Реферат: Ландшафтно-екологічна основа міста
Озеленення як галузь міського народного господарства зосереджується на вирішенні трьох головних завдань:
а) охорона і консервація існуючих садів і парків;
б) формування новостворених садово-паркових об'єктів;
в) рекультивація девастованих ландшафтів. їх вирішення представлене чотирма напрямками: утилітарним, природоохоронним, архітектурно-ландшафтним і консерваторським.
Утилітарний напрямок у зеленому господарстві міста - створень масових насаджень на колишніх неугіддях, девастованих землях, санітарно-захисних зонах підприємств тощо.
Природоохоронний напрямок пов'язаний з цільовою охороною окремих пам'яток природи і садово-паркового мистецтва, які належать до системи міського озеленення, а також усього зеленого покриву міста його природної зони.
Архітектурно-ландшафтний напрямок заснований на ідеї формування міст-садів, тобто ідеї створення культурної садово-паркового ландшафту. Його формування сполучене природними властивостями середовища, в якому він створюється, а також з діяльністю людини: житлом, роботою, відпочинком.
Консерваторський напрямок у середині XXстоліття став особливо важливим, оскільки сади і парки минулих століть перебували уже у стадії деструкції деревного пологу. Використовуються три види консерваторської діяльності: а) власне консервація; б) реконструкція; в) реставрація.
Наприкінці XIX-у першій половині XXст. виникають нові типи саді які мають новий зміст. Це спеціалізовані сади, які задовольняють потреби різних груп відвідувачів - від дітей до дорослих.
Дитячі сади .
Шкільні сади. Відпочинок дітей на повітрі, рухливі ігри, характерні для дитячих садів, стали основним принципом створення шкільних садів. Раніше їх створювали на тісних пришкільних ділянках У даний період їх територія, згідно з існуючими будівельними нормами і правилами, залежить від кількості учнів і часто займає декілька секторів.
Спортивні парки. Призначені для спортивних занять молоді та дорослих.
Парки культури і відпочинку. Парки минулого при всій їх архітектурно-художній цінності не могли прийняти одночасно велику кількість відвідувачів і задовольнити їх інтереси. Це зробив парк культури і відпочинку - парк нового типу, на території якого гармонійно поєднується організація різносторонніх, розрахованих на десятки тисяч відвідувачів форм культурно-просвітньої роботи, спортивних занять і відпочинку в оптимальній природній обстановці.
Колективні сади , які почали створювати на вільних територіях у приміській зоні у 60-ті роки, інтенсивно розвиваються у 80-ті роки. Ділянки площею 0,04~0,06 га формуються як сади помологічної і декоративної спрямованості. Нинішнє Законодавство України передбачає, що такі сади можуть мати площу до 0,12 га.
Парквеї . Спроба створити паркову дорогу за американським зразком була зроблена у 70-ті роки на автомагістралі Львів-Київ, де була спроектована прогулянкова стежка для пішоходів і велосипедистів.
Сад на даху . Блочне будівництво з плоскими дахами, які у великому місті займають значну поверхню, дало змогу відродити давню практику садів на даху, характерних для часів древнього Вавилону. Перші кроки в цьому напрямку було зроблено з використанням контейнерів із зеленню. Сьогодні з'явилося чимало прийомів створення таких садів.
Заводські або фабричні сади . Створюються з метою покращання санітарно-гігієнічних умов робітників і службовців підприємств, використовують для відпочинку в обідні перерви.
Сади вілл. Широке розповсюдження отримали в 30-ті роки, коли заможні міщани забудовували так звані колонії. На великих ділянках, як правило з фасадного боку створювались мініатюрні сади із застосуванням високодекоративних екзотів і квітів. На початку 90-их років спостерігається повернення до цього типу садів.
У першій половині XXархітектурно-ландшафним ст. з'являються сади і парки дидактичного значення - ботанічні та зоологічні сади, етнографічні парки тощо.
Ботанічні сади. В цей період поєднуються дидактично-музейні і науково-дослідні функції ботанічних садів.
Дендрологічні сади в основному колекціонують деревні і чагарникові породи для дидактичних і селекційних цілей.
Зоологічні сади.
Етнографічні парки. Музей на відкритому повітрі - музей народно дерев'яної архітектури - був створений у Львові на території Шевченківського гаю у 60-ті роки. Експонує етнографічні пам'ятки Західної України в природному оточенні, зокрема, Бойківщини, Гуцульщини, Буковини Полісся і т.п.
Цільові декоративні сади . Вони широко розповсюджуються в після воєнний період, маючи колекційні; дидактичні та естетичні цілі.
Лісопарки - це насадження загального користування, розміщені, як правило, за межами міської забудови, особливістю яких є поєднання лісо господарських завдань з архітектурно-художніми, санітарно-гігієнічними та культурно-просвітницькими. Однією із головних їх функцій є задоволення масового періодичного та індивідуального епізодичного відпочинку населення в пристосованому для цьоголісовому середовищі.
Гідропарки - водно-паркові комплекси загального користування як внутрішньоміські, так і заміські, які служать місцем відпочинку, головним чином у теплу пору року. В гідропарках переважають водні простори (Київський гідропарк на Дніпрі).
Лучні парки - міські або заміські насадження загального користування, створені на заплавних луках річок. Це пейзажні парки, де переважають відкриті простори. Благоустрій ведеться тільки в місцях масового відпочинку.
Національний парк - велика територія, що включає приміські ландшафти, що потребують охорони, призначений головним чином для задоволення рекреаційних потреб населення усієї країни або регіону. Шацький національний парк (Волинська область) і Карпатський національний парк (Івано-Франківська область) є об'єктами рекреаційної діяльності не лише населення цих областей чи обласних центрів - Луцька та Івано-Франківська, але і сусідніх областей України та інших країн.
Заповідники - ділянка, на якій охороняються всі наявні там елементи природи. Поблизу Львова у 1984 р. рішенням уряду України створений Державний заповідник Розточчя Українського державного лісотехнічного університету.