Реферат: Класифікації 3
План:
1. Розвиток систематичних класифікацій з давнини до середини XIX ст.
2. Десяткова класифікація Мельвіля Д'юї та її вплив на розвиток класифікаційної теорії і практики.
3. Розтяжна класифікація Чарльза Кеттера.
4. Особливості російських класифікаційних систем
5. Основні класифікаційні системи XX ст. Поява фасетних класифікацій. Класифікація двокрапкою Шарля Ранганатана та її вплив на розвиток сучасної теорії та практики класифікацій.
6. Розвиток сучасних систематичних документних класифікацій в Україні в XXна початку XXI ст.
7. Універсальна десяткова класифікація в культурно-історичному контексті України.
Класифікація наук Френсіса Бекона(1561-1626), одногоз основоположників нової філософії і природознавства, якого Маркс називав «родоначальником англійського матеріалізму», з’явилася на початку XVII в. До цього періоду на розвиток науки вплинули такі чинники, як великі географічні відкриття Колумба і Магеллана; астрономічні відкриття Коперніка, що міняли уявлення про всесвіт; успіхи природознавства і техніки, в тому числі винахід книгодрукування. Саме тоді розвиток і подальша диференціація наук висунули потребу в їх класифікації.
Ф. Беконвиклав свою систему знань в труді «Велике відновлення наук. Про достоїнство і примноження наук» (1623), в якій гостро критикує лженауку середньовічних схоластів, яких він називав «ідолами». Сучасник Шекспіра і Галілея, Ф. Бекон прагнув до відродження наук, що підкреслив назвою свого труда.
На відміну від середньовічного мислення, що виходило з голих міркувань, Бекон висунув новий спосіб вивчення, побудований на спостереженні і досвіді, що виходив з фактів; розробив інший науковий метод – індуктивний. Дедукція (міркування) «мати помилок»; її треба замінити методом сходження від приватного до загального, що йде від фактів, індукцією, бо тільки факти повинні служити основою науки і філософії.
У Ф. Бекона є яскрава і образна характеристика різних способів пізнання. Догматиків, що ігнорували досвід, що виходили тільки з міркувань, він порівнював з павуками, які тягнуть павутину з самих себе і будують чисто умоглядні системи. Емпіриків з їх вузьким підходом, обмеженим тільки досвідом, він порівнював з мурашками, які багато трудяться і користуються готовим матеріалом; вони збирають і нагромаджують факти, створюючи мурашину купу. Дослідників же, людей науки, він уподібнює бджолам, які збирають сік рослин, а потім переробляють його в мед своїми силами. Істинний вчений, спираючись на досвід, аналізує свої спостереження, обробляє їх, перевіряє і теоретично узагальнює.
Таким чином, шлях вченого, на думку Ф. Бекона, йде від спостереження і порівняння, від збирання фактів до їх обробки і узагальнення. Прогресивні за своїм характером, ці уподібнення увійшли в історію науки і відносяться до основних її методів. У основу класифікації наук Ф. Бекон поклав три різні здібності людини пам’ять, уяву та розум. Відповідно до цих джерел всі знання розділялися на три частини:
Історія – продукт пам’яті.
Поезія – продукт уяви.
Філософія – результат діяльності розуму або науки
Початковийрозподіл давався не за об’єктивною ознакою, а на психологічній основі – за трьома здібностями людини, тобто за різними властивостями людської психіки. Такий принцип розподілу, висунений штучно, не був даний уперше Ф. Беконом. Але він був першим, що застосував цей трикратний розподіл до кінця.
Сам хід основного ряду, послідовність від історії до філософії, або науки, відображав матеріалістичні погляди Ф. Бекона – в основі людського пізнання лежить практичний досвід; дані досвіду закріпляються пам’яттю, доповнюються уявою і узагальнюються розумом. Звідси три області знання, три групи наук: історія поезія філософія.
Деякі дослідники підкреслюють, насамперед, нестачу класифікації наук Ф.Бекона в тому, що джерело його системи не об’єктивна дійсність, а властивості людської психіки, тобто суб’єктивні властивості свідомості. Але це лише його початкове розрізнення трьох областей знання. Що стосується подальших ділень, то вони в ряді випадків вельми прогресивні.
Ф. Бекон порівнював знання з джерелами води, яка або падає з неба, або б’є з надр землі. Подібно цьому наука має два джерела: одні знання, що вселяються зверху, умоглядні; інші, ведучі свій початок від органів почуттів, досвідчені. Наука має справу тільки з такими знаннями, які складаються з відчуттів і утворяться на основі спостережень і досвіду.
Філософія (або наука) поділялася на два відділи: філософію природи і науку про людину. Вивченню природи Бекон віддавав перевагу, як основі всякої науки. Природознавство він визнавав істинною наукою, а фізику – її найважливішою частиною. Відновлення наук, вважав він, повинне бути почате з природознавства – першого джерела для живлення філософії.
Відмітимо певні достоїнства класифікації наук Ф. Бекона, що відображали подальшу диференціацію наук. У його системі історія літератури, що тривалий час входила у загальну історію, відділена від неї. Точно так само відділені один від одного фізика і хімія. Примітне відділення психології від філософії і надання їй в системі знань самостійного місця, що набагато випередило науку того часу. Він передбачав також, що хоч ще немає загальної історії наук, але така стане необхідною і виникне в майбутньому.
Окремі галузі наук Бекон уподібнював гілкам дерева, що мають загальнийстовбур. Цим підкреслювалися взаємозв’язки наук, їх єдність і відмінність.
У класифікації Ф. Бекона була і деяка непослідовність. Вона позначилася в частковості, коли нарівні з науками давався ряд лженаук (про тлумачення сновидінь і, а також різні богословські проблеми. Це була данина своєму часу.
Разом з тим його класифікація відрізняється багатьма прогресивними сторонами. Всюди витримана така послідовність: спершу дані «факти» і опис (історія предмета), потім їх «пояснення» і теорія (філософія предмета). Такий підхід був результатом не розпилення і розриву наук на частині, як інодівважають, а свідомо проведеним принципом, що виходив з нового індуктивного методу наук. Однак суцільний метод проходження від фактів привів Бекона до неправомірного розширення поняття Історія , де збиралася описова частина вельми різних наук, в тому числі історія літератури і мистецтва. Звідси зіставлення в його системі описової і теоретичної частини будь-якої науки.
Велике місце в системі відведене Техніці («механічні мистецтва»). Найзначніша сторона класифікації Ф. Бекона в тому, що він уперше ввів в систему знань Практику, правда, відірвавши її від теорії (вони в різних відділах), що характерно для буржуазної філософії.
Дуже цінні вказівки Ф. Бекона на пропуски в науках; на дисципліни, які повинні розвиватися пізніше. Розуміючи низький рівень знань свого часу, він включав в свою систему науки, що не тільки існували тоді, але також вірогідні, необхідні, і передбачав місце в схемі, яке їм належить зайняти. До таких, наприклад, відносилися історія науки, історія мистецтва, загальна (комплексна) наука про людину. Це було щось подібне заздалегідь передбаченим і незаповненим кліткам в періодичній системі елементів Д.І.Менделєєва.
Намагаючись прогнозувати розвиток науки, Бекон передбачав виникнення фізіології, психології і соціологій. Незважаючи на відому непослідовність поглядів Бекона, його науковий метод зіграв велику роль в розвитку науки, високо оцінений в багатьох країнах, в тому числі в Росії. Розроблена ним система знань вплинула великий чином на подальший розвиток класифікації наук і в тому або іншомумодернізованомувигляді відтворювалася в подальші два сторіччя, пануючи в науці до XIX в.
Крім класифікації Ф. Бекона в XVII в. з’явився ряд інших систем, з яких найбільш значні належать Т.Гоббсу і Дж.Локку, Р.Декарту і М.Лейбніцу.
--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--