Реферат: Медична реабілітація хворих з застарілими пошкодженнями кистьового суглоба

Порівняльний аналіз результатів функціональних досліджень у 39 хворих із застарілими пошкодженнями кистьового суглоба до операції показав наявність термоасиметрії в результаті підвищення температури на боці ураження (∆t° склало 1,8±0,007). Оцінка стану периферичного кровообігу свідчила про підвищення артеріального кровонаповнення досліджуваного судинного басейну у 24 (61,5%) хворих і порушення венозного відтоку крові у 9 (23,1%). Встановлено, що показники реовазографії до проведення відновного лікування у виділених підгрупах широко варіюють і в більшості випадків (за винятком IV групи) достовірно не відрізняються один від одного. У IV групі хворих реєструвалося зниження пульсового кровонаповнення (РІ в середньому складав 0,98±0,17), тонусу дрібних судин (ДІ – 35,3±4,1) і співвідношення ДСІ – до 38,7±5,1. Аналіз одержаних результатів через 1 рік і більш після операції показав відносну нормалізацію пульсового кровонаповнення: РІ на пошкодженій кисті становив 1,43±0,13, на здоровій – 1,35±0,12 (p>0,05). Покращання умов мікроциркуляції після операції підтвердилося нормалізацією температури за даними термографії (∆t° – 0,6±0,007).

Порівняльний аналіз з контрольною групою (30 хворих) з наслідками пошкоджень кистьового суглоба, які проходили медико-соціальну експертизу в клініці УкрДержНДІМСПІ, показав, що результати лікування з використанням вдосконалених нами методик реконструктивно-відновного лікування, які забезпечують раннє функціональне навантаження, дозволяють скоротити терміни тимчасової непрацездатності хворих в середньому до 2-4 тижнів.

Проведений аналіз результатів в п’яти клінічних групах показав позитивну динаміку в найближчому і віддаленому періодах після лікування (табл. 2).

Таблиця 2

Результати лікування хворих із застарілими пошкодженнями

кистьового суглоба

Клінічні групи	Результати лікування						Разом
	Хороші		Задовільні		Незадо-вільні
	Абс.	%	Абс.	%	Абс.	%	Абс.	%
I Пошкодження ЧК	33	62,3	16	30,2	4	7,5	53	52
II Посттравматичний асептичний некроз ПЛК	4	66,7	2	33,3	-	-	6	5,9
III Переломи дистального епіметафіза променевої кістки з переломами ЧК	8	66,7	4	35,7	-	-	12	11,8
IV Переломовивихи основ п’ясткових кісток	10	76,9	3	23,1	-	-	13	12,7
V Перилунарні вивихи	13	72,2	5	27,8	-	-	18	17,6
Всього	68	66,7	30	29,4	4	3,9	102	100

Проведення реконструктивно-відновного лікування за оригінальними методиками при застарілих пошкодженнях кистьового суглоба дозволило одержати позитивні результати в 98 (96,1%) випадках, в тому числі хороші – у 68 (66,7%) хворих, задовільні – у 30 (29,4%).

У групі спостережень у 30 осіб задовільні результати лікування були пов'язані з неповним усуненням деформації променевої кістки в 3 випадках, зап'ястково-п'ясткових суглобів – в 3; ротаційного підвивиху ЧК – в 5, нейропатією серединного нерва – в 1, дисконгруентністю суглобових поверхонь – в 18 випадках. Незадовільні результати лікування застарілих пошкоджень ЧК в 4 (3,7%) випадках були обумовлені розвитком асептичного некрозу проксимального фрагмента.

Після закінчення лікувального процесу 68 хворих з хорошим результатом лікування повернулися до колишньої роботи. У 30 осіб із задовільним результатом продовжувати роботу за своєю професією не уявлялося можливим, а 4 хворим (незадовільний результат) була протипоказана середньої тяжкості та тяжка фізична праця.

Динаміка інвалідності свідчить, що при повторному огляді на МСЕК після проведеного відновного лікування відмічалася позитивна динаміка: у інвалідів II групи – в 5 випадках, у інвалідів III групи – в 24, що дозволило понизити рівень інвалідності на 26,9%.

Проведений медико-експертний аналіз показав, що помірне обмеження життєдіяльності встановлювалося хворим переважно з помірним і вираженим порушеннями функції кистьового суглоба. Виявлені зміни в клініко-функціональних і рентгенологічних характеристиках дозволили запропонувати критерії для визначення помірного ступеня обмеження життєдіяльності у хворих із застарілими пошкодженнями кистьового суглоба: втрата функції кистьового суглоба від всіх сегментів верхньої кінцівки – 15-25%; залишкова сила кисті – 50% і менш; остеоартроз кистьового суглоба II-III стадії; човноподібно-півмісяцевий кут >80°; головчасто-півмісяцевий кут >30°; колапс зап'ястка >10%; термоасиметрія >1,2°; РІ – 2,1 і більше.

Проведений аналіз досліджуваної групи хворих дозволив розробити типову програму медичної реабілітації для хворих і інвалідів із застарілими пошкодженнями кистьового суглоба залежно від ступеня порушення функції: легкий, помірний, виражений. Визначені основні заходи медичної реабілітації, що спрямовані на покращання функції кисті і включають 4 етапи: стаціонарний, амбулаторний, санаторно-курортний і домашній.

Прогноз відновлення порушених функцій кистьового суглоба визначається реабілітаційним потенціалом хворого як низький, середній, високий.

При легкому порушенні функції кистьового суглоба реабілітаційний потенціал оцінювали як високий. Можливе повне відновлення функції з відхиленнями, а також відновлення працездатності і соціального статусу постраждалих. Пацієнт може працювати в будь-якій професії.

При помірному порушенні функції кистьового суглоба реабілітаційний потенціал середній. Можливе відновлення неповної функції кистьового суглоба зі збереженням трудової діяльності за умов зниження кваліфікації або зменшенням обсягу роботи в професіях, де основну функцію виконує здорова рука, а пошкоджена відіграє допоміжну роль (слюсарні, столярні роботи тощо), що вимагатиме соціальної підтримки і матеріальної допомоги. Для висококваліфікованих робітників можливе працевлаштування на керівні посади (бригадир, майстер, наставник).

При вираженому та різко вираженому порушенні функції кистьового суглоба реабілітаційний потенціал низький. Функціональні порушення значні. Хворим протипоказана середньої тяжкості і тяжка фізична праця; ручна кваліфікована праця, а також праця, що пов’язана з великою амплітудою рухів в пошкодженому кистьовому суглобі, локальною вібрацією.

Таким чином, результати проведених експериментальних досліджень, розроблені і біомеханічно обґрунтовані методики реконструктивно-відновного лікування дозволяють підвищити ефективність медичної реабілітації хворих із застарілими пошкодженнями анатомічних структур зап'ястка, одержати позитивні результати у 96,1% хворих і відновити працездатність.

ВИСНОВКИ

1. Проблема медичної реабілітації хворих з застарілими пошкодженнями кистьового суглоба залишається актуальною і потребує вдосконалення методик реконструктивно-відновного їх лікування шляхом визначення реабілітаційного потенціалу і критеріїв обмеження життєдіяльності.

2. Застосування методик морфометричного аналізу та математичного моделювання для визначення біомеханічних характеристик анатомічних препаратів неушкодженої човноподібної кістки зап’ястка та при її пошкодженнях і дефектах дозволило виявити, що щільність кісткової тканини в дистальному полюсі на 11,4% вища, ніж в проксимальному, а допустимі значення напружень між кістковими фрагментами складають 124 КРа. Оптимізація остеосинтезу човноподібної кістки забезпечується використанням удосконаленого компресійного гвинта з двома різнокроковими самонарізними різьбами, що забезпечує максимум напружень між фрагментами на 66,5% і становить 112,1 КРа.

Стабільність імплантатів човноподібної кістки досягається геометрично-подібною формою та розташуванням фіксуючих елементів в зонах концентрації напружень.

3. При несправжніх суглобах човноподібної кістки зап’ястка з наявністю між-фрагментарних кіст оптимальним варіантом хірургічного лікування є остеосинтез удосконаленим компресійним гвинтом з заповненням між- фрагментарного проміжку кістковопластичним матеріалом, що дозволяє отримати хороші результати лікування у 70% спостережень.

4. Наслідки пошкоджень зап'ястка в групі спостережень відрізняються різноманіттям клініко-рентгенологічних характеристик і потребують диференційного підходу до вибору способу реконструктивно-відновного лікування: при несправжніх суглобах човноподібної кістки в середній третині – остеосинтез компресійним гвинтом; при несправжніх суглобах човнопо