Реферат: Холодильні установки на залізничному транспорті
При зниженні температури у вагоні від 26 до 20 °С и нижче порядок роботи установки кондиціонування повітря зворотний.
Робота установки в положення перемикача В2 Нормально—автом. і Тепліше — автом. аналогічна при положенні Холодніше —автом. с тією лише різницею, що температура у вагоні підтримується на більш високому рівні, тобто відповідно 20—27 і 20—28 °С.
При виході з ладу елементів автоматики перемикач У2 встановлюється в положеннях Холодніше-ручне, Нормально — ручне. Тепліше — ручне. При цьому установка охолодження повітря включається відповідно на роботу з низькою, середньою і найбільшою продуктивністю.
При непрацюючому генераторі, а також при роботі генератора від асинхронного двигуна установка автоматично переводиться на роботу з низькою продуктивністю. Якщо перемикач У1 знаходиться в положенні Зима і температура в нагнітальному каналі воздухотягу 18—20 °С, включається двигун примусової вентиляції на низьку частоту обертання, обидві секції електрокалорифера загальною потужністю 12 квт і двигун циркуляційного насоса опалення. При температурі в нагнітальному каналі воздухотягу вище 23 °С відключається секція електрокалорифера потужністю 4 квт, а при температурі 26 °С — обидві секції калорифера і циркуляційний насос опалення; працює тільки двигун примусової вентиляції із середньою частотою обертання.
При зниженні температури в нагнітальному воздухотягу від 26 °С до температури, меншої 18 °С, порядок роботи агрегатів зворотний вищевикладеному.
При непрацюючому генераторі і при температурі в нагнітальному каналі воздухотягу вище 18 °С двигун примусової вентиляції переводиться на роботу з низькою частотою обертання, а I при температурі нижче 18 °С відключаються обидві секції калорифера і двигун вентилятора.
Контроль за роботою установки кондиціонування повітря здійснюється по сигнальних лампах на розподільному щиті, що оповіщає про роботу примусової вентиляції, секцій електрокалорифера, циркуляційного насоса опалення і компресора, 4 по манометрах низького і високого тиску, тиску олії, установлених на щиті в тамбурі котлової сторони вагона.
При нормальній роботі системи охолодження повітря манометр низького тиску повинний показувати 2,36—2,7 кгс/див2 (0,236— 1-0,27 МПа) і відповідно температуру випару 2—5°С, манометр високого тиску — 6—12 кгс/див2 (0,6—1,2 МПа) і відповідно температуру конденсації 27—53°С, а манометр тиску : олії — 2,9—4,7 кгс/див2 (0,29—0,47 МПа).
4.Холодильники і водоохолоджувачі
У вагонах-ресторанах, вагонах з купе-буфетом і у вагонах міжнародного повідомлення для збереження швидкопсувних продуктів харчування встановлюють холодильники, а в пасажирських вагонах — водоохолоджувачі для охолодження питної води. Конструкція і принцип дії установок для охолодження продуктів і води аналогічні застосовуваними в системах кондиціонування повітря.
Холодильник являє собою установку, що складається з холодильного агрегату й однієї чи декількох камер для збереження продуктів. Він має компресор, що приводиться в дію електродвигуном через клиноремінну передачу, конденсатор, ресивер, фільтр-осушувач, реле високого тиску, терморегулювальний вентиль, один чи кілька випарників (у залежності від кількості камер) і чи пресостат термостат для автоматичного включення і відключення холодильного агрегату. Конденсатор прохолоджується вентилятором, установленим на валу електродвигуна компресора.
Для холодильників вагонів-ресторанів, вагонів з купе-буфетом будівлі ГДР застосовуються холодильні агрегати типу LG-60 холодопродуктивністю 0,56 квт з електродвигуном потужністю 0,8 квт і типу LF-90 холодопродуктивністю 0,75 квт з електродвигуном потужністю 1,2 квт.
Температура в камерах для збереження м'яса підтримується від 1 до 3 °С, для збереження риби — від —1 до —3 °С, для збереження напоїв — від 6 до 10 °С и для інших продуктів — від 2 до 6 °С.
Агрегати холодильників розміщені в кухні, роздавальної і під вагоном. Водоохолоджувачами обладнаються майже всі пасажирські вагони. Вітчизняні вагони з індивідуальною системою електропостачання обладнані охолоджувачами питної води типів ОВК-50М, ВОК-4/50 і ОВК-ПОМ, ВОК-4/110 відповідно на номінальну напругу 50 і АЛЕ В постійного струму. На вагонах з централізованим електропостачанням установлені водоохолоджувачі типів ОВК-380М и ВОК-4/380. Холодопродуктивність таких установок 0,25 квт. На вагонах будівлі ГДР установлені водоохолоджувачі типу ТВК-Ю з холодопродуктивність установки 0,22 квт, а на вагонах будівлі ПНР — водоохолоджувачі типу САФ-2у з холодопродуктивністю 0,41 квт.
Температура охолодженої води повинна бути 15±3 °С.
Повітроохолоджувачі і холодильники розміщені в службовому купі вагона.
5.Експлуатація установок охолодження повітря . і холодильного устаткування
Технічне обслуговування установок охолодження повітря, холодильників і водоохолодження виробляється відповідно до інструкцій ЦВ МШС і заводів-виготовлювачів.
При технічному обслуговуванні ТЕ-1 установок охолодження повітря перед відправленням у рейс ретельно оглядають компресорний і конденсаторний агрегати, перевіряють справність підвіски агрегатів і огороджень, рівень олії в картері компресора, що повинний бути не нижче контрольної риси на оглядовому склі. Достатня кількість хладона в системі визначають - по оглядових стеклах на ресивері — кулька в нижнім оглядовому склі повинний плавати — чи по тиску його пар у конденсаторі. При температурі зовнішнього чи повітря приміщення, у якому знаходиться конденсатор, по шкалах манометра високого тиску визначають необхідний тиск пар хладона. Наприклад, при температурі зовнішнього повітря 20 °С нормальний тиск хладона повинен бути 0,48 МПа. Якщо воно по манометрі нижче, те хладона в системі недостатньо. Додають хладон тільки через технологічні фільтри-осушувачі.
У випадку виявлення ознак витоку хладона (утворення жирних плям, що не просихають, у місцях сполучення деталей, періодично виникаюча необхідність додавання хладона) герметичність системи перевіряють галоїдної чи лампою обмилюванням.
При витоку хладона синювато-прозоре полум'я спиртового пальника офарблюється в зелено-синій колір. При обмилювання в місцях витоку виявляються пухирці піни.
Перевіряють стан клинових ременів і при необхідності регулюють їхній натяг. Стріла прогину не повинна перевищувати 30 мм під зусиллям 29,4 Н, прикладеним до середини ременя.
Для зменшення віднесення олії з картера компресора до пуску установки охолодження повітря особливо після тривалої її бездіяльності попередньо на 1—5 ч включають картерний електропідігрівач. При підігріві олії легковипаровуючий хладон як би википає з олії і піни при пуску не утвориться. Тому частина олії у виді тумана і дрібних крапель не захоплюється парами хладона, що нагнітаються, у систему.
При ТЕ-1 у шляху проходження оглядають: холодильне устаткування і його огородження; перевіряють рівень олії в компресорі і наявність хладона-12 у холодильній установці; режими роботи установки охолодження повітря по манометрах і термометрам, а холодильників і водоохолоджувачів — по температурі, створюваної в охолоджуваному середовищі, що повинна підтримуватися відповідно до технічної документації.
При нормальній роботі компресора повинний бути ритмічний звук працюючих клапанів. Температура картера вище 60—70 °С не допускається.
При осінньому огляді установки охолодження повітря водоохолоджувачі і деякі холодильні агрегати вагонів-ресторанів на зимовий період піддають консервації (особливо ретельно оглядають вузли, розташовані під вагоном). Обмивають вузли Т водою, підігрітої до температури 50—65 °С, при тиску не більш 0,2 МПа з наступним обдуванням стисненим повітрям. Потім перевіряють герметичність установки і конденсують хладон-12. Для перекачування хладона в ресивер закривають вентиль на виході з ресивера і включають холодильну установку. Відтяг холодоагенту роблять до 0,02—0,03 Мпа в кілька прийомів, поки в системі не буде стабільного тиску. Відтяг хладона із системи доводити до вакууму не рекомендується, тому що в систему може потрапити повітря.
Клинові ремені привода вентиляторів конденсатора і компресорів знімають і придатні кладуть на збереження в сухе місце чи цеху комори.
При весняному огляді роблять розконсервацію установок охолодження повітря і холодильних агрегатів. При цьому оглядають холодильне устаткування; обмивають підвагонне холодильне устаткування; установлюють клинові ремені; перевіряють рівень олії в компресорі і хладона в установці і при необхідності додають, щільність фланцевих і нарізних сполучень у хладонових трубопроводів, що регулюють і контрольних приладів, режими роботи холодильної установки.
При настроюванні приладів автоматики варто уникати тривалої роботи компресора при тиску усмоктування нижче атмосферного, тому що можна порушити герметичність сальника колінчатого вала і внаслідок цього може відбутися витік олії з картера.
При єдиній технічній ревізії, крім робіт, передбачених ТЕ-1: промивають і продувають від пилу повітроохолоджувач (якщо це дозволяє конструкція), конденсатор, піддон вологовідділювача, спускну трубу; промивають хладоновий усмоктувальний фільтр; заміняють фільтри-осушувачі; перевіряють роботу і стан манометрів; роблять ревізію байпасної заслінки системи вентиляції (вагон типу «Мікст»), при цьому перевіряють рівень олії в редукторі і змазують пальці привода заслінки; промивають водяну систему охолоджувача питний води з продувкою її повітрям тиском 0,05—0,07 Мпа.