Реферат: Лексичні та фразеологічні засоби мови в різностильових текстах

2. Які словотворчі засоби стилістично нейтральні, а які - стилістично марковані?

3. Як впливають на стилістичне забарвлення слів префікси і суфікси?

4. Як ви розумієте терміни суфікси позитивної оцінки і суфікси негативної оцінки? Наведіть приклади.

5. Чи однакові стилістичні функції виконують складні слова? Аргументуйте прикладами.

А тепер поговоримо про морфологічні засоби стилістики.

Різні частини мови можуть надавати текстові різного стилістичного забарвлення. Це залежить від значення кожної частини мови, особливостей її форм та їх емоційно-експресивних відтінків. Передовсім частини мови, як ми уже зазначали, виконують у тексті комунікативну функцію, бо з них будуються речення, що служать для вираження думок і почуттів. Але у текстах різних стилів частини мови, їх форми виконують ще й додаткову, стилістичну функцію, бо служать виражальними засобами мови. Порівняємо такі два тексти - уривки з поеми М. Рильського "Жага".

I. Тебе - від ніжного світанку

Аж по останні смертні дні -

Не як дитя, не як коханку

І навіть не як матір - ні!

Тебе ношу я в грудях темних

І в невсипущому мозку,

Мою найкращу з дум наземних

Жагу й любов мою палку!

II. Великій і чистій воді,

Що живить, свіжить нас і поїть,

Що студить по спраглім труді,

По бої гарячім спокоїть,

Що стомленим сни навіва,

Що юних на подвиги будить,-

Мої найчистіші слова

Хай жертвою чесною будуть.

Як бачимо, у першому уривку переважають іменники, що називають предмети, явища, почуття, у другому - дієслова, за допомогою яких автор передає дії і процеси. В одному випадку автор стверджує буття за допомогою іменників, в іншому - за допомогою дієслів і цим досягає більшої динамічності, перебігу подій.

Звідси, отже, кожна частина мови має свої стилістичні особливості, але найвиразніше вони виявляються у зіставленні синонімічних форм - стилістично нейтральних і стилістично маркованих.

Морфологічними синонімами називаються дві або більше граматичні форми слова, які розрізняються засобами граматичного вираження і стилістичним уживанням. Наприклад: касир - касирка - касирша, поштар - поштарка, професор - професорка, червона - червоная, читати - читать, робіть - робіте. Вони різняться від лексичних синонімів тим, що їх значно менше і розпорошені в усіх стилях. Однак стилістичне забарвлення їх виявляється в текстах того чи іншого стилю досить виразно. Наприклад, слово професор - стилістично нейтральне, означає звання людини й вживається переважно в діловому, науковому та публіцистичному стилях, слово професорка означає людину жіночої статі і вживається в художньому та розмовному стилях, а слово професорша має розмовно-просторічний відтінок, іноді з виявом негативного забарвлення і вживається тільки в розмовному стилі. В художній стиль таке слово потрапляє як розмовний елемент. Певними стилістичними ознаками виділяються родові форми іменників, прикметників, займенників. Так, у діловому стилі назви посад, професій мають форму чоловічого роду: лікар Валентина Грач, аспірант Мирослава Непийвода-Чорновіл, хоч можуть уживатися форми лікарка, аспірантка, коли треба підкреслити стать людини. У художньому стилі часто використовуються форми середнього роду замість чоловічого й жіночого, що надає висловлюванню емоційно-експресивного забарвлення, особливо негативного. Наприклад: Насилу виліз із бебехів пан Цибульський: таке плюгавеньке, товстеньке, кирпате, очі як осокою попрорізувані, а пика та червона, як новий п'ятак, аж блищить. (О. Стороженко.) Я її годую, я зодягаю, я її на світі держу, а воно, ледащо, мені робити не хоче. (Марко Вовчок.) У цих реченнях форми середнього роду набувають негативного, навіть сатиричного звучання у зіставленні з формами чоловічого і жіночого. Іменники спільного роду теж виділяються своїми стилістичними ознаками, частина яких є нейтральними назвами: староста, сирота, листоноша, суддя. Здебільшого такі слова мають позитивне забарвлення: бідолаха, трудяга, сіромаха. Одначе переважно іменники спільного роду виражають негативні відтінки: рева, зайда, пройда, гуляка, писака, задавака, бродяга, хапуга, злодюга, ненажера, плакса, зануда. Використання їх обмежується розмовним і художнім стилями. Ось зразок із твору В. Симоненка:

Народ мій є!

Народ мій завжди буде!

Ніхто не перекреслить мій народ!

Пощезнуть всі перевертні, й приблуди,