Конспект теми:Кредитний ризик і шляхи його мінімізації

У процесі проведення кредитних операцій банки стикаються з кредитним ризиком, тобто з ризиком несплати позичальником основного боргу і процентів, належних кредитору. Для кожного виду кредитних операції характерні свої специфічні причини і чинники, що визначають міру ризику. Зокрема, кредитний ризик може виникнути при погіршенні фінансового положення позичальника, виникненні непередбачених ускладнень в його роботі, відсутності необхідних організаторських якостей у керівника позичальника, недостатньої професійної підготовленості банківського працівника, що прийняв рішення про кредитування і інші обставини.

Існує декілька способів захисту від кредитного ризику:

лімітування кредитів, диверсифікація кредитних вкладень, вивчення і оцінка кредитоспроможності позичальника, вимога від клієнтів достатнього і якісного забезпечення по виданих кредитах, оперативність при стягненні борга, страхування кредитних операцій.

Лімітування кредитів - це спосіб встановлення сум граничної заборгованості по позиках конкретному позичальнику. Воно здійснюється шляхом встановлення лімітів кредитування, які являють собою зазделегідь встановлену граничну суму кредиту, яку позичальник має право отримати в банку.

У практиці роботи колишніх державних банків використовувалися різні види лімітів і їх різновиди, вихідний, внутрішньоквартальний, ліміт видач, контрольна цифра, плановий розмір кредиту. Акціонерні комерційні банки використовують таку форму лімітування кредитів, як кредитна лінія, яка являє собою юридично оформлене зобов'язання банку перед позичальником надавати йому протягом певного періоду кредити в межах узгодженого ліміту.

Кредитна лінія звичайно відкривається при тривалій і тісній співпраці між банком і позичальником. Вона містить ряд переваг як для банку, так і для клієнта. Позичальник отримує можливість точніше оцінювати перспективи розвитку своєї діяльності, скоротити накладні витрати і втрати часу, пов'язані з веденням переговорів і укладанням кожної окремої кредитної угоди. Банк має аналогічні вигоди. Крім того, він детально знайомиться з діяльністю позичальника. Відкривши кредитну лінію, банк незалежно від ситуації на ринку позикових капіталів зобов'язується надати кредит відповідно до укладеної угоди.

Диверсифікація позик, як спосіб захисту від кредитного ризику, являє собою розподіл грошових коштів, що позичаються між різними суб'єктами (юридичними і фізичними особами). Чим більшому числу позичальників буде переданий у тимчасове користування позичковий капітал конкретного банку, тим, при інших рівних умовах, меншою буде міра ризику неповернення боргу, оскільки імовірність банкрутства багатьох позичальників значно нижче за імовірність банкрутства одного або трьох позичальників. Для дотримання комерційними банками принципу диверсифікації кредитів Національний банк України встановив їм такий економічний норматив, як максимальний розмір ризику на одного позичальника. Величина цього ризику не повинна перевищувати 10 % власних коштів банку.

Страхування кредитних операцій, як спосіб захисту від кредитного ризику, означає, що банки повинні створювати страхові фонди як на мікро- так і на макрорівні, а також страхувати окремі високо ризиковані кредитні операції в спеціалізованих страхових організаціях.

Організаційні форми і методи роботи. Рекомендації.

При навчанні дорослих ефетивно буде застосування таких організаційних форм навчання, як лекція та семінарські і практичні заняття. Викладання навчального матеріалу по темі пропонується здійснювати у вигляді лекцій – евристичних бесід, лекцій розповідей. При цьому слід актуалізувати вже набуті раніше знання. При виявленні помикових поглядів викладач повинен зупинятись на цих питаннях. Можуть бути використанні короткі дискусії для вияснення спірних питань. Викладач має спиратись на досвід слухачів і намагатись встановити зворотній звязок з аудиторією. Для закріплення матеріалу пропонується проводити одне – два практичних заняття. Для мотивації самостійної роботи дорослих можна використати вхідний контроль у вигляді тестів. Не слід акцентувати увагу тільки на репродуктивному рівні засвоєння знань. Після короткого усного опитування необхідно відпрацювати навички щодо аналізу умов кредитної заявки, оцінювання кредитоспроможності позичальника і кредитного ризику взагалі, встановлення процентної ставки відповідно до ступенню ризику, вміння формувати дотаткові захисні і негативні обмеження. Слухачі повинні навчатися використовувати математичні формули для розрахунку коефіцієнтів та процентів. Наступним етапом роботи на практичному заняті пропонується аналіз конкретних ситуацій, які можуть виникнути під час роботи банка з позичальником. Це активізує роботу слухачів і закріпляє навички щодо прийнятя рішень. Як слухач сам аналізує умови надання кредиту, йому легше зрозуміти вплив окремої кредитної угоди на якість кредитного портфелю взагалі. Також пропонується давати завдання для самостійної роботи.

Погіршення фінансового

стану позичальник.

Спричинюється багатьма факторами (невиконанням своїх зобов`язань контрагентами, іншими)

Погіршення кон`юнктури ринку, на якому працює позичальник.(пов`язане із життєвим циклом товару,загостренням конкуренції,т.д.)

Погана організаційна діяльність керівництва позичальника. (погане планування фінансових потоків у часі)

Законодавчі зміни (збільшення ставки податків, зміни в регулюванні цін)

Навмисні крімінальні дії (видача кредиту фіктивному підприємству, операції з інсайдерами тощо)

Некомпетентна робота працівників кредитного відділу при оцінці позичальника (враховані не всі фактори ризику)