Реферат: Концепція національної безпеки Росії і сучасного суспільства

забезпечення сприятливих умов для економічного і соціального розвитку країни, глобальної та регіональної стабільності;

розвиток відносин з державами-учасниками Співдружності Незалежних Держав згідно з принципами міжнародного права, розвиток відповідають інтересам Росії інтеграційних процесів у рамках Співдружності;

повноправна участь Росії в глобальних і регіональних економічних і політичних структурах;

сприяння врегулюванню конфліктів, включаючи миротворчу діяльність під егідою ООН, ОБСЄ, СНД;

досягнення прогресу у сфері контролю над ядерними озброєннями, підтримання стратегічної стабільності, збереження і зміцнення режиму Договору щодо обмеження систем протиракетної оборони 1972 року;

сприяння створенню зон, вільних від зброї масового знищення ".

В галузі забезпечення військової безпеки Росія буде прагнути:

"... Віддавати перевагу політичним, дипломатичним, економічним та іншим невійськовим засобів. Однак ... Збройні Сили Російської Федерації грають головну роль в забезпеченні військової безпеки Російської Федерації.

Найважливішим завданням Російської Федерації залишається забезпечення стримування в інтересах запобігання як ядерної, так і звичайною великомасштабної або регіональної війни, а також здійснення союзницьких зобов'язань ".

При цьому Росія повинна мати "... ядерними силами, здатними гарантовано забезпечити нанесення заданого збитку будь-якій державі-агресору або коаліції держав у будь-яких умовах обстановки".

Національні інтереси Росії "зумовлюють при відповідних умовах необхідність військової присутності Росії в деяких стратегічно важливих регіонах світу. Готовність Росії виконувати свої зобов'язання, сприяти формуванню стійкого військово-стратегічного балансу сил у регіонах і давати можливість Російської Федерації реагувати на кризову ситуацію в її початковій стадії".

У цілому Російська Федерація розглядає можливість застосування військової сили для забезпечення своєї національної безпеки, виходячи з таких принципів:

"Застосування всіх наявних у розпорядженні Росії сил і засобів, включаючи ядерну зброю, в разі необхідності відсічі збройної агресії, якщо всі інші заходи виходу з кризової ситуації вичерпані або виявилися неефективними".

Застосування військової сили всередині країни допускається:

"У випадках виникнення загрози насильницької зміни конституційного ладу, територіальної цілісності країни, а також життю та здоров'ю громадян".

5.2 Про мотиви створення Військової доктрини Росії

При розробці Військової доктрини реалізовані найсучасніші вимоги, які пред'являються до подібних документів. Вперше не тільки у вітчизняній, а й у світовій практиці проект військово-політичного документа такого масштабу і значення був оприлюднений ще до його остаточного затвердження.

Росія на практиці підтвердила свою прихильність курсу відкритості, зміцнення взаємної довіри, який розглядається як основа будівництва нових міждержавних відносин у пост конфронтаційну епоху.

З самого початку встановлення відносин по лінії Росія-НАТО ми неодноразово пропонували налагодити дієву різнорівневу систему обміну інформацією, обговорення найбільш важливих проблем в області військової політики, військової стратегії, формування військових доктрин. Такі пропозиції робилися на самому високому рівні і могли б втілитися у конструктивну роботу в рамках Постійної спільної Ради і Постійної спільної Військового Комітету Росія-НАТО.

На жаль, належної відповіді з Брюсселя не було. Більше того, НАТО не тільки включило в нову стратегічну концепцію положення, які прямо зачіпають наші національні інтереси і викликають нашу крайню стурбованість, реалізувала їх на практиці, розв'язавши нічим не спровоковану агресію проти суверенної Союзної Республіки Югославії.

У розпал цього самого глибокого і кровопролитного кризи, яку переживала Європа в післявоєнний період, з різних, часто протилежних флангів політичного спектру російського суспільства лунали пропозиції як про повне згортання наших відносин з НАТО, так і про односторонній вихід з режиму ембарго відносно СРЮ, введеного ООН, надання конкретної військової допомоги Белграду і т.д. Однак, засуджуючи агресора, і ведучи безкомпромісну боротьбу з натовцями на політико-дипломатичному рівні, ми не вважали за можливе йти шляхом руйнування усталеної міжнародно-договірної основи сучасного світо устрою. Порушивши відповідні резолюції Ради Безпеки ООН, ми прийняли б правила гри, нав’язуванні сьогодні Заходом світовій спільноті.

Росія ж була і залишається послідовним прихильником основоположних принципів міждержавних відносин, що базуються на пріоритеті міжнародного права, транспарентності, взаємній довірі, повазі суверенітету і територіальної цілісності.

Визначаючи основу нової Воєнної доктрини, розробники не прагнули створювати принципово новий документ, а пішли по шляху уточнення і розширення змісту діючих Основних положень Військової доктрини Російської Федерації 1993 року. При цьому враховувалося, що об'єктивні передумови для розробки якісно нової військової доктрини з ряду об'єктивних причин ще не дозріли.

У геополітичному плані не завершено формування нового світо устрою. Воно проходить у протиборстві двох тенденцій: з одного боку прагнення США до одноосібного світового панування, з іншого - формування багатополярного світу, що базується на рівноправності народів і націй, облік та забезпечення балансу національних інтересів держав, дотримання і реалізації основоположних норм міжнародного права.

З точки зору внутрішньої ситуації, на стадії формування та перевірки знаходяться основоположні принципи державного будівництва, йде становлення нової економічної і соціальної системи країни.

Разом з тим, необхідність серйозних змін у підходах до забезпечення військової безпеки Росії стає все більш очевидною.

По-перше, істотно змінився спектр загроз безпеці Росії. З'явилися загрози, пов'язані з нетрадиційними, якісно новими формами інформаційної, технологічної та економічної експансії, із зростанням міжнародного тероризму.

По-друге, поява якісно нових засобів збройної боротьби призвело до кардинальної зміни характеру воєн і збройних конфліктів.

По-третє, суттєво змінилися економічні та демографічні можливості країни.