Реферат: Корекція екпериментального гіпотиреозу шляхом комбінованої трансплантації органотипових культур

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України і в Інституті проблем кріобіології і кріомедицини НАН України.

Науковий керівник:

доктор біологічних наук, професор Бондаренко Тетяна Петрівна , Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України, завідувач відділу кріобіохімії і фармакології нейрогуморальних систем

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, професор гладкова Алла Іванівна , Інститут проблем ендокринної патології імені В.Я. Данилевського Академії медичних наук України, провідний науковий співробітник лабораторії репродуктивної ендокринології доктор медичних наук, професор самохвалов Валерій Гаврилович , Харківський державний медичний університет Міністерства охорони здоров’я України, завідувач кафедри фізіології

Захист відбудеться 28 травня 2008 р . о 15:15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.17 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. ІІІ-15.

З дисертацією можна ознайомитись у центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий 23 квітня 2008 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Дзюба В.М.

загальна характеристика роботи

Актуальність теми. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я на даний час в світі нараховується близько 200 мільйонів осіб з патологією щитоподібної залози (ЩЗ). В результаті аварії на ЧАЕС кожен рік збільшуються показники захворюваності та поширеності серед населення України таких тиреопатій як гіпотиреоз, дифузний токсичний зоб, аутоімунний тиреоїдит, доброякісні і злоякісні новоутворення ЩЗ, в т.ч. у дітей (Тронько Н.Д. и др., 1997 ). Серед форм гіпотиреозу домінує первинний (тиреогенний) гіпотиреоз, третина від якого приходиться на ятрогенний (Волох Ю.А. и др., 1988; Аристархов В.Г. и др., 2001 ). Відомо, що гіпо- і атиреоїдні стани потребують постійної замісної гормонотерапії. В останні роки з’явились дані про збільшення кількості пацієнтів із порушеннями з боку органів травлення, серцево-судинної та кісткової систем на тлі лікування L-тироксином (Калинин А.П. и др., 1991; Roberts N.D., 1996; Greenspan S.L. et al., 1999; Saravanan P. et al., 2002; Chuo A. M. et al., 2003 ), що сприяло деякім змінам в підходах до лікування гіпотиреозу (Фадеев В.В. и др., 2002 ).

Поряд із вдосконаленням медикаментозної терапії гіпотиреозу вивчається можливість використання методу трансплантації ЩЗ. У випадках первинного гіпотиреозу, коли причинами гормональної недостатності могли стати спадкові дефекти в біосинтезі тиреоїдних гормонів, ембріональні гіпо- і аплазії залози, субтотальна або тотальна тиреоїдектомія та при умові відсутності аутоімунного компоненту захворювання, альтернативою лікування синтетичними гормонами може бути трансплантація ЩЗ (органотипових і клітинних культур). В світовій літературі існує ряд експериментальних робіт, присвячених трансплантації ЩЗ. Доказано, що ксеногенні тканини/клітини ЩЗ здатні не тільки компенсувати нестаток гормонів, але мають і стимулюючу дію на тканину власної залози реципієнта (Скалецкий Н.Н. и др., 1990 ).

Незважаючи на ефективність такого методу лікування, існують супутні питання, такі як реакції гострого та хронічного відторгнення трансплантаційного матеріалу, необхідність імуносупресії і т.д. У зв’язку з цим, актуальним є пошук шляхів подолання бар’єру гістосумісності, індукції толерантності і пролонгації терміну функціонування трансплантату в організмі реципієнта.

Гіпотетично, комбінована трансплантація ЩЗ і надниркових залоз (НЗ) може мати позитивний вплив на морфофункціональні характеристики трансплантату ЩЗ. Шляхи реалізації даного ефекту обумовлені локальною модифікуючою дією глюкокортикоїдних гормонів на сигнально-регуляторні і трофічні процеси в основному графті. Дане припущення аргументується результатами досліджень (Kukreja S.C. et al., 1979; Emerson C.H. et al., 1993; De Fazio S.R. et al., 1994 ), в яких доказано імунопротекторний вплив одних ендокринних тканин на інші та наявність регуляторного механізму сигнальних зв’язків в основному графті шляхом забезпечення його центральної регуляції (Davalli A.M. et al., 1999; Agrawal A.K. et al., 2004 ).

У зв’язку з деякими протиріччями в літературних даних з дослідження дії глюкокортикоїдів на функціональну активність щитоподібної залози in vivo та in vitro і обмеженими даними про комбіновану трансплантацію двох видів ендокринних тканин, детальне вивчення зазначеної проблеми вважається актуальним.

Тому, питання щодо впливу НЗ на функціонування трансплантата ЩЗ за умов їх комбінованої ауто-, ало- і ксенотрансплантації, а також щодо ефекту глюкокортикоїдних гормонів на синтез і секрецію тироксину in vitro потребує детального аналізу і проведення власних експериментальних досліджень. Крім того, залишаються відкритими питання про вплив тканини аденогіпофізу на функціонування графту ЩЗ при їх комбінованій трансплантації і можливість центральної регуляції графту в організмі реципієнта.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--