Реферат: Холодильні установки на залізничному транспорті

Курсова робота:

„Холодильні уксановки на залізничному транспорті”

ПЛАН

І. Вступ

ІІ. Основна частина.

1. Установка МАК.

2. Установка типу “Стоун”.

3. Установка типу КЖ-23П.

4. Холодильники і водоохолоджувачі.

5. Експлуатація установок охолоджування повітря і холодильного обладнання.

6. Опорна праці при обслуговуванні холодильних установок.

ІІІ. Опорна праці при обслуговуванні холодильних установок.

ВСТУП

Основні задачі залізничного транспорту

Залізничний транспорт є невід’ємною частиною єдиної транспортної системи нашої країни і грає важливу роль в здійсненні сполучень між самим різними районами. Завдяки регулярності і надійності пасажирських залізничних перевезень, високій швидкості руху поїздів, стабільної і відносно невисокої вартості проїзду, населення нашої країни широко користується послугами залізничного транспорту для поїздок в місця відпочинку, в ділових і особистих цілях. Широко використовується можливості залізничного транспорту для розвитку туризму і міжнародних пасажирських перевезень.

Перед працівниками залізничного транспорту стоїть задача повного забезпечення потреб населення в перевезеннях і забезпечення високої культури обслуговування. В рішенні цієї задачі важлива роль відводиться провідникам пасажирських вагонів, зайнятих обслуговуванням пасажирів.

Головна задача працівників залізничного транспорту забезпечити рух пасажирських поїздів суворо по розкладу, безпеку пасажирів, високу культуру їх обслуговування, надання їм максимальної кількості послуг.

В спілкуванні з пасажирами провідники повинні бути ввічливими, передбачливими, турбуватися про їх зручності при користуванні залізничним транспортом.

I. Установка МАБ-11

Установка МАБ-П застосовується на вагонах будівлі ГДР: купейних типів 47ДО, 47Кк, РИЦК, РИЦКк і вагонах-ресторанах.

Розглянемо принципову схему установки вагона типу 47Кк (мал. 115). Установка складається із систем вентиляції, опалення, охолодження й автоматичного керування.

У систему вентиляції входять відцентровий здвоєний вентилятор 4 з електродвигуном 1 потужністю 1,7 квт, нагнітальний воздухотяг 14 з вентиляційними ґратами 18 типу «мультивент», що мають регулююче пристрій 17, рециркуляціонні воздухотяги 3, масляні фільтри 34 і ґрати 2 для забору зовнішнього повітря. Найбільша подача вентилятора 5000 м3/год повітря влітку, у тому числі зовнішнього 1000 ме/год, і 4000 м3/год узимку, у тому числі зовнішнього 800 м3/ч.

Система опалення вагонів — змішана, складається з комбінованого опалення (казан 31 з високовольтними нагріваючими елементами, розширник 10, водяник калорифер 9, обігрівальні труби 21, циркуляційний насос 30, дросельна заслінка 32) і низьковольтного електричного опалення з електропечами 19, 20 і електрокалорифером 11. Казан при роботі на твердому паливі має теплопродуктивність 34,9 квт, а при електричному обігріві — 50 квт. Циркуляція води в калорифері автоматично регулюється за допомогою термостата 13 і соленоїдного вентиля 33 (на вагонах більш раннього випуску для цього використовують спеціальний циркуляційний насос, що керується цим же термостатом). Циркуляційний насос 30 передбачений для посилення циркуляції, води в трубах опалення 21 і включається вручну з панелі керування в міру необхідності.

Електричні печі 20 і 19 (дев'ять потужністю по 500 Вт і: чотирьох потужністю по 250 Ут) встановлені в купі, службовому відділенні і туалетах. У перехідний час року, тобто при зовнішній температурі 5—15 °С, електропечі працюють разом з електрокалорифером Л потужністю 6 квт, що включається автоматично в залежності від температури в нагрівальному каналі. При неспрацьовуванні чи автоматики виході з ладу двигуна вентилятора електрокалорифер захищений від перегріву запобіжником 12, виконаним зі сплаву Вуда у виді перемички, що плавиться при температурі 70 °С. Цей запобіжник включений послідовна в ланцюг харчування калорифера і, розплавляючи, відключає його. Запобіжник розміщений над стелею косого коридору і доступ до нього здійснюється через спеціальний люк. Узимку електрокалорифер не працює, повітря в каналі підігрівається тільки водяним калорифером. Електропечі працюють на додаток до комбінованого опалення.

Система охолодження складається з компресора 25 типу 5м, що приводиться в дію електродвигуном 24 потужністю 13 квт; конденсатора 29, охолоджуваного вентилятором 28 з електродвигуном 27 потужністю 1,7 квт; ресивера 26 місткістю 36 л; повітроохолоджувача 5 із вологовідділювачем 8 і двох терморегулювальних вентилів 7. Захист від підвищеного тиску на нагнітальній стороні компресора забезпечує реле високого тиску 22. Тепло-передавальна поверхня конденсатора дорівнює 185 м2, а випарника— 100 м2.

Вологовідділювач призначений для затримки вологи, що захоплюється повітрям. Він складається з вертикально розташованих пластин, на яких водяні краплі затримуються і потім приділяються в піддон, установлений під випарником. У систему охолодження заправляється 40 кг хладона-12, а в компресор — 4 кг олії марки ХФ-12.

Система автоматики призначена для автоматичної підтримки заданих температур у вагоні при роботі систем охолодження, вентиляції й опалення. У систему автоматики входять термостати 13, 15, 16 із ртутно контактними термометрами, соленоїдні вентилі 6, 23, 33, терморегулюючі вентилі 7, а також реле і контактори, розташовані в розподільній шафі й у спеціальній шухляді під вагоном.

Термостати 15 для охолодження і 16 для опалення розташовані між IV і V купе, а термостат 13 для охолодження (РКТ 12, 14 °С) і опалення (РКТ 18, 20 °С) -у нагнітальному каналі воздухотягу над стелею службового купе. Соленоїдні вентилі '6 розміщені поруч із ТРВ біля повітроохолоджувача, соленоїдний вентиль 33 — на трубі, що з'єднує водяний калорифер з розширником, а соленоїдні - вентилі 23 — на рамі компресорного агрегату під вагоном.

Розглянемо роботу установки охолодження повітря (мал. 116) .при повної її холодовиробництва, тобто при роботі компресора на чотирьох циліндрах (соленоїдні вентилі 22 закриті) і при підключенні двох секцій повітроохолоджувача (соленоїдні вентилі 7 відкриті).

З ресивера 23 рідкий хладон-12, очищений від механічних прімесей і вологи в трьох паралельно з'єднаних фільтрах-осушувачах 5, під високим тиском і з високою температурою надходить у повітроохолоджувач 10 через запірний вентиль 12, соленоїдні вентилі 7, терморегулювальні вентилі 8 і розподільники 9. Після дроселювання хладон у повітроохолоджувачі кипить, віднімаючи тепло зовнішнього повітря, подаваного вентилятором усередину вагона. Пари, що утворилися при кипінні хладона, по трубопроводу 11 через усмоктувальний вентиль 20 відсмоктуються і стискуються компресором 21, а потім через нагнітальний вентиль 6 і гнучкий патрубок 4 виштовхуються в конденсатор 3, у якому вони вентилятором 2 прохолоджуються і, конденсуючи, перетворюються в рідину. Позиціями 1 і 19 на мал. 116 позначені двигун вентилятора і компресора. З конденсатора рідкий хладон знову надходить у ресивер 23, і процес повторюється. При цьому хладон практично не витрачається, за винятком його витоків, що можуть виникнути внаслідок нещільності системи.

Частини усмоктувального і нагнітального трубопроводів (на схемі зображені штриховими лініями) на вагоні змонтовані в безпосередній близькості і покриті загальним шаром ізоляції. Таке розташування трубопроводів, по одному з яких з ресивера в повітроохолоджувач направляється зріджений теплий хладон, а по іншому — назустріч холодні пари хладона, створює своєрідний переохолоджувач, що підвищує холодовиробничі установки.

Контроль за роботою установки здійснюється по манометрі усмоктування 15, манометру нагнітання 16 і манометру тиску олії 17, змонтованим на панелі 18, розташованої в службовому відділенні. На цій же панелі встановлені реле високого .тиску 13, запірні вентилі 14 манометрів і дистанційний термометр, що вимірює температуру повітря в нагнітальному каналі воздутягу.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--