Реферат: Клініко-лабораторне обґрунтування вибору лікувально-профілактичного комплексу при дентальній імплантації

Нормалізація цитохімічних показників нейтрофілів периферичної крові пацієнтів IV групи відбулася к 1-му місяцю (активність СДГ – 1,86 ± 0,07 ум. од. проти 1,88 ± 0,07 ум. од. у контролі; активність ЛДГ – 2,29 ± 0,13 ум. од. проти 2,28 ± 0,12 ум. од. у контролі), в ІІ групі активність СДГ через місяць була на 5,7 % нижче, а ЛДГ – на 4,72 % вище контролю (р₁ > 0,05). Цитохімічні показники пацієнтів ІІІ групи нормалізувалися через 3 місяця, в пацієнтів І групи через 6 місяців після фіксації незнімних зубних протезів ще спостерігався виражений цитохімічний дисбаланс (активність СДГ – 1,43 ± 0,05 ум. од. проти 1,76 ± 0,06 ум. од. у контролі; активність ЛДГ – 2,80 ± 0,10 ум. од. проти 2,39 ± 0,13 ум. од. у контролі).

Результати біохімічного дослідження змішаної слини пацієнтів свідчать про те, що фіксація незнімних ортопедичних конструкцій з опорою на імплантати викликає вірогідне збільшення показників АОА, АТА й ТПА в пацієнтів всіх груп. В пацієнтів І групи показники зберігаються на високому рівні протягом усього терміну спостереження (р₁ < 0,05), в ІІ та ІІІ групі ці показники нормалізувались к 3 місяцю, в пацієнтів IV групи, де використовувалися імплантати з ГАП з додатковим застосуванням «Коллапан-Л» та «Ербісола», показники АОА, АТА й ТПА змішаної слини практично не відрізняються від даних контролю на протязі усього терміну спостереження, починаючи з першого місяця (р₁ > 0,05, р_2-4 < 0,05).

З метою оцінки лікувальної ефективності матеріалу «Коллапан-Л» та препарату «Ербісол» було обстежено та проліковано 22 пацієнти із запаленням навколоімплантатних тканин, встановленим за даними проби Шиллера-Писарева. Біофізичні дослідження показали, що при наявності проявів запалення слизової оболонки в області імплантату показники біопотенціалів збільшуються на 23 % (р < 0,05) та складають 192,01 ± 5,5 мВ. Після призначеного комплексного лікування з додатковим введенням запропонованих засобів (заповнення кісткового дефекту «Коллапаном-Л», парентеральне введення «Ербісолу», полоскання порожнини рота «Біодентом-3») відмічається чітка тенденція до нормалізації біопотенціалів з 1-го місяця, к 3-му місяцю показники практично відповідають показникам контролю (160,0 ± 4,5 мВ проти 156,0 ± 3,5 мВ у контролі). За результатами дослідження цитохімічної активності нейтрофілів периферичної крові пацієнтів із запаленням навколоімплантатних виявлено значне зниження аеробного окислення (активність СДГ – 1,42 ± 0,05 ум. од., що на 24,5 % нижче контролю) та ріст аеробного гліколізу (активність ЛДГ – 2,80 ± 0,10 ум. од., що на 23,9 % вище контролю). Після застосування комплексу засобів через 1 місяць активність СДГ складала 1,53 ± 0,08 ум. од., ЛДГ – 2,69 ± 0,11 ум. од. До 3-6 місяця спостережень цитохімічні показники нейтрофілів периферичної крові наближалися до контролю. Аналогічну динаміку мали біохімічні показники змішаної слини. При наявності запалення навколоімплантатних тканин показники АОА, АТА й ТПА були збільшені у порівнянні з контролем на 24,2 %, 23,0 % та 21,0 % відповідно (р < 0,05). Через 1 місяць з початку лікування відмічалася тенденція до зниження ферментативної активності змішаної слини, к 3-му місяцю фіксувалася повна нормалізація показників АОА, АТА й ТПА (р < 0,05), які залишалися на рівні контролю весь термін спостереження (до 12 місяців).

Таким чином, застосування в комплексному лікуванні хворих з проявами периімплантиту «Коллапану-Л», «Ербісола» та «Біодента-3» вже к третьому місяцю нормалізує показники біопотенціалів порожнини рота, біохімічні показники змішаної слини та активність дегідрогеназ нейтрофілів периферичної крові, що може опосередковано свідчити про закінчені процеси репарації в пошкоджених тканинах.

При дослідженні впливу дентальної імплантації на функціональну активність слинних залоз було зафіксовано збільшення швидкості слиновиділення, найбільше в пацієнтів І групи при використанні імплантатів без ГАП (на 88 %) (рис. 1). При одночасному застосуванні імплантатів без ГАП та комплексу рекомендованих засобів (ІІ група) швидкість салівації збільшилася на 48 %. В пацієнтів IV групи збільшення аналогічного показника було мінімальним (41 %). Найбільш швидка нормалізація функції слинних залоз відбувалася в пацієнтів ІІ та IV груп (к 3 місяцю). Після фіксації незнімної ортопедичної конструкції знову спостерігалось збільшення швидкості салівації. Нормалізація слиновиділення в пацієнтів І та ІІІ груп відбувалась тільки через 1,5 роки з моменту фіксації незнімної ортопедичної конструкції, а в пацієнтів ІІ та особливо IV групи наближається до вихідного рівня вже через 6 місяців, що свідчить про позитивний вплив запропонованого комплексу на функцію слинних залоз при дентальній імплантації.

Вивчення результатів проби Шиллера-Писарева продемонструвало, що дентальна імплантація викликає хронічне запалення слизової оболонки порожнини рота (табл. 2). При використанні імплантатів без ГАП (І група) у віддалений термін лікування спостерігаються високі показники проби без тенденції до нормалізації. Застосування комплексу сприяє зниженню активності запального процесу, пов’язаного з імплантацією, що об’єктивно проявляється зниженням показників проби Шиллера-Писарева в пацієнтів ІІ та IV груп, в порівнянні з показниками І та ІІІ груп.

Таблиця 2

Показники проби Шиллера-Писарева в пацієнтів

після дентальної імплантації та подальшого протезування