський" у м. Надвірне Івано-Франківської області, де працює чимало досвідчених майстрів-карбувальників; фабрика сувенірно-подарункових виробів у м. Черкасах, Чернівецька фабрика художньо-сувенірних виробів "Буковина", що випускає карбовані плакетки і панно з латуні, різблені шкатулки з металевими карбованими накладками; Одеський творчо-експериментальний комбінат; Хмельницький хімзавод, де організовано ділянку з виготовлення сувенірів з листової міді та латуні. Технікою карбування користуються при оздоблення виробів з металу на ряді заводів Вінниці, Кіровограда, Хмельницького. Для багатьох карбованих виробів, виконаних українськими майстрами-карбувальниками, характерне романтичне, піднесенне звучання, вдале композиційне рішення, технічна довершеність. Запорукою подальшого розвитку декоративно-прикладного мистецтва є звертання до народних традицій художньої обробки металів технікою карбування, їх вивчення і творче відродження в сучасних умовах. У м. Чернігові створюються умови для розвитку і поширення різних видів декоративно-прикладного мистецтва. Заради цього було відкрито постійно діючу виставку-продаж виробів народних майстрів, яка має назву "Зелений світ".
На виставці представлено широкий асортимент товарів декоративно-ужиткового призначення. Головною вимогою до поданих на виставку художньо оздоблених карбованих виробів є домінація в них народного стилю з елементами традиційного поліського декорування деталей композиції.
Мистецтво карбування не стоїть на місці. Воно вбирає в себе сучасні досягнення науки й техніки. Останнім часом з'явилися нові технічні засоби обробки металів (ультразвук, елек-троерозія), завдяки яким стало можливим створення зображення на найтвердіших металах і сплавах. Ці вироби оздоблюють вакуумним напилюванням з металів, що робить їх привабливими, своєрідними, надає більшої міцності. Всі ці досягнення науки широко використовуються різними підприємствами, зайнятими виготовленням товарів декоративно-ужиткового призначення. Використовуючи нові досягнення в галузі науки і техніки, майстри при роботі над художніми виробами намагаються скоротити час на їх виготовлення й дуже часто вдаються до використання штампів, спрощення конструкційних форм. Важко не погодитися з висновками Н. Черкасової, яка стверджує, що це небезпечний шлях, бо він може призвести до втрати місцевих стилістичних особливостей у виробах традиційного промислу. На основі довготривалого дослідження автор із сумом визнає, що традиції мистецтва карбування металів поступово втрачаються. Ручну обробку металів вважають надто дорогою, тому перевага віддається штампуванню. Проте ручне мистецтво вміщує в собі неповторність. що грунтується на віртуозності, і навіть нескладні рухи майстра не можуть бути точно відтворені машиною.
Серед передумов, що стимулюватимуть розвиток народного декоративно-прикладного мистецтва с створення спеціалізованих навчальних закладів, які мають посісти провідне місце в його популяризації. Але, па жаль, з сумом доводиться констатувати той факт, що н Україні на цей час працює лише кілька художніх-промислових навчальних закладів, її яких учні навчаються художньої обробки металів. Це Вижпицькс училище прикладного мистецтва (Чернівецька область). Львівське училище прикладного мистецтва ім. І. Труша, Ужгородське училище прикладного мистецтва та Косіиський технікум народних художніх промислів ім. В. Касіяна (м. Косів Івано-Франківської області) і Київський художньо-промисловий технікум.
Результати проведеного аналізу літературних джерел дають можливість зробити висновок, що мистецтво карбування металів, що бере свій початок за багато тисячоліть до нашої ери і пройшло довготривале випробування часом, нині відроджується в багатьох регіонах України. Із стародавніх часів люди прагнули прикрасити себе і свій одяг виробами з металу. Вже тоді, виготовляючи зброю, хатнє начиння, одяг, вони прагнули створити їх красивими, оздооити декоративними елементами з використанням рослинних, тваринних та геометричних орнаментів тощо. Дуже часто ці рисунки мали відповідну культову символіку. Такі вироби органічно поєднували в собі культове й ужиткове призначення художньо зроблених карбівок. І пінії стародавні орнаментальні мотиви широко використовуються у виробах майстрів декоративно-прикладного мистец'і и;і, відтворюючи^ вірування наших далеких пращурів, що населяли територію України.
Хоча творчий процес — явище суто індивідуальне, народні майстри ц своїй роботі протягом сторіч використовували секрети майстерності багатьох інших митців, національний орнамент, прийоми роботи, що передавалися з роду в рід. Завдяки цьому вироби сучасних майстрів-карбувальників зберігають ясні пропорції, строгий ритм орнаменту, пластику сюжету, декоративність елементів композиції, притаманні кращим зразкам народної творчості.
Завдання майстра — видобути з матеріал;» всі його пластичні і декоративні можливості:^ виявити м'якість і податливість одних мста;іііі, жорсткість інших, використати багатство фактури, блиск, красу звичайного кольору. Кожний із сучасних художників-карбувальників володіє широким набором технічних прийомів — відпалювання паяльною лампою, окислювання, травлення, наведення патини тощо. Характер і сюжетна тематика карбованих виробів майстрів різних народів підкреслюють національну своєрідність їхніх виробів і відображають національну самосвідомість у карбованих творах. Все це дає змогу стверджувати, що розвиток декоративно-прикладного мистецтва, а саме карбування металів, яке тісно зв'язане з культурою українського народу, спроможне здійснити вплив на формування національної самосвідомості підростаючого покоління.
Неповторність карбованого виробу полягає в тому, що майстри, спираючись на глибинні народні джерела, спроможні не сліпо копіювати вже готові твори, а не виходячи за межі народних традицій, всіляко використовувати різноманітні альтернативні варіанти художньої обробки коштовних, кольорових та чорних металів та їх оздоблення. Це дає можливість створювати неповторні карбівки, які розкривають індивідуальність кожного окремого митця й поєднується з багатовіковими традиціями українського народу.
Умовою функціювання народного мистецтва виступає передусім ручна праця, що дає змогу втілювати технологічні прийоми і створювати свій стиль, який відрізняється від робіт інших майстрів. Карбівки виконані вручну, мають значно більшу цінність, ніж репродуковані машиною вироби, створені художником і потім виготовлені у величезній кількості.
Минуле і сучасне мистецтво карбування чинить великий вплив на розвиток культури українського народу, сприяє формуванню естетичного і художнього смаку, процесу творчого мислення людей.
Отож зробимо висновок: карбування металів як один з видів декоративно-прикладного мистецтва має багатовікову історію й тісно зв'язане національною психологією і культурою.