Реферат: Матеріальна частина артилерії

За способом збудження детонаційного ланцюга підривники поділяють на механічні та електричні. Неконтактні підривники за признакою збудження поділяються на радіопідривники, оптичні, акустичні, інфрачервоні та ін.

Ударні підривники спрацьовують під час зустрічі з перешкодою. Найбільш велику групу ударних підривників складають підривники з декількома установками. В залежності від установки вони забезпечують миттєву (осколкову), інерційну (фугасну), сповільнену дію.

Дистанційні підривники спрацьовують на траєкторії з закінченням заданого часу у відповідності з установкою на дистанційному механізмі. Вони можуть бути механічні (з годинниковим механізмом), піротехнічні (з пороховим дистанційним складом), електричні та електромеханічні (комбіновані). Найбільше поширення мають механічні підривники з годинниковим механізмом та піротехнічні дистанційні підривники.

Неконтактні підривники проводять підрив снарядів на найвигіднішому віддаленні від цілі.

Неконтактні підривники, що сприймають енергію, яка випромінюється ціллю, називають підривниками пасивної дії; підривники, що випромінюють енергію та реагують на неї після відбиття від цілі (перешкоди), називають підривниками активної дії.

Дистанційні трубки , як і механічні підривники можуть бути механічними (з годинниковим механізмом) і піротехнічними (з пороховим дистанційним складом). За своїм устроєм і дією трубки подібні до дистанційних підривників. Але оскільки вони призначені в основному для освітлювальних, агітаційних і запалювальних снарядів, трубки не мають ні капсуля детонатора, ні детонатора. В результаті спрацювання трубки підпалюється порохова петарда, від якої полум’я передається вишибному заряду.