Реферат: Ларі Даймонд: три парадокси демократії

Є чотири головні механізми розв’язку етнічних проблем у рамках демократії: федералізм, пропорційність розподілу ресурсів і влади, права меншин (збереження культури й захист від дискримінації), поділ влади або ротація урядовців,зокрема через коаліційні структури в центрі.

Загалом федеральні системи дають усім великим територіально компактним етнічним групам певний контроль над своїми власними справами і деякі шанси здобути владу й контролювати ресурси на різних рівнях. Це твердження свідчить про ще один реальний закон: неможливість стабільної демократії у суспільстві,де етнічні поділи глибокі, а влада вкрай централізована. Існують переконливі незалежні причини, чому децентралізація влади і добре організоване місцеве та на рівні штату врядування сприяє зміцненню демократії, але в поділених суспільствах таке врядування набуває характеру абсолютного імперативу.

І, нарешті, партійні поділи незалежно від класових та етнічних поділів можуть становити цілком достатню основу тяжкого й деструктивного конфлікту. Навіть за браком гострих ідеологічних і програмних відмінностей політичні партії репрезентують конкурентні організації, які прагнуть здобути владу в державі, і що більша та ширша влада держави, то дужче кортітиме партіям за всяку ціну захопити її та утримувати. Це ще одна причина, чому втручання держави таке отруйне для демократії: воно не тільки призводить до корупції та економічної неефективності, а й підвищує виграш від здобуття політичної влади до рівня ігор, у яких переможець забирає все. Тому, коли так багато поставлено на карту у виборчому змаганні, стає страшенно важко підтримувати довіру, толерантність, увічливість і покору законам. Збалансована політична культура ( за якої люди цікавляться політикою, але не дуже) можлива тільки за структурних обставин, де люди можуть дозволити собі не дуже цікавитись політикою, де багатство, прибуток, статус і можливості просунутись угору не залежать від політичної влади.

Серед розмаїтої невизначеності,що затуманює заснування всіх нових режимів, для демократії, мабуть, найбільше значення має наявність партійних лідерів, які мають досить сміливості й широти бачення, щоб, здійснюючи цей стрибок, поєднати руки.