Реферат: Машинобудівний комплекс України

План.

1.Машинобудівний комплекс-основа важкої індустрії.

А)особливості розміщення виробництва.

Б)спеціалізація в машинобудуванні.

2.Важке машинобудування.

3.Стан інноваційної діяльності в машинобудуванні Одеської області.

4.Перспективи розвитку.

Машинобудівний комплекс охоплює два десятки спеціалізова­них галузей. До нього належать практично всі галузі машинобуду­вання (крім годинникової). Він є основою важкої індустрії й відіг­рає вирішальну роль у створенні матеріально-технічної бази. В су­часних умовах машинобудуванню належить винятково важлива роль у прискоренні науково-технічного прогресу. Випускаючи знаряд­дя праці для різних галузей народного господарства, машинобу­дування реалізує досягнення науково-технічного прогресу і за­безпечує комплексну механізацію та автоматизацію виробництва .

Виробництво найважливіших видів промислової продукції маши­нобудівним комплексом у 1985—1995 рр. в натуральному вираженні

ПРОДУКЦІЯ	роки
	1985	1988	1989	1990	1992	1994	1995
Генератори до турбін,млн кВт	2,0	2,1	2,4	1,9	0,4	0,4	0,4
Електродвигуни змінного струму, млн кВт	10,4	11,3	11,6	11,4	5,4	2,7	2,8
Силові трансформатори.млн кВт	76,9	83,4	81,5	68,9	41,3	23,1	21,1
Металорізальні верстати,тис. шт	31,1	29,1	32,2	37,0	33,9	9,2	6,0
Ковальско-пресові машини,тис.шт	9,9	10,2	10,7	10,9	7,9	2,5	1,4
Трактори,тис.шт	135,	130,7	115,9	106,2	71,2	16,0	10,4
Екскаватори,тис.шт	10,0	11,5	10,6	11,2	7,1	2,9	2,3

На машинобудівний комплекс України припадає понад 40 % усього промислово-виробничого потенціалу індустріального вироб­ництва; частка продукції комплексу в загальному обсязі продукції промисловості становить 29 %. Машинобудівний комплекс нале­жить до трудомістких галузей промисловості, про що свідчать спів­відношення зайнятих у ньому та обсяг вироблюваної продукції. Водночас машинобудування належить до металомістких галузей. На 1 т готової продукції воно витрачає 1,3—1,5 т металу, а в цілому машинобудівний комплекс споживає третину прокату, 40 % чавун­ного і понад 65 % стального литва, що їх випускає металургійна промисловість України.

Галузева структура й асортимент продукції машинобудування зумовлюють особливості розміщення його виробництва. Особливо великий вплив на розміщення окремих галузей і підгалузей маши­нобудування мають технологічні процеси, форми організації ви­робництва. Проте машинобудування насамперед належить до галу­зей "вільного розміщення", оскільки на нього манше, ніж на інші галузі, впливають природні умови й ресурси. У зв'язку з цим на розміщення підприємств машинобудування визначальний вплив мають економічні фактори. Серед останніх найголовнішими є тру­дові ресурси і споживач. Так, ряд галузей машинобудування від­значається високим рівнем трудомісткості виробів, що потребує високого рівня кваліфікації зайнятих. До таких галузей передусім належать електротехнічна, електронна й підшипникова, виробни­цтво енергетичного устаткування .

Окремі галузі машинобудування належать до металомістких. Так, для виготовлення металургійного обладнання вартістю 1 млн крб. (у цінах до квітня 1991 р.) потрібно 2000 т металу, а цементного — 3000 т. У зв'язку з цим металомістке машинобудування тяжіє, як правило, до джерел сировини. Оскільки більшість машин і техно­логічного обладнання має великі габаритні розміри, їх виробницт­во розміщується в районах споживання, що сприяє зменшенню витрат на транспортування.

Найефективнішим є розміщення машинобудівних підприємств поблизу джерел сировини і споживача. За таких умов вартість ма­шин та обладнання істотно зменшується за рахунок скорочення транспортних витрат на перевезення сировини й готових виробів. Серед економічних факторів дуже важливими є спеціалізація й кооперація.

Спеціалізація в машинобудуванні визначається профілем ма­шинобудівних підприємств і характером продукції — масовим, дрібно і великосерійним, індивідуальним. У галузі найпоширенішою є предметна спеціалізація (випуск кінцевих продуктів), технологічна (спеціалізація на випуск напівфабрикатів — литва, заготовок) і подетальна (випуск деталей, вузлів, агрегатів для комплектування ма­шин та устаткування). Поглиблення спеціалізації дає можливість знизити собівартість, що, в свою чергу, робить економічно вигід­ним нарощування масового і великосерійного виробництва. Собі­вартість виготовленої продукції на глибоко спеціалізованих підпри­ємствах і радіус її перевезення до районів споживання перебува­ють в обернено пропорційній залежності. Тому заводи подетальної спеціалізації значно територіальне віддалені від заводів предметної спеціалізації. Останні обслуговують потреби не одного, а здебіль­шого кількох економічних районів або всієї України.

Спеціалізація зумовлює розширення кооперації виробництва. Машинобудівні підприємства кооперуються з іншими галузями промисловості — хімічною, текстильною, лісовою, які постачають напівфабрикати і вироби, необхідні в процесі виробництва ма­шин та устаткування. Кооперація виробництва сприяє розширен­ню територіальної спеціалізації районів країни на випуску кінце­вих видів продукції. При цьому райони спеціалізуються не тільки на виробництві масової продукції, а й дрібносерійної і навіть індиві­дуальної.

Великі масштаби концентрації виробництва на основі спеціалі­зації і кооперації зумовлюють значущість транспортного фактора, оскільки кінцеві види продукції машинобудування використовуються не тільки всередині галузі, а й в усьому народному господарстві. В зв'язку з цим фактор споживача втрачає свій визначальний вплив. Яскравим прикладом є завод важкого машинобудування в Крама­торську, який випускає блюмінги, тонколистові стани неперервно­го прокату, устаткування для доменних і мартенівських печей, кро­куючі екскаватори, підйомно-шахтове устаткування, ковальсько-пресові машини. Проте тільки незначна частина продукції цього заводу залишається в Донецькому економічному районі.

Незважаючи на те, що природні умови не мають визначального впливу на розміщення підприємств машинобудування, не врахову­вати цього фактора не можна, коли йдеться про розміщення морсь­кого і річкового суднобудування, сільськогосподарського машино­будування, а також випуск машин і устаткування.

Заслуговують на увагу обмеження на створення у великих міс­тах нових промислових підприємств, крім об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення. Варто повніше використовувати можливості господарського розвитку малих і середніх міст, робітничих селищ, розміщувати тут невеликі спеціалізовані підприємства, філії й окремі цехи заводів і фабрик. Такий підхід до розміщення вироб­ництва в майбутньому стосується передусім машинобудівної про­мисловості. Його реалізація свідчить про те, що в розміщенні ма­шинобудування дедалі більшу роль починають відігравати соціальні фактори.

В умовах прискорення науково-технічного прогресу виняткова роль належить таким галузям машинобудування, як електроніка, атомна енергетика, виробництво технологічного устаткування та засобів автоматизації, роботизації і комплексної автоматизації ви­робничих процесів. Ці галузі повинні розвиватися швидше порів­няно з темпами зростання всього машинобудівного комплексу. Ос­новними напрямами розвитку машинобудування на найближчу пер­спективу мають стати гнучкі автоматизовані виробництва, роторні й роторно-конвеєрні лінії, розробка, випуск і застосування обчис­лювальної техніки в народному господарстві, систем автоматизова­ного проектування. Створення нових технологічних процесів дасть можливість розгорнути будівництво заводів-автоматів, різко змен­шити потребу в трудових ресурсах. Під впливом науково-технічно­го прогресу переоцінюється значення традиційних факторів, що визначають розміщення промислового комплексу. В сучасних умо­вах науково-технічний прогрес є не тільки основною підоймою інтен­сифікації виробництва, а й фактором, що визначає його просторо­ве розміщення.

Сучасне розміщення машинобудівного комплексу України скла­лося в основному за роки радянської влади. За царської Росії в Україні відносно розвиненими були тільки сільськогосподарське й транспортне машинобудування, на заводах якого виробляли не тіль­ки нескладні машини та знаряддя для обробітку землі і збирання урожаю, а й паровози, залізничні вагони і судна.

Галузева структура й територіальне розміщення машинобуду­вання України формувалися планомірно, відповідно до принципів розміщення соціалістичного виробництва. Однак на певних ета­пах пріоритетними були не завжди ті самі принципи. Наприклад, курс на індустріалізацію України реалізувався завдяки створен­ню важкої індустрії. У зв'язку з цим і машинобудування тяжіло насамперед до джерел сировини. Фактор трудових ресурсів вра­ховувався тільки тоді, коли йшлося про розміщення складного ма­шинобудування, яке потребувало високого рівня кваліфікації ро­бітників.

Відомчі інтереси галузевих міністерств, намагання знизити вар­тість окремих об'єктів за рахунок економії на об'єктах промисло­вої і соціальної інфраструктур призвели до надмірної концентрації машинобудівних підприємств у великих містах країни. Аналіз ви­робництва промислової продукції на душу населення у розрізі еко­номічних районів і областей показує, що закономірність планового й пропорційного розміщення господарства економічних районів та областей реалізована лише частково. Про це свідчить і розміщення основних виробничих фондів в Україні.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--