Реферат: Криміналістична методика

6) тактику провадження окремих слідчих дій;

7) профілактичні дії слідчого.

Врахування перелічених елементів під час розслідування злочинів дозво­ляє визначати напрям розслідування та оптимізувати діяльність слідчого,

Загальні (вихідні) положення криміналістичної методики - це засновані на законі та узагальнені слідчою практикою вимоги та криміналістичні рекомендації, які сприяють найефективнішому розслідуванню злочинів усіх видів. Структура загальних положень визначається різними вченими неоднаково. Зокрема І.Ф. Пантелєєв та О.Ф. Савкін поділяють їх на три групи:

1) методи розслідування;

2) криміналістичні рекомендації;

3) положення, які характеризують тактику слідчих дій і методику розсліду­вання в цілому.

В.П. Бахін називає сім загальних положень. Г.Г. Зуйков до них відносить:

а) відповідність методичних рекомендацій вимогам законності;

б) взаємодія слідчого з оперативним апаратом міліції;

в) використання допомоги спеціаліста та громадськості;

г) вивчення способів вчинення злочинів;

д) узагальнення передового досвіду розслідування.

І.А. Возгрін загальні положення подає як теоретичні основи криміналістич­ної методики, що включають дослідження предмета, системи, задач, принципів, джерел, зв'язків методики з іншими галузями наукового знання. В літературі іс­нують й інші конструкції. Р.С. Бєлкін, аналізуючи загальні положення, прийшов до висновку, що загальним для всіх є тільки законність, системність, плановість, взаємозв'язок положень, які утворюють засіб розслідування. Ці посилання справедливі стосовно методики розслідування як розділу науки криміналістики.

Оскільки загальні положення нерідко називають принципами, то можна виділити такі з них:

- законність наукових рекомендацій, тобто всі рекомендації повинні від­повідати і не суперечити принципам кримінального процесу, бути етичними та гуманними;

- оптимальний набір слідчих дій, тобто в будь-якій окремій методиці до­цільно використовувати повну сукупність слідчих дій, яка забезпечує вирішен­ня слідчої ситуації, досягнення мети розслідування;

- максимальне використання технічних засобів, спеціальних знань та до­помоги громадськості;

- використання передового досвіду та слідчої практики.[6]

Діяльність - це форма відносин суб'єкта з навколишнім світом, спосіб ви­явлення активності особи, тому вона спрямована до зміни, перетворення умов в інтересах людей. Така діяльність корисна, вона відповідає інтересам суспільства. Якщо діяльність суперечить інтересам суспільства та окремих її громадян, вона протиправна, злочинна.

Злочином є передбачене ст. 11 КК України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Таким чином, зло­чин - це передбачена кримінальним законом дія (вчинок), наприклад, крадіж­ка, шахрайство, убивство, зґвалтування тощо.

Основу конкретної діяльності становлять навички застосування засобів праці для досягнення певної мети. Сукупність навичок діяльності утворює способи, послідовність застосування яких становить механізм діяльності.

Механізм будь-якої діяльності - це порядок, система (програма) застосу­вання суб'єктом засобів та прийомів праці до об'єкта з конкретною метою.

Механізм вчинення злочину - це послідовність прийомів застосування певних засобів до предмета безпосереднього посягання з корисливою метою. Пред­мети, прийоми та засоби вчинення злочинного посягання можуть збігатися, наприклад, позбавлення життя вогнепальною зброєю, заволодіння майном шляхом обману тощо. Звідси в криміналістиці для визначення злочинної дія­льності, що виконується одним і тим же способом, виникло поняття «законо­мірності вчинення злочину» (Р. С. Бєлкін).

Спосіб вчинення злочину - це комплекс причинно та функціонально пов'я­заних довільних (і частково недовільних) цілеспрямованих дій злочинця. Він детермінований сукупністю фактів об'єктивного та суб'єктивного характеру, склад та дія яких ситуаційні, що обумовлює відкритий характер способу як системи, відносну стійкість та повторюваність способів (Г. Г. Зуйков).

Способи вчинення та приховання злочину е самостійними криміналістич­ними поняттями (Р. С. Бєлкін). У методиці розслідування вони дають можли­вість визначати напрям розслідування, відшукувати злочинця, встановлювати механізм злочину та багато інших обставин.

Сучасні досягнення суспільних та технічних наук внесли до криміналісти­ки багато нових методів і тактичних прийомів виявлення, фіксації та дослі­дження матеріальних джерел інформації.

Оскільки в методиці практично реалізуються технічні засоби криміналіс­тичної та прийоми слідчої тактики, загальні положення (принципи), які нале­жать до цих розділів науки криміналістики, залишаються правомірними і для криміналістичної методики.

Нові методи досліджень розширюють межі дослідження речових доказів, дозволяють вирішувати проблему тотожності об'єктів на нових якісно-кіль­кісних рівнях. Наприклад, встановлювати тотожність певних об'єктів рідин та газоподібних речовин, ідентифікувати людину за звуковим мовленням, загаль­ними ознаками письма, виявляти, фіксувати та досліджувати тверді сипучі, рідкі та газоподібні об'єкти, які дозволяють розкрити «старі» злочини.