Реферат: Казахсстан

3. Корисні копалини.

У Центральному Казахстані зосереджені значні родовища міді, свинцю, цинку, рідкісних металів, вугілля, залізна і марганцева руда. Знамените Джезказганске міднорудне родовище в цій республіці - перше по запасах у колишньому СРСР. Відомі також родовище міді - Коунрадске, Саякске, Бозшакульске. Карагандинський кам'яновугільний басейн - третій (після Донбасу і Кузбасу). Його коксівне вугілля використовується в металургії Казахстану й Уралу. Інший найбільший басейн, Екибастузский, володіє енергетичним вугіллям, що доступне для відкритої розробки і дешеве. На їхній базі створений Павлодар-Екибастузский паливно-енергетичний комплекс.

Казахстанский Алтай відомий мідно-свинцево-цинковими рудами, родовищами золота, олова, рідкісних металів. Головні поліметалічні родовища - Леніногорске, Зиряновске і Білоусовске.

Тургайский прогин - район значних запасів залізних руд. Особливо багаті Качарске, Соколовске, Сарбайске, Коржункульске родовище магнетитових руд. Відомі також родовище осадових бурих залізняків - Аятске, Лисаковске й інші. Більшість рудних тіл залягає на порівняно невеличкій глибині, що дозволяє вести видобуток відкритим способом. Руди Тургаю є сировинною базою чорної металургії Уралу. У Тургайскому прогині розвідано декілька родовищ алюмінієвої сировини - бокситів, найбільше значне з них - Аркаликске - має запаси першокласних руд.

Приуральським районам Казахстану властива хромітова, мідна й азбестова мінералізация. Передуралья в районі Актюбінська знаменито своїми фосфоритами і високоякісними нікелевими рудами. На півдні Казахстану досить значні запаси фосфоритів. Тут же, у Миргалимсайскому, Байжансайскому і Ачисайскому родовищах, добуваються свинцево-цинкові руди.

Прикаспійська западина і півострів Мангишлак - нафтогазоносна провінція. Відома своєю високою якістю ембінска нафта, нафтове Жетибайске і нафтогазове Узеньске родовище (Мангишлак). З Прикаспійською западиною пов'язані величезні запаси повареної і калійної солей.

4. Демографічні умови і населення.

Протягом 20 сторіччя населення Казахстану збільшилося майже в 3 рази і підійшло до 15 мільйонного рубежу. Корінне населення (казахи) не складає більшості - усього 32%, росіяни - 42%, українці - 7%. Мешкають також татари, узбеки, білоруси, корейці. Ріст населення відбувався за рахунок природного приросту і великої притоки з інших республік у зв'язку з бурхливим розвитком промисловості й освоєнням цілинних і перелогових земель.

Розміщення населення вкрай нерівномірно. Середня щільність 6 чоловік на кв. км. Найбільше заселена південна передгірна смуга, де в оазисах поливного землеробства щільність досягає місцями більш 100 чоловік на кв. км. Порівняно висока щільність і на півночі, у чорноземній лісостеповій і степовій землеробській смузі - до 20 і більше чоловік. Підвищена щільність населення спостерігається в ряді промислових вузлів і районів. Поряд із цим величезні простори пустеля і напівпустеля ще дуже слабко заселені. У західній, центральній і південній частинах середня щільність складає 1,4 - 1,8 чоловік на кв. км.

Активна індустріалізація економіки Казахстану в 50 - 70 роки призвела до розвитку міст і збільшенню частки міського населення (до 52%). Вже до 1970 року було 16 міст із населенням понад 100 тис. чол., у тому числі два міста - Алма-Ата і Караганда понад 500 тис. жителів (776 і 541 тис. жителів). Значні центри індустрії виникнули в районах Центрального Казахстану - Караганда, Темиртау (179 тис.), Балхаш (78 тис.), Джезказган (68 тис.), на Мангишлак - Шевченко (75 тис.), у Північному Казахстані - Рудний (101 тис.), Єрмак, Аркалик, Екибастуз; у Південному Казахстані - Каратау, Кентау, Текели. Збільшилася чисельність населення й у старих містах: Алма-Аті, Чимкенті (265 тис.), Семипалатинську (251 тис.), Усть-Каміногірську (241 тис.), Павлодарі (208 тис.), Джамбулі (205 тис.), Актюбінську (159 тис.).

Найбільше висока частка міського населення в промислово-розвинутих областях: Східно-Казахстанській, Джезказганскій, Карагандинській, Мангишлакскій. У той же час у Тургайскій, Кокчетавські областях, де природні умови сприятливі для сільського господарства, у містах живе тільки біля 1/3 населення.

Міста сучасного Казахстану є насамперед значними промисловими, транспортними і культурними центрами з порівняно високою питомою вагою серед їхнього населення казахів.

У 1985-1990 роках, що характеризуються максимальними обсягами виробництва в народному господарстві було зайнято 37% населення, у тому числі в промисловості 1,1 млн. чол., будівництві - 0,6 млн. чол., у сільському господарстві - 1 млн. чол., на транспорті і зв'язку - 0,6. Питома вага жінок серед зайнятих складає до 47%.

Здобуток Казахстаном політичної незалежності і державності в 1991-1996 роках, криза перехідного процесу призвели до нових складних демографічних процесів: ріст безробіття, активний виїзд російських сімей у Росію, зниження загального рівня життя населення. Це знизило виробничий потенціал трудових ресурсів Казахстану.

5. Транспортна інфраструктура.

Основу залізничної мережі республіки складають чотири меридіональні магістралі: Турксиб, Трансказахстанска (Петропавловськ - Караганда - Чу), Оренбург - Ташкент і Кунград - Бейнеу - Макат - Астрахань, а також три широтні: Транссібірска, Середньосибірська і південнно-Сибірска - із відгалуженнями. Експлуатаційна довжина залізниць, що проходять по території республіки, складає 14,24 тис. км, а їхній вантажообіг - 87% вантажообігу усіх видів транспорту.

Протяжність автомобільних доріг республіки - 97,3 тис. км (у тому числі 71 тис. км із твердим покриттям). Сьогодні всі обласні міста Казахстану мають автомобільний зв'язок із усіма районними центрами. На північ від Алма-Ати ідуть дві найважливіші автомагістралі: убік Чиганака, що зв'язує її з центральними районами республіки; і на Семипалатинськ, із відгалуженнями на Талди-Курган, Панфілов і Текели, а також на Жангиз-Тобе - Усть-Каменогорськ. На південь від Алма-Ати йде автомагістраль Джамбул-Чимкент - Ташкент, від якої відгалужується асфальтована дорога до Кзил-Орди і Джусали.

Третє місце в загальному вантажообігу Казахстану займає трубопровідний транспорт. Перший нафтопровід від промислу Доссор до порту Ракуши був введений в експлуатацію в 1915 році для перекачування Ембінскої нафти до Каспійському моря. У 30-х рр. із ростом нафтовидобутку був побудований магістральний нафтопровід Гур'їв-Орск протяжністю біля 900 км.

Розробка нафтових родовищ Мангишлака сприяла будівництву нафтопроводів Узень - Макат - Куйбишев із відгалуженням на Гур'ївський нафтопереробний завод, а також Узень - Жетибай - Шевченко, по якому нафта подається в порт Актау.

У 60-х рр. із пуском Павлодарского нафтопереробного заводу прокладений нафтопровід Омськ - Павлодар.

Казахстан перетинають потужні газові магістралі Середня Азія - Центр і Бухара - Урал, від яких йдуть відгалуження в промислові центри західного і північного Казахстану. Південь республіки одержує газ по газопроводі Мубарек - Ташкент - Чимкент - Джамбул - Алма-Ата протяжністю 1317 км.

Водяний транспорт не має великого значення в загальному обсязі вантажообігу. Судноплавними є ріки Іртиш і Урал, а також деякі ділянки на Ілі й Ішимі. Загальна довжина водяних шляхів республіки - біля 6 тис. км. Сама потужна водяна артерія - Іртиш: на його частку припадає 75 - 80 % вантажообігу річкового транспорту.

Головний вантаж, який перевозиться по ріках,- мінерально-будівельні матеріали. Водяним шляхом транспортуються також зерно, руда, вугілля, ліс, нафтопродукти. З освоєнням багатств Мангишлаку значно виріс вантажообіг Каспійського моря: порти - Ераліев, Актау, Баутино.

6. Промисловість.

Казахстан має багатогалузеву промисловість. У 1985-1988 р. на душу населення добувалося залізної руди і вугілля більше, ніж у США й Англії; електроенергії більше, ніж в Італії і Франції; сірчаної кислоти більше, ніж у ФРН і Японії. Продукція експортувалася в 80 країн світу; в інші райони СРСР вивозилися залізна, хромітова і марганцева руди, кольорові метали, чавун, прокат, феросплави, вугілля, нафта, фосфоритна мука, бавовна-волокно, мита натуральна шерсть, зерно, м'ясо й інше.

Індустріальний образ Казахстану наприкінці 80-х рр. визначався потужною енергетикою, кольоровою і чорною металургією, машинобудуванням, вугільною, нафтовою, хімічною, легкою і харчовою промисловістю.

На території Казахстану сформувалися і розвиваються: Карагандинско-Темиртауский, Каратау-Джамбулский, Мангишлакский, Павлодарско-Екибастузский територіально-виробничі комплекси.

У табл. 4 подані обсяги виробництва основних видів промислової продукції, що свідчать про широкий спектр виробництв, що склались у радянський час на території Казахстану.

Таблиця 4.

Виробництво основних видів промислової продукції.

1913 1950 1970 2000
Залізна руда, млн. т - - 18,8
Чавун, млн. т - - 2,5
Сталь, млн. т - 0,13 3,3
Прокат чорних металів, млн. т - 0,11 2,7 4,7
Вугілля, млн. т 0,1 17,4 67,3 130
Нафта (включаючи газовий конденсат), млн. т 0,12 1,1 16,0 26,6
Газ природний, млн. куб. м. - 7,4 2747 7900
Електроенергія, млн. кВт. 1,3 2617,2 37789 79100
Мінеральні добрива, тис. т - 22,3 2822
Сірчана кислота , тис. т - 58,2 1254
Металоріжучі верстати, шт. - 5 2436
Цемент, тис. т - 15,7 5991
Тканини , млн. м.кв. - 4,9 65,8
Тканини вовняні, млн. м.кв. 0,14 2,2 5,4
Взуття шкіряна, млн. пар 0,013 3,3 28,5
М'ясо, тис. т 109,6 568 723
Олія тварина, тис. т 2,3 22,3 43,7 76
Консерви, млн. шт - 92,6 329
Цукор-пісок, тис. т - 71,8 149
Риба тис. т 31,8 102,2 100,8

6.1. Паливно-енергетичний комплекс.

Казахстан цілком забезпечує свої потреби в електроенергії й експортує її. Основними ресурсами для цього є вугілля і гідроенергія. Великі ГРЕС побудовані в Алма-Аті, Караганді, Петропавловську, Джамбулі, Чимкенті, Павлодарі. На ріці Іртиш працюють Усть-Каміногірска і Бухтарминска ГЕС, на ріці Ілі - Капчагайска ГЕС. Найбільша Ермаковска ГРЕС працює на дешевому вугіллі Екибастузского родовища. Важливий енергетичний вузол сформований на півдні, де працює Джамбулска ГРЕС потужністю 1,2 млн. квт. По видобутку вугілля Казахстан займав третє місце (після РСФСР і УРСР) у СРСР. Карагандинський вугільний басейн дає біля 50% усього видобутку вугілля. Різко зростає значення Екибастузского родовища, де вугілля добувається відкритим способом. Невеличкі родовища вугілля розробляють в інших районах, у тому числі Ленгерске на півдні Казахстану. У 80 км від Екибастуза розташований Майкубенский басейн бурого вугілля, яке використовується як енергетичне і технічне паливо. На території Казахстану відомо біля 400 родовищ кам'яного і бурого вугілля із прогнозованими запасами 162 млрд. т. Кам'яне вугілля є у Карагандинському і Екибастузскому басейнах, Куу-Чекинскому й іншим родовищам. Буре вугілля зосереджене в основному в Тургайскому і Майкубенскому басейнах.

Нафтова промисловість зосереджена на заході Казахстану. Родовище нафти в Ембинскому районі розкидані на великому просторі в напівпустельній, слабозаселеній місцевості. Разом із нафтою добувається газ. Ембинска малосіркова нафта має високі технологічні властивості, особливо цінні мастила з цієї нафти. Значним нафтопереробним районом країни став півострів Мангишлак. Тут освоюються родовища Жетибай, Узень, Карамандибас і Теньга. У 2000 році Казахстан добув 27 млн. т нафти, що цілком забезпечує його власні потреби і створює експортний потенціал. Розвивається і нефтепереработка: Гур'ївський, Павлодарский і Чимкентский нафтопереробні заводи.

6.2. Виробничий Комплекс

Головна галузь промисловості республіки - кольорова металургія. У надрах рудного Алтаю в Східному Казахстані добуваються свинець, цинк, мідь, золото, срібло, тантал, а також: селен, телур, індій, сурма й інші метали. Одна тонна алтайської поліметалічної руди, як правило, містить у собі втроє більше компонентів, чим руди інших родовищ.

У повоєнні роки на Алтаї був побудований Усть-Каміногірський свинцево-цинковий комбінат - одне із самих значних підприємств кольорової металургії в СРСР. З складної поліметалічної сировини тут витягаються 16 видів металів. Продукція Усть-Каміногірського комбінату стала еталоном якості, по чистоті металу вона відповідає кращим світовим стандартам. Кольорові метали з маркою цього комбінату експортуються в 20 країн світу.

К-во Просмотров: 242
Бесплатно скачать Реферат: Казахсстан