Реферат: Комплексна терапія хворих на екзему, обумовлену варикозним симптомокомплексом, з урахуванням особливостей гемодинаміки та гормонального гомеостазу
Враховуючи особливості клінічного перебігу захворювань, загального стану та виявлених порушень гормонального гомеостазу, 32 хворі на екзему, обумовлену варикозним симптомокомплексом, та на венозні трофічні виразки з екзематизацією, які знаходилися в ПМП і мали прояви клімактеричного синдрому, були розподілені на 2 групи.
В групу порівняння ввійшли 15 жінок, яким була призначена стандартна місцева та системна терапія, а також Детралекс без корекції гормональних порушень.
В основну групу ввійшли 17 жінок, які на фоні стандартної місцевої та системної терапії в поєднанні з Детралексом отримували Клімадинон.
Оцінку результатів лікування в групах проводили на підставі найближчих (об’єктивних та суб’єктивних ознак протягом лікування та через 2 місяці лікування) і віддалених (через 2 роки лікування) у співставленні з параклінічними даними.
Аналіз найближчих результатів лікування показав, що поява позитивного терапевтичного ефекту була швидше досягнута у хворих на обидві форми захворювання з основних груп. А саме, припинення екзосерозу на 5 день лікування відбулося у 16 хворих на екзему, обумовлену варикозним симптомокомплексом, які входили в основну групу, та лише у 9 пацієнтів з групи порівняння (p<0,05); зменшення гіперемії вогнища ураження на 10 день лікування спостерігалося у 15 хворих на екзему та у 8 хворих на трофічні виразки з основних груп, і, відповідно, лише у 7 і 2 пацієнтів з груп порівняння (p<0,05); зменшення набряку ураженої кінцівки на 10 день лікування досягнуто у 12 хворих на екзему та у 10 хворих на трофічні виразки, що мало достовірні відмінності з хворими з груп порівняння, де зазначений показник нормалізувався лише у 5 хворих на екзему та у 4 хворих на трофічні виразки (p<0,05); поява ознак епітелізації трофічних виразок (зменшення глибини та площі виразок, поява грануляційної тканини) на 14 день лікування відбулася у 11 (61,11%) хворих з основної групи, (p<0,05) та лише у 5 (27,78%) пацієнтів з групи порівняння.
Аналіз антропометричних вимірів нижніх кінцівок у хворих з однобічним ураженням шкіри показав, що у хворих на обидві форми захворювання, які отримували стандартну терапію в поєднанні з Детралексом, на 10 день лікування відбулося достовірне зменшення різниці між окружністю ураженої та здорової кінцівки (p<0,05). У хворих, які отримували лише стандартну терапію це покращення стосувалося лише пахової ділянки та середньої третини стегна у хворих на екзему, а також верхньої третини стегна у хворих на трофічні виразки.
Протягом 2 місяців лікування клінічне видужання наступило у 95,00 % хворих на екзему та у 83,33 % хворих на трофічні виразки, а в групі порівняння, відповідно, у 50,00 % та 44,44 % пацієнтів (p<0,05).
У хворих на обидві форми захворювання, які входили до основних груп, під впливом застосування стандартної терапії в поєднанні з препаратом Детралекс відбулося покращення показників гемомікроциркуляції, що за результатами ЛДФ проявилося в нормалізації рівня базального ЛДП та ЛДП після навантаження, збільшенні відсотку зниження ЛДП після постуральної проби, а також в досягненні достовірних змін практично всіх капіляроскопічних показників в порівнянні з рівнем до лікування (p<0,05) та наближення цих показників до групи контролю. А саме, в групі порівняння хворих на екзему, обумовлену варикозним симптомокомплексом, під впливом стандартної терапії відбулося зниження рівня базального ЛДП до 45,17±2,59 ПО, хоча вірогідної різниці з рівнем до лікування (64,56±3,29 ПО) досягнуто не було (р>0,05). Під час проведення постуральної проби виявлено, що у цих хворих відсоток зниження ЛДП під впливом терапії складав 20,63±1,35 %, що достовірно не змінилося від рівня до лікування (20,19±1,17%, р>0,05) та суттєво відрізнялося від рівня контрольної групи (25,66±1,46 %, р<0,05). У хворих на венозні трофічні виразки з екзематизацією, що входили до групи порівняння, рівень базального ЛДП після лікування зменшився до 86,94±4,53 ПО, що достовірно не відрізнялося від рівня до лікування - 93,56±4,77 ПО, р>0,05. Після проведення навантажувальної проби рівень ЛДП становив 75,33±3,83 ПО, а відсоток зниження ЛДП - 13,17±1,07 %, що достовірно не змінилося від показників до лікування (відповідно 83,22±4,22 ПО та 12,97±0,62 %, р>0,05) та значно відрізнялося від даних контрольної групи (відповідно 30,34±2,64 ПО та 25,66±1,46 %, р<0,05).
У хворих на екзему, обумовлену варикозним симптомокомплексом, які входили до основної групи рівень базального ЛДП після лікування становив 45,50±1,86 ПО, що було практично вдвічі менше за показник до лікування (87,94±4,83 ПО, р<0,05). Після проведення постуральної проби рівень ЛДП зменшився до 35,22±1,77 ПО, а відсоток зниження ЛДП зріс до 22,88±1,47 %, що достовірно відрізнялося від даних до лікування (відповідно, 75,67±4,99 ПО та 14,79±1,24 %, р<0,05). У хворих на венозні трофічні виразки з екзематизацією з основної групи рівень базального ЛДП після лікування становив 45,50±1,86 ПО, рівень ЛДП після навантаження - 35,22±1,77 ПО, а відсоток зниження ЛДП - 22,88±1,47 %, що достовірно відрізнялося від показників до лікування (відповідно, 87,94±4,83 ПО, 75,67±4,99 ПО та 14,79±1,24 %, р<0,05) та максимально наблизилося до показників контрольної групи, (p<0,05).
Аналіз віддалених (через 2 роки) результатів лікування свідчить, що застосування розробленого методу лікування із включенням до комплексної терапії хворих на екзему та трофічні виразки нижніх кінцівок, обумовлених варикозним симптомокомплексом, венотонізуючого та ангіопротекторного препарату Детралекс дозволяє покращити перебіг процесу, адже протягом 2 років жодного рецидиву захворювання не було у більшості пацієнтів з основних груп – у 66,67 % хворих на екзему та у 45,45 % хворих на трофічні виразки, що достовірно відрізнялося від даних груп порівняння (p<0,05). У 80,00 % хворих на екзему, що входили до групи порівняння та у всіх хворих на венозні трофічні виразки з екзематизацією з групи порівняння протягом 2 років після лікування виникло від 1 до 3 рецидивів.
Застосування розробленої методики лікування дозволило подовжити тривалість ремісії та зменшити вираженість проявів симптомів ХВН у хворих на обидві форми захворювання в 1,7 разів (p<0,05).
В результаті проведення комплексної стандартної терапії у хворих ПМП з клімактеричним синдромом вдалося забезпечити усунення шкірних проявів захворювання, але нормалізації гормонального гомеостазу досягнуто не було. Так, сумарний модифікований менопаузальний індекс у хворих після лікування складав 34,8±4,68 балів, що не відрізнялося від рівня до лікування (37,13±4,16 балів, p>0,05). Також не виявлена нормалізація гормональних показників: рівні гонадотропних гормонів після лікування практично не відрізнялися від рівнів до лікування (після лікування ЛГ становив 23,88±2,38 МО/л, до лікування - 23,81±2,41 МО/л, p>0,05; ФСГ після лікування становив 53,85±2,76 МО/л, до лікування - 59,15±5,25 МО/л, p>0,05; ЛГ/ФСГ після лікування дорівнював 0,48±0,07, до лікування - 0,45±0,06, p>0,05), а також статевих стероїдних гормонів (рівень П після лікування становив 0,14±0,009 нг/мл, до лікування - 0,13±0,02 нг/мл, p>0,05; показник Е2 після лікування дорівнював 22,21±1,93 пк/мл, до лікування - 20,24±1,67 пг/мл, p>0,05).
Забезпечення стабільності гормонального гомеостазу у хворих основної групи на фоні застосування комплексної стандартної терапії із включенням фітоестрогену Клімадинон клінічно проявлялося не лише зменшенням клімактеричних симптомів (ММІ після лікування зменшився до 14,65±4,06 балів, що достовірно відрізнялося від показника до лікування - 41,18±4,08 балів, p<0,05, та наблизилося до даних к