Реферат: Ліцензування, квотування та митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Ліцензування операцій по переміщенню валютних засобів між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності з метою інвестицій і/чи надання (одержання) кредитів здійснюється Національним банком України.

Забороняється одночасне встановлення по тим самим товарам режиму ліцензування і квотування, режиму оподатковування експорту (імпорту), за винятком випадків, передбачених законодавством України, і режиму попередніх імпортних депозитів відповідно до статті 19 Закону про ЗЕД.

Попередні імпортні депозити – внесення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на безпроцентні рахунки в банках, що обслуговують їх на території України, на період від моменту вступу договорів, що укладаються ними, (контрактів) у юридичну чинність до моменту проходження товарами, що поставляються відповідно до зазначених договорів (контрактами), через митний кордон України або передачі товарів іноземними суб'єктами господарської діяльності на території України, коштів у валюті договору (контракту) у сумі, визначеної у встановлених відсотках до вартості відповідного договору (контракту).

Ліцензії видаються на підставі заявок суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, складених відповідно до форми, яка затверджується і публікується Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України.

Заявка на ліцензію повинна мати наступні реквізити: номер заявки, офіційне найменування суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, найменування і код товару (товарів), виготовлювач, споживач товару, шифр і назва країни (країн), у яку (які) товар експортується або з якої (яких) він імпортується, термін дії, кількість або вартість товару (у випадку квотування експорту й імпорту і видачі відкритої індивідуальної ліцензії), митниця, повне найменування і адреса продавця і покупця, вид угоди, валюта платежу, одиниця виміру товару, ціна товару, узгодження, ім'я керівника подавця, орган, що видав ліцензію, особливі умови ліцензії.

У випадку ухвалення рішення про видачу ліцензії на бланку заявки ставиться номер і вид ліцензії, підпис посадової особи, що видали ліцензію, і печатка відповідної установи. Бланк заявки, на якому проставлені зазначені вище реквізити, є документом, що засвідчує наявність ліцензії.

Наявність у подавця заявки контракту, укладеного до ухвалення рішення про видачу ліцензії, не є підставою для її видачі.

Рішення за заявкою на ліцензію реєструється в Державному реєстрі експортних і імпортних ліцензій, зміст якого відкрито для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Рішення про відмовлення у видачі ліцензії повинне бути мотивованим і направляється (видається) подавцю в писемній формі.

За відсутності зареєстрованого рішення за заявкою на ліцензію у встановлений законом термін або у випадку необґрунтованості відмови у видачі ліцензії подавець заявки може звернутися за захистом своїх прав в арбітражні чи судові органи України. За видачу ліцензії стягується державний збір, розмір якого встановлюється Кабінетом Міністрів України і який повинний відповідати фактичним витратам держави на здійснення операцій по видачі ліцензії.

Мінекономіки України не має права вимагати в подавця додаткової інформації, крім тієї, що міститься в заявці.

У випадку введення режиму квотування заявки на індивідуальні ліцензії розглядаються Мінекономіки України в порядку їхнього надходження, обумовленому відповідно до дат їхньої реєстрації.

Якщо на момент надходження заявки встановлена квота вичерпана, прийняття і реєстрація заявок не здійснюються. Про факт вичерпання квоти повинне бути протягом семи робочих днів з моменту її вичерпання офіційно повідомлено суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності, що подали відповідну заявку.

Копія ліцензії, що одержав суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, додається до вантажної митної декларації і є підставою для пропуску через митницю вантажів, що підпадають під режим ліцензування і квотування. Органи державного митного контролю України направляють протягом трьох робочих днів у Мінекономіки України повідомлення про проходження через митний кордон товарів, що підлягають ліцензуванню і квотуванню.

Ліцензування експорту, імпорту дисків для лазерних систем зчитування, устаткування і сировини для їхнього виробництва здійснюється відповідно до Закону України „Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, зв'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування”.

2. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Україна самостійно здійснює митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності на своїй території. Митну політику України визначає Верховна Рада України.

Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється відповідно до Закону про ЗЕД, законами України про митне регулювання, Єдиним митним тарифом України і міжнародних договорів України.

Територія України складає єдиний митний простір, на якому діють митні правила України, з дотриманням зобов'язань, що випливають з участі України в митних союзах.

Єдиний митний тариф України визначається відповідно до відповідного закону України і міжреспубліканських договорів України. Єдиний митний тариф України встановлює на єдиній митній території України обкладання митом предметів, що ввозяться до України або переміщаються транзитом по її території. Ставки Єдиного митного тарифу України повинні бути єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності і територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України і її міжнародних договорів.

Митний контроль і митне оподатковування на території спеціальних економічних зон регулюються спеціальними законами України і міжнародних договорів, які встановлюють спеціальний правовий режим цих зон у кожнім окремому випадку.

До суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності (іноземних суб'єктів господарської діяльності), що здійснює демпінг, а також тих держав, що застосовують до України дискримінаційні дії, можуть застосовуватися митні заходи, передбачені статтями 29, 31 і 37 Закону про ЗЕД (введення спеціального мита на ввезення та вивезення, компенсаційних та антидемпінгових мит).

Україна як держава несе відповідальність за дії своїх митних органів у відповідності зі статтею 34 Закону про ЗЕД.

Стаття 34 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”. Відповідальність України як держави

Україна як держава несе майнову відповідальність у повному обсязі перед суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземних суб'єктів господарської діяльності за усі свої дії, що суперечать діючим законам України і спричинили за собою збитки (прямі, побічні), моральний збиток цим суб'єктам і приводять до втрати ними вигоди, а також за інші свої дії, у тому числі і регулюючі зовнішньоекономічну діяльність і прямо не передбачені в дійсному Законі, що спричинили за собою зазначені збитки (збиток) і приводять до утрати вигоди, крім випадків, коли такі дії обумовлені неправомірними діями зазначених суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності й іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Україна як держава відповідає за дії, зазначені в дійсній статті, усім своїм майном.

Дії державних органів і офіційних посадових осіб цих органів вважаються діями України як держави в цілому. Держава несе за них відповідальність, як зазначено в дійсній статті.

Будь-який суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності або іноземний суб'єкт господарської діяльності має право подати позов до України як держави. Зазначені позови підсудні судам України у відповідності зі статтею 39 дійсного Закону.

Зазначений позов направляється суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності за місцем їхнього постійного перебування або проживання, іноземними суб'єктами господарської діяльності – за місцезнаходженням державного органа і/або посадової особи, що зробила дії, зазначені в дійсній статті.

Позов направляється в загальному порядку, визначеному цивільно-процесуальним законодавством України. Від імені України як держави в процесі виступають державний орган і/або посадова особа, зазначена в позові, і/або один із прокурорів України.

4. Україна як держава має право на регресне відшкодування своїх збитків, що виникли в результаті задоволення зазначеного позову з боку державних органів і/або посадових осіб за рахунок їх майна (відповідно балансового або власного).

3. Оподаткування у зовнішньоекономічній діяльності