Сучасна система жанрів журналістики - це структура, яка динамічно розвивається, всередині якої існують свої внутрішні і зовнішні зв’язки [14, с.9].

Процес перебудови жанрової системи відбувається на сучасному етапі завдяки зміщенню одних жанрів іншими. У системі жанрів журналістики на периферію відійшли такі великомасштабні жанри, як нарис, а в центрі опинились інформаційні жанри. Проміжне становище займає група аналітичних жанрів.

Процес розмивання жанрових меж призводить не тільки до утворення гібридних жанрових форм, а й до постійного жанрового взаємозбагачення.

Змінюючись і трансформуючись, жанри в своєму розвитку зберігають свою спадкоємність, основні типологічні ознаки, які виявляються в різноманітті окремих жанрів [14, с.12].

Процес розмивання жанрових меж властивий і такому жанру, як кореспонденція.

Предметом аналітичної кореспонденції можуть бути будь-які події, явища, феномени. У цьому відношенні вона близька таким, наприклад, жанрам, як репортаж, звіт, інформаційна кореспонденція [18, с.221].

Репортаж - це жанр, який передбачає оперативну і яскраву розповідь про подію, ситуацію, явище. Репортаж - це розповідь очевидця або учасника події. Новина тут обростає суб'єктивними враженнями спостерігача та його співпереживаннями. Репортаж може бути коротким або значним за розміром. Різноманітність репортажів наштовхує на думку про те, що цей жанр мусить мати внутрішньожанрові різновиди, але вони ще недостатньо вивчені нашим журналістикознавством. [1, с.3].

Звіт - це інформаційне повідомлення про роботу та перебіг заходу, у якому брала участь певна група людей, що вирішували суспільне важливі питання. Таким заходом може бути сесія парламенту чи місцевого органу самоуправління, конференція трудового колективу, збори громадської організації, спортивні змагання, художні виставки. Звіт уже включає в себе елементи коментаря журналіста. Поруч з точним повідомленням про промови, репліки та інші виступи, у його тексті можуть міститися елементи аналізу, оцінки [1, с.3].

Інформаційна кореспонденція - це синтетичний інформаційно-аналітичний жанр публіцистики, що повідомляє про обмежені часом і простором нові факти та події через їх тлумачення, коментування, оцінку, переконує читачів в істинності авторських думок шляхом аргументації індуктивним методом [19, с.38-40].

Як зазначає В. Костомаров, аналітична кореспонденція відрізняється від названих жанрів ступенем "присутності" у тексті інших жанротворчих факторів. Наприклад, мета репортажу - дати наочне, "живе" відображення "предметної" події (тому репортер використовує переважно при збиранні матеріалу метод особистого спостереження; немає спостереження - немає репортажу). Мета звіту - точно відобразити "інформаційну подію" (виступи, доповіді, звіти), виклавши все, що відбувається в точній послідовності (або навіть проаналізувавши), використовуючи при цьому фрагменти виступів або повідомлень. Мета інформаційної кореспонденції - повідомити дещо про "предметну" подію, використовуючи при цьому (на відміну від репортажу) не стільки "живе" спостереження, скільки стислий переказ того, що відбувається [18, с.221].

Усі ці завдання досить дотичні до тієї мети, яка постає перед кореспонденцією. Адже за визначенням того ж В. Костомарова, вона може включати в себе як "живе" спостереження, фрагменти якихось виступів, так і стислий переказ того, що відбувається [18, с.223-224]. А ці характеристики, як зазначено вище, властиві й іншим жанрам і дозволяють говорити про нечіткість меж між ними.

На розмитість жанрових меж кореспонденції з репортажем вказує А. Сковородников: "у практичній журналістиці живо та яскраво написані кореспонденції нерідко публікують під рубрикою "репортаж" [32, с.117-118].

Німецький дослідник Вальтер фон Ла Рош зауважує, що навіть серед колег деякі поняття залишаються не розмежованими. "Про мітинг зробимо репортаж на шістдесят рядків", - каже редактор, а сам очікує отримати повідомлення (так Ла Рош називає кореспонденцію) [20, с.61]. Він стверджує, що повідомлення (кореспонденція) може включати в себе елементи репортажу тоді, коли репортер не тільки детально розповідає про подію, а й ознайомлюється з місцем події та розповідає про свої враження. Такі повідомлення (кореспонденції) розвиваються за власною драматургією, яка, наприклад, може мати оповідальний характер [20, с.125-126].

Певною мірою розмежувати кореспонденцію від вищезазначених жанрів (звіт, репортаж, інформаційна кореспонденція) дозволяє тлумачення повідомлення, яке вона містить. Це тлумачення представляє собою з’ясування причин події, явища, визначення його значущості, цінності, прогнозування його розвитку тощо.

Але двоскладовість сучасної аналітичної кореспонденції (повідомлення про явище плюс його витлумачення), продовжує свою думку В. Костомаров, зближує її з іншим жанром - коментарем [18, с.223-224].

Ще один дослідник Б. Стрельцов звертає увагу на те, що в творчій практиці спостерігається постійна видозміна, взаємодія жанрів один з одним. Він говорить про те, що на порубіжжі традиційних жанрів виникають нові типи газетних текстів. Тому в класифікаціях з’являються “жанри-гібриди" [35, с. 206].

Таким чином, можна стверджувати, що кореспонденції властивий процес розмивання жанрових меж. І у журналістській практиці нерідко кореспонденція подається у вигляді близьких до неї жанрів, зокрема репортажу, звіту тощо.

Висновки

Розглянувши погляди провідних вітчизняних і зарубіжних дослідників, систематизувавши та узагальнивши різноманітні жанрові тлумачення, можна окреслити поняття кореспонденції в журналістській творчості таким чином.

По-перше, незважаючи на велику кількість підходів до визначення кореспонденції як жанру, всі вони вказують на такі неодмінні риси: обмеженість часом і місцем, актуальність і оперативність, аналітичність, аргументованість. Також можна сказати, що кореспонденція має ознаки, притаманні як аналітичним, так і інформаційним жанрам.

По-друге, розрізняються такі жанрові різновиди кореспонденції: інформаційні та аналітичні.

По-третє, можна стверджувати, що кореспонденції властивий процес розмивання жанрових меж. І у журналістській практиці нерідко кореспонденція подається у вигляді споріднених з нею жанрів, зокрема репортажу, звіту тощо.

Нерідко на шпальтах газети зустрічаються публікації, які знаходяться на межі між кореспонденцією і репортажем. Розмитість меж викликана застосуванням автором прийомів, властивих обом жанрам: з одного боку, журналіст за основу матеріалу бере факти та події, безпосереднім свідком яких він став, тобто - особисте спостереження (репортаж), а з іншого боку, аналізує, спирається на думку інших осіб, дає оцінку, робить прогноз (кореспонденція).

Список використаних джерел

1. Аналитические жанры газеты. Хрестоматия. - М.: Издательство МГУ, 1989. - 437 с.

2. Аргументация в публицистическом тексте (жанрово-стилистический аспект) Учебное пособие. - Свердловск: Издательство Уральского университета, 1992. - 244 с.

3. Бекасов Д. Корреспонденция, статья - жанры публицистики. - М.: Издательство МГУ, 1972. - С.18-38.

4. Богуславський О.В. Газетна журналістика: Навчально-методичний посібник. - Запоріжжя: ГУ ЗІДМУ, 2003. - 106 с.

5. Вакуров В.Н., Кохтев Н.Н., Солганик Г.Я. Стилистика газетных жанров.М., 1978. - 183 с.

6. Василенко М.К. Динаміка розвитку інформаційних та аналітичних жанрів в українській пресі. - К.: КНУ ім. Тараса Шевченка, 2006. - 236 с.

7. Горбачук В., Зоц І., Романько В. Основи журналістики: Навчальний посібник. - Слов’янськ: СДПІ, 2008. - 108 с.