Реферат: Матеріальна частина артилерії

Ствол (1) міномета являє собою гладкостінну трубу, закриту з казенної частини казенником. В дульній частині ствола є невелике потовщення, в середній частині- кільцеві виточки для з’єднання з обіймою двуноги- лафета. Для перевірки нульової лінії прицілювання на стволі розміщена контрольна площадка та продольна біла полоса. Казенник міномета має стріляючий пристрій, який призначений для проведення пострілу. Стріляючий пристрій самовзводиться та має два положення ЖОРСТКЕ («Ж») та ВІЛЬНЕ («С»)

Двунога-лафет (6) утримує ствол на заданому куті підвищення. На двунозі розміщені підйомний механізм (8), механізм горизонтування (7), вертлюг з поворотним механізмом (3) і амортизатори з обоймою (4).

Опорна плита (5) є опорою ствола міномета під час пострілу. Вона сприймає силу тиску порохових газів від ствола і передає її на грунт. Опорна плита являє собою жорстку конструкцію з привареними зверху накладками, а знизу – ребрами жорсткості, які одночасноє сошниками. В середині основи опорної плити знаходиться опорна рама, в яку входить кульова п’ята казенника.

120 мм міномет має колесний хід , який призначений для транспортування міномету. Колесний хід має раму з обоймами для укладки міномета, зчіпний буферний пристрій та механізм підресорювання пружинного типу.

Запобіжник від подвійного заряджання (9) виключає можливість заряджання міномету, якщо перша міна знаходиться в стволі.

ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ БОЙОВИХ МАШИН РЕАКТИВНОЇ АРТИЛЕРІЇ

Бойові машини реактивної артилерії являють собою самохідні артилерійські установки, що складаються з шасі і артилерійської частини. В якості шасі застосовуються колісні тягачі УРАЛ-375, УРАЛ-4320, ЗІЛ- 135 ЛМ іт.д. Артилерійська частина бойових машин реактивної артилерії включає наступні основні вузли і механізми: пакет направляючих, люльку, врівноважуючий механізм, основу, підйомний і поворотний механізми, платформу, механізми стопоріння, електрообладнання ланцюгів стрільби, а також прицільні пристрої.

Пакет направляючих (1) призначається для напрямку польоту снарядів, надання їм початкового обертового руху, а також транспортування снарядів.

В конструкцію кожної направляючої входять: стопорний пристрій, що забезпечує утримання снаряду під час транспортування; направляючий паз для надання снаряду обертів; контактний пристрій, призначений для підведення струму до електрозапалів.

Люлька (2) служить для скріплення направляючих в пакет. На люльці розміщені: кронштейни для кріплення прицільних пристроїв; зубчатий сектор, що з’єднує люльку з підйомним механізмом; кронштейн для кріплення качаючої частини по-похідному; контрольна площадка для вивірки прицільних пристроїв. На люльці закріплюються окремі частини приладу ведення вогню.

Врівноважуючий механізм (4) призначений для врівноваження качаючої частини відносно цапф обертання, зменшуючи тим самим зусилля на важелі привода підйомного механізму. Врівноважуючий механізм може бути пневматичного, пружинного або торсіонного типу.

Підйомний та поворотний механізми (5) за конструкцією близькі до відповідних механізмів артилерійських гармат, разом з тим їх конструкція передбачає застосування електроприводів. Команди наведення в цьому випадку подають поворотом потенціометрів пульта управління.

Електрообладнання ланцюгів стрільби (3) забезпечує запалювання порохового заряду реактивних снарядів під час стрільби. Як правило, електрообладнання складається зі спеціальних датчиків-генераторів, розподільчого приладу, виносної котушки і з’єднувальних кабелів. схема електрообладнання дозволяє вести вогонь з бойової машини одиночними пострілами, групою пострілів та залпом.

Бойові машини реактивної артилерії оснащуються панорамними прицілами (6).

БОЄПРИПАСИ

Артилерійським пострілом називається комплект елементів артилерійського боєприпаса, необхідний для проведення одного пострілу.

Основними елементами артилерійського пострілу є снаряд, підривник (трубка), пороховий метальний заряд, гільза, капсульна втулка.

В залежності від способу зв’язку окремих елементів між собою перед заряджанням артилерійські постріли можуть бути унітарного заряджання, роздільно-гільзового заряджання, картузного заряджання.

За призначенням артилерійські постріли поділяються на бойові, практичні, навчальні та холості.

За способом забезпечення стійкості в польоті снаряди і міни поділяються на ті, що стабілізуються обертанням та ті, що стабілізуються оперенням.

За призначенням снаряди можуть бути основного призначення; спеціального призначення, допоміжного призначення.

Снаряди основного призначення серед решти типів снарядів є самими поширеними у найбільш простими за устроєм. До цієї категорії відносяться осколково-фугасні, бронебійно-каліберні та підкаліберні, кумулятивні, бетонобійні, запалювальні снаряди (міни).

Снаряди допоміжного призначення застосовуються для випробувальних та учбових стрільб. До таких снарядів відносяться практичні і учбові снаряди.

Гарматна гільза є частиною артилерійського пострілу унітарного та роздільно-гільзового заряджання і призначається для розміщення в ній порохового метального заряду, допоміжних елементів до нього і засобу запалювання; запобігання впливу зовнішнього середовища на пороховий метальний заряд; обтюрації порохових газів під час пострілу.

Підривники і трубки

Підривники і трубки призначені для приведення в дію снаряда (міни) в необхідній точці траєкторії або після удару в перешкоду. Підривники застосовуються до снарядів (мін), споряджених бризантною вибуховою речовиною, а трубки - до снарядів (мін), споряджених вишибним зарядом (освітлювальні, запалювальні, агітаційні).

Різниця між підривниками і трубками полягає в характері початкового імпульсу, який створюється ними: перші відпрацьовують детонаційний імпульс, другі- променевий.

Детонаційний імпульс в підривниках відпрацьовує детонаційний ланцюг, який в загальному випадку складається з капсуля-запалювача, порохового уповільнювача, капсуля-детонатора, передаточного заряду і детонатора.

Променевий імпульс трубок відпрацьовується вогневим ланцюгом, який складається з капсуля-запалювача, уповільнювача і підсилювача (петарди).

Підривники за видом дії поділяються на ударні (контактні), дистанційні і неконтактні.