Реферат: Характеристика протиправного впливу як підстави здійснення провадження по забезпеченню безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві

Крім того, чимало засобів впливу не можуть бути криміналізовані, але з успіхом застосовуються. Наприклад, серед військовослужбовців протиправний вплив проявляється у створенні атмосфери навмисного відчуження навколо осіб, які сприяють правосуддю, у систематичному направленні на “брудні” роботи тощо. Не випадково серед військовослужбовців більше 85 % жертв насильницьких злочинів не повідомляють про насильство не тільки через фізичну розправу, але і погрози клейма “стукача”; 88 % таких потерпілих заявили, що після того, як про насильство стало відомо командуванню і правоохоронним органам, їм стало важче служити, тому що навколо них утворився “вакуум спілкування” внаслідок бойкоту з боку колег по службі [9, с. 82]. Ще більш складна ситуація з захистом осіб, які сприяють (сприяли) правосуддю, складається при їх утриманні під вартою і в пенітенціарних установах.

У застосуванні розглянутих та інших форм протиправного впливу, криміналізація яких неможлива, полягає ще одна, і не менш важлива причина того, що національне законодавство повинно містити і розвинені адміністративно-процесуальні гарантії безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.

На підставі розглянутих характеристик протиправного впливу пропонуємо таке його визначення:

Протиправний вплив – це вплив у заборонених законом і інших формах, що здійснює особа, яка скоїла злочин, а також інші особи стосовно жертв, очевидців злочинів і інших осіб, які сприяють, здатні посприяти або посприяли правосуддю з метою: змусити відмовитися від наміру сприяти правосуддю, припинити це сприяння, а також через помсту за надане сприяння, тобто внаслідок помсти за діяльність, яка сприяла викриттю винних у скоєнні злочинів, виконанню інших завдань кримінального судочинства.

Розглянемо далі наслідки протиправного впливу. Такий вид впливу і його наслідки набули загрозливих масштабів на межі XX–ХХI століть. Зокрема, В.В. Лунєєв зазначає, що при заподіянні тілесних ушкоджень і здійсненні шахрайських дій тільки 25 % жертв звертаються до правоохоронних органів, у випадках погрози вбивством або іншої погрози – близько 20 %; при здійсненні вимагань – лише 10 %, які автор пов'язує, у тому числі, з відсутністю захисту жертв – майбу?