Лак для нігтів виконує не тільки декоративну, але і захисну функцію. Плівкоутворювальною речовиною найчастіше служить нітроцелюлоза . Щоб плівка лаку була пластична, у лак додають пластифікатори, наприклад, дибутилфталат . Синтетичні смоли, що входять до складу лаку, додають йому блиск і збільшують зчеплення з поверхнею нігтів.

Для догляду за шкірою рук найчастіше рекомендують спеціальні емульсійні креми на основі вазелінової олії , у яких міститься до 14% бджолиного воску, близько 35% води і приблизно 1% бури. Силіконові захисні креми утворюють на поверхні шкіри гладку плівку.

Можна створити на руках і так називані "біологічні рукавички", що особливо корисні при роботі з отрутохімікатами, з органічними розчинниками й олійними фарбами в тих випадках, коли немає гумових рукавичок придатного розміру чи ви їх просто не любите. "Біологічні рукавички" наносять, розтираючи руками спеціальні пасти чи занурюючи руки в напіврідкі суміші. Висихаючи, ці пасти чи суміші приблизно через півгодини перетворюються в тонкі плівки, що захищають шкіру, але дозволяють їй дихати. Якщо такі "рукавички" треба зробити помітними, у суміш додають барвники, наприклад, хну чи басму.

Готування паст – справа нехитра. Спочатку воду змішують з іншими рідинами, зазначеними в рецепті, потім додають до отриманого розчину желатин, крохмаль чи каолін , а після цього – всі інші компоненти. От два рецепти сумішей для "біологічних рукавичок":

- 40 мол води, 2 м желатини, 20 м тальку, 15 м крохмалю, 2 м борної чи бензойної кислоти;

- 35 мол води, 15 мол гліцерину, 35 мол етилового спирту, 2 мол 25% водяного розчину аміаку, 10 м казеїну. Порошок казеїну попередньо замочують на добу в кип'яченій воді, а інші компоненти додають у суміш води і казеїну.

Коли робота кінчена, "рукавички" разом із брудом змивають теплою водою з милом. Після цього досить змазати руки звичайним кремом, і ніяких неприємних відчуттів.

Турботи від поту

Важка робота, жара, духота – от від чого піт звичайно "ллє струмком". Поганий настрій, неприємний запах, неохайний зовнішній вигляд, схильність до застуд – усе це результати великого потовидділення.

Від запаху поту позбутися порівняно легко. Для цієї мети створено безліч дезодорантів ; вони випускаються у виді аерозолей, олівців, пудр, кульок і т.п. Їхні звичайні компоненти – дезинфікуючі речовини йароматичні добавки . Тверді дезодоранти включають також високомолекулярні спирти, мила і віск, а рідкі – водно-спиртові суміші.

Дезодоранти попереджають розкладання поту (а неприємний запах викликаний саме цією обставиною), а заодно і маскують ці запахи за допомогою спеціально підібраних сумішей запашних речовин.

Однак при всій зручності дезодорантів це засоби короткочасної дії. Тим часом існують речовини, що запобігають потовиділенню дуже радикальним способом – антиперспиранти . Такі суміші включають солі алюмінію , що служать длякоагуляції (згортання) білків і закупорки потовивідних каналів шкіри; оксид цинку , що володіє в'язкою, що підсушує і протимікробною дією; танин, що утворює з білками шкіри сполуки, що знижують активність потових залоз, і бактерицидну добавку – розведений (0,5-1%) формалін.

В аптеках продаються спеціальні присипки (наприклад, гальманин) і мазі (наприклад, паста Теймурова); це найпростіші, доступні і дешеві готові антиперспиранти . Якщо користуватися ними регулярно, можна істотно знизити потовиділення і зв'язані з цим неприємності.

Якщо сильно упрівають ноги, рекомендується застосовувати готові присипки і креми, що рятують від запаху і повертають відчуття комфорту. При пітливості ніг допомагає обробка корою дуба чи присипка порошком борної кислоти, обов'язково в сполученні з прохолодною “ножною ванною”.

Систематичне застосування цих процедур допомагає справитися з особливостями організму, що заподіюють незручності.

Хімія в аптечці

Нездужання підкрадається непомітно, а хвороба чи травма підстерігають зненацька. На той випадок, коли буде потрібно надати першу допомогу, треба мати в домашній аптечці найнеобхідніші перев'язні засоби і ліки. Але домашню аптечку створюють не для самолікування. Її призначення – перша допомога до звертання до лікаря.

У домашній аптечці рекомендується мати наступні засоби:

- Валідол, валокордин чи корвалол, валеріанові краплі – заспокійливі при серцебитті і хвилюванні.

- Борна кислота, настойка йоду, перекис водню, перманганат калію (марганцівка) – антисептичні засоби.

- Стрептоцидова мазь, синтоміцинова мазь, спиртовий розчин прополісу – при опіках, для змазування невеликих ран і тріщин шкіри.

- Бесалол (салол з беладоною), фталазол, фестал, активоване вугілля – болезаспокійливі і дезинфікуючі засоби при легких харчових отруєннях.

- Аспірин, анальгін – болезаспокійливі і жарознижуючі засоби.

- Иодинол, фурацилін, настойка календули – для змазування чи полоскання при хворобах носоглотки.

- Нафтизин чи галазолін, ментолова олія, каметон (аерозоль) – при нежиті.

- Гідрокарбонат натрію (питна сода) – від печії, для полоскання горла.

- Нашатирний спирт (розчин аміаку) – при непритомностях, чаду, сильному сп'янінні.

- Свинцева примочка (розчин ацетату свинцю у воді – свинцевий цукор), троксевазин (мазь) – при забитих місцях.

- Крохмаль, тальк – присипки від попрілостей.

В аптечці повинні бути ще перев'язні засоби – бинти, марля, стерильні серветки, лейкопластир (у тому числі бактерицидний), перцевий пластир, а також піпетки, термометр, грілка, клізма. А тим, хто часто страждає застудами, можна порадити запастися гірчичниками і медичними банками. Якщо в аптечці є ще і пінцет, у вас не буде проблем з видаленням скалок.

Серед лік, даних нам самою природою, крім меду і прополісу, добре мати в будинку мінімальний набір сухих трав. М'яту, ромашку, шавлію використовують у виді відвару для полоскання горла і при зубному болі; корінь валеріани, плоди шипшини і глоду – щоб приготувати заспокійливі чаї.

Аптечні старожили