Реферат: Лікарський контроль у процесі тренувальних занять і змагань

2. Поточний ЛК передбачає оцінку відставленого тренувального ефекту (змін в організмі, які виникають на більш пізніх фазах відновлення).

3. Етапний ЛК, відповідно, передбачає оцінку кумулятивного ефекту (тобто змін у функціональному та психофізіологічному стані, фізичній працездатності, тренованості, як правило, у річному тренувальному циклі).

1.2 Методи дослідження в ЛПС

Під час проведення лікарсько-педагогічних спостережень можуть бути використані різні за арсеналом методи дослідження. Вибір їх залежить від поставлених завдань ЛПС, форм їх організації, а також від тих можливостей, які мають лікар, тренер чи реабілітолог. Усі методи можна розділити на дві групи: прості та складні. До простих методів, які не потребують складного обладнання високої-вартості, а також спеціально підготовленого для цього персоналу, належать: анамнез, візуальні спостереження за зовнішніми проявами втоми, визначення ЧСС і АТ, вимір ваги тіла, деяких показників, які характеризують функціональний стан серцево-судинної, дихальної, нервової та нервово-м'язової систем, а також проведення проб з фізичними навантаженнями. Відповідно, до складних методів належать інструментальні методи дослідження: електрокардіографія, полікардіографія, електроміогра- фія, хронаксіметрія, міотонометрія, спірографія, газометрія, телерадіометрія тощо.

У практиці спорту високого ґатунку під час проведення ЛПС фахівці надають перевагу саме складним інструментальним методам діагностики. Це пов’язано з тим, що перебіг захворювань у спортсменів та зміни у їхньому функціональному стані, на відміну від осіб, які не займаються спортом, мають прихований характер, а деякі передпатологічні стани, як, наприклад, перенапруження серця, не завжди виражені в поганому самопочутті – вони можуть бути виявлені тільки за допомогою спеціальних методів дослідження.

Але не варто забувати і про більш прості методи дослідження, адже саме опитування чи візуальне спостереження можуть дати тренерові й лікарю загальне уявлення про функціональний стан організму, а також дозволять за зовнішніми ознаками визначити ступінь утоми (таблиця 1).

Таблиця 1.

Визначення ступеня втоми спортсменів за даними візуальних спостережень під час тренувань

Об’єкти спостереження	Ознаки втоми, ступінь
	Невелика	Середня	Велика (недопустима)
Колір шкіри обличчя	Невелике почервоніння	Виражене почервоніння	Різке почервоніння, блідість або синюшність
Мова	Виразна	Ускладнена	Вкрай ускладнена чи неможлива
Міміка	Звичайна	Вираз обличчя напружений	Вираз страждання на обличчі
Пітливість	Невелика	Виражена	Різко виражена з виступом солі
Дихання	Прискорене, рівне	Сильно прискорене	Сильно прискорене, поверхневе, з окремими глибокими вдихами
Рух	Бадьора хода	Невпевнений крок, похитування	Різке похитування, тремор, можливе падіння
Самопочуття	Скарги відсутні	Скарги на втому, біль у м'язах, тахікардію, задишку, шум у вухах	Скарги на запаморочення, біль у правому підребер’ї, головний біль; нудота, блювота

1.3 Функціональні проби в умовах проведення ЛПС

Під час проведення різних форм лікарсько-педагогічних спостережень використовують комплекс функціональних проб і тестів, за допомогою яких можна провести аналіз впливу фізичних навантажень на організм спортсмена, а також визначити рівень його тренованості.

Для виявлення ступеня впливу навчально-тренувального заняття на організм користуються фізіологічною кривою уроку (заняття). Останню визначають на основі безперервної (за методом Мінасяна) або дискретної (через інтервали у 5-10 хвилин) реєстрації одного або кількох фізіологічних показників, частіше, частоти пульсу. Ураховуючи це, крива уроку отримала назву пульсової кривої уроку. Поступово вона наростає у вступній частині уроку, в основній сягає максимуму і в заключній знижується.

Для вирішення питання щодо доцільної побудови УТЗ, щодо раціональної послідовності застосування фізичних навантажень та відпочинку визначають моторну щільність (МЩ) уроку:

МЩ = tроб. / tзаг. * 100%,

де tроб. – час, витрачений на фізичні навантаження;

tроб. – час загальної тривалості заняття.

Визначення моторної щільності уроку має велике значення в отриманні оздоровчого ефекту від УТЗ або уроку фізичного виховання. Так, нормальна щільність уроку фізичного виховання для учнів шкіл повинна становити не менше 60%, для спортсменів – 70-80% і більше.

Проба з додатковими навантаженнями дозволяє визначити здатність спортсмена на тренуванні максимальні фізичні навантаження на тренуванні (на підставі реєстрації показників кардіореспіраторної системи на додаткове навантаження до тренування та через 10-20 хв після нього). Важливою умовою під час вибору цих навантажень є їх суворе дозування та легкість у застосуванні. Як правило, використовують прості функціональні проби ( 20 присідань за 30 сек, 15-секундний біг на місці у максимальному темпі тощо).

Для точної реєстрації сумарної кількості кроків, зроблених спортсменом під час бігу, можна використовувати в лабораторних умовах лічильники кроків спеціальної конструкції.

Розрізняють три основні варіанти (види) реакції на пробу з додатковими навантаженнями: норма, феномен «ножиці» та атипові реакції.

Для варіанту норми характерні незначні кількісні розбіжності у відповідних реакціях на таке навантаження до і після тренування. Цей варіант спостерігають у спортсменів із хорошим функціональним станом організму.

Для другого варіанту характерний прояв так званого феномена «ножиці». Суть його полягає в тому, що у відповідь на додаткове після тренування навантаження зрушення ЧСС є більшим, а Підйом максимального АТ меншим, ніж до тренування. Таке погіршення пов'язують із недостатньою підготованістю спортсмена або з надмірно інтенсивним навантаженням, яке викликало стійку втому.

Третій варіант відображає подальше погіршення адаптації організму, яке виявляється в появі ати пічних реакцій серцево-судинної системи.

Причиною виникнення такого варіанта може бути недостатня підготованість спортсмена, надмірне навантаження на тренувальному занятті, перевтома тощо.

Різновидом проби з додатковими навантаженнями є так званий метод додаткових навантажень із тренд-аналізом. Метод уперше був запропонований науковцями кафедри спортивної медицини Тартуського державного університету (Естонія). Він дозволяє кількісно визначити загальний вплив тренувальних навантажень на організм. В основу функціональної проби покладено одну із закономірностей зміни показників ЧСС і АТ у процесі виконання фізичних навантажень. Вона виявлена у тенденції ( від англ. trend – систематичне підвищення або зниження результатів від тесту до наступного тесту ) до зниження максимального АТ і підвищення ЧСС після досить інтенсивного тренування. Ступінь вираженості змін показників серцево-судинної системи залежить як від потужності навантажень, так і від підготованості спортсмена.

Проба полягає у виконанні спортсменом дозованого фізичного навантаження (на велоергометрі) до тренування і через 20 хв після нього. Результати тестування виявляють у вигляді індексу тренда (ІТ).

Для розрахунку ІТ потрібно виконати такі математичні дії:

1. Вираховуємо тренд АТ до тренування:

Тренд АТ = (АТ0 + АТ1 + АТ3) / 3

де АТ0 – максимальний артеріальний тиск до навантаження;