Реферат: Механізми розвитку тубуло-інтерстиційного синдрому при хронічному нефриті Мазугі
0,007±0,0008
0,019±0,004
0,14±0,010
0,085±0,009
р<0,01
0,008±0,0007
0,005±0,003
р<0,05
р - вірогідність різниць у порівнянні з контролем; n - число спостережень.
Рис.2. Регресійний аналіз між концентрацією фактора некрозу пухлин-альфа в плазмі крові, відносною та проксимальною реабсорбцією іонів натрію на 45-ту добу хронічного нефриту Мазугі в період формування тубуло-інтерстиційного синдрому. r – коефіцієнт кореляції, n-число спостережень, p- вірогідність кореляційного зв’язку.
Препарат GA-40 в умовах розвитку тубуло-інтерстиційного синдрому при хронічному нефриті Мазугі проявляє захистний вплив на збалансованість регуляторних процесів у кірковій речовині та сосочку нирок, що проявляється в попередженні розростання сполучної тканини в інтерстиції нирок, запобігає процесам обтурації на рівні ниркового сосочка та гальмує розвиток гломерулосклерозу. Захисний вплив урокінази на розвиток тубуло-інтерстиційного синдрому за хронічного нефриту Мазугі проявляється підсиленням протеолізу, фібринолізу плазми крові, зменшенням ступеня інтерстиційного фіброзу, зростанням проксимальної та дистальної реабсорбції іонів натрію, зниженням величини протеїнурії, поліпшенням кислотовидільних процесів у канальцях нефрону. Порівнюючи ефективність досліджуваних препаратів, слід відмітити, що урокіназа і препарат GA-40 щодо корекції тубуло-інтерстиційного синдрому за хронічного нефриту Мазугі проявляли приблизно однакову ефективність як засоби профілактики розвитку цього захворювання. Препарат GА-40 взаємодіє з мембранними утвореннями (лектинові рецептори, Т-клітинний рецептор, фосфофоліпіди, глікопротеїди), в результаті цієї взаємодії очевидно відбуваються зміни структури фосфатидилсерину і активація Са2+ - незалежної протеїнкінази з класу нових чи атипових і тирозинових протеїнкіназ. Протеїнкіназний шлях викликає активацію транскрипційного фактора NF-kB. Останній включає в себе дві субодиниці з молекулярними масами 50 і 65 kDa, які зв’язані між собою гальмуючою субодиницею IkB. При надходженні активуючого сигналу IkB від’єднується і звільнені субодиниці мігрують в ядро, де зв’язуються зі специфічними послідовностями промоторних ділянок генів-мішеней. Активація цього фактора в кінцевому результаті призводить до збільшення продукції фактора некрозу пухлин-альфа, який виявляє ушкоджувальний вплив на пухлини і виступає засобом саногенетичної дії. З іншого боку за умов хронічного нефриту Мазугі в кірковій речовині нирок навпаки зростає вміст фактора некрозу пухлин-альфа, а під впливом препарату GА-40, який нормалізує гармонію між системами симпатикус-катаболізм-кислотність та парасимпатикус-анаболізм-лужність за участю активації транскрипційного фактору NF-kB, знижується вміст фактора некрозу пухлин-альфа. Ця особливість механізму дії препарату GА-40 характеризує його як імунокоректор нового покоління, який змінює рівень фактора некрозу пухлин-альфа та інших чинників не однонаправлено, а залежно від саногенетичних потреб організму: збільшує рівень цього фактора при злоякісних пухлинах, який потрібний для їх руйнування і знижує його рівень при хронічному нефриті Мазугі, що доцільно з точки зору захисту нефроцитів за цього патологічного процесу від ушкоджувального впливу фактора некрозу пухлин-альфа. На підставі цих особливостей механізму дії GА-40 стає зрозумілим той факт, чому, на відміну від хіміоонкопрепаратів GА-40 не ушкоджує нормальні клітини організму, що й визначає його практично не шкідливу дію на будь-які органи і тканини. Захисний вплив урокінази за умов розвитку тубуло-інтерстиційного синдрому обумовлений стимулюючим впливом на необмежений протеоліз і фібриноліз. Свідченням цього є зростання на фоні введення урокінази лізису азоказеїну, азоколу, азоальбуміну та всіх видів досліджуваної фібринолітичної активності плазми крові. Зменшення концентрації білка в сечі та його екскреції, обумовлене зменшенням ступеня інтерстиційного фіброзу внаслідок активації протеолізу і відновлення процесу в проксимальному відділі нефрону - реабсорбції білка. Зростання проксимальної та дистальної реабсорбції іонів натрію, на фоні застосування урокінази, пояснюється покращенням функції цих канальців внаслідок зменшення ступеня інтерстиційного фіброзу, що обумовлено відновленням необмеженого протеолізу на фоні застосування урокінази. Поліпшення процесів кислотовиділення у ниркових канальцях також зумовлено зменшенням ступеня інтерстиційного фіброзу. Зменшення концентрації та екскреції іонів калію в сечі на фоні застосування урокінази зумовлено нормалізацією функції проксимального відділу нефрону, що викликає зменшення постачання іонів натрію до macula densa. Це зумовлює зниження реактивності тубуло-гломерулярного зворотного зв’язку, гальмування ренін-ангіотензинової системи і, відповідно, призводить до зменшення калійурезу через зниження концентрації альдостерону – головного калійуретичного гормону. Отже, у представленій роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі щодо патогенезу тубуло-інтерстиційного синдрому як основи розвитку хронічного та швидко-прогресуючого патологічного процесу в кірковій, мозковій речовині та сосочку нирок за умов хронічного нефриту Мазугі. Гістологічні особливості змін нирок при розвитку тубуло-інтерстиційного синдрому за хронічного нефриту Мазугі характеризуються збільшенням просвіту капсули Шумлянського-Боумена, гіперплазією юкстагломерулярного апарату, інфільтрацією строми та перигломерулярного простору клітинними елементами, дистрофічними та атрофічними змінами ниркових канальців з явищами тромбозу та фіброзу інтерстицію, розширенням просвіту збірних канальців сосочка нирок з фіброзною трансформацією інтерстиційних клітин ІІ типу. Аналізуючи особливість морфологічних змін нирок за хронічного нефриту Мазугі із сформованим тубуло-інтерстиційним синдромом, слід зауважити, що ці зміни є подібними для будь-якого хронічного патологічного процесу в нирках, що відповідає сформованій концепції в літературі як хронічна ниркова хвороба. Все вище сказане узагальнено у вигляді схеми патогенезу тубуло-інтерстиційного синдрому за хронічного нефриту Мазугі, на якій наведено місця захистного впливу досліджуваних препаратів GA-40 та урокінази (рис. 3)
Примітка: ХГНФ –хронічний гломерулонефрит, МДН – маса діючих нефронів, ШКФ – швидкість клубочкової фільтрації, А ІІ – ангіотензин ІІ, РАС- ренін-ангіотензинова система, СДГ- активність сукцинатдегідрогенази, ПОЛ, ПОБ – пероксидне окиснення ліпідів та білків, Тр Na+ - проксимальна реабсорбція іонів натрію, Тd Na+ - дистальна реабсорбція іонів натрію, ФА- фібринолітична активність.
ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі щодо основних механізмів розвитку тубуло-інтерстиційного синдрому за хронічного нефриту Мазугі: хронічна активація ренін-ангіотензинової системи із нефросклерозом та фіброзною трансформацією інтерстиційних клітин ІІ типу сосочка нирок, гальмування активності сукцинатдегідрогенази в проксимальному канальці з порушенням реабсорбції іонів натрію, активація окиснювально модифікованих білків з явищами вторинної деструкції сполучної тканини, ушкодження проксимального канальця фактором некрозу пухлин-альфа.
1. Хронічна активація ренін-ангіотензинової системи зумовлює гістологічні зміни нирок при розвитку тубуло-інтерстиційного синдрому за хронічного нефриту Мазугі, які характеризуються збільшенням просвіту капсули Шумлянського-Боумена, гіперплазією юкстагломерулярного апарату, інфільтрацією строми та перигломерулярного простору клітинними елементами, дистрофічними та атрофічними змінами ниркових канальців з явищами тромбозу та фіброзу інтерстицію, розширенням просвіту збірних канальців сосочка нирок з фіброзною трансформацією інтерстиційних клітин ІІ типу.
2. Порушення головного енергозалежного процесу - реабсорбції іонів натрію на 45-ту добу хронічного нефриту Мазугі зі сформованим тубуло-інтерстиційним синдромом пов’язане з гальмуванням активності сукцинатдегідрогенази та лужної фосфатази в проксимальному відділі нефрону.
3. Активація сукцинатдегідрогенази в дистальному відділі нефрону за хронічного нефриту Мазугі супроводжувалася адекватною тенденцію до зростання транспорту іонів натрію в цьому відділі ниркових канальців з 0,56±0,059 до 0,89±0,058 мкмоль/100 мкл Ccr (р< 0,01).
4. Розвиток вторинної деструкції сполучної тканини за умов формування тубуло-інтерстиційного синдрому, про яке свідчить зростання вільного оксипроліну в сечі на 69% (р< 0,001), обумовлений мозаїчністю змін тканинного протеолізу, фібринолізу, пероксидного окиснення ліпідів, антиоксидантного захисту та окиснювальної модифікації білків.
5. Зростання концентрації фактора некрозу пухлин-альфа в плазмі крові з 2,34±0,136 пг/мл в контролі до 11,63±0,885 пг/мл при хронічному нефриті Ліндемана-Мазугі зумовлює ушкодження проксимального канальця, на що вказує її негативна кореляція з проксимальною реабсорбцією іонів натрію (фактор некрозу пухлин-альфа = 22,36 – 1,56 проксимальна реабсорбція іонів натрію; r = - 0,936; n= 15; p < 0,001), та супроводжується атрофією канальців нефрону, що пояснюється активацією процесів апоптозу за участю даного фактора.
6. Захисний вплив урокінази на розвиток тубуло-інтерстиційного синдрому за хронічного нефриту Мазугі проявляється підсиленням протеолізу, фібринолізу плазми крові, зменшенням ступеня інтерстиційного фіброзу, зростанням проксимальної та дистальної реабсорбції іонів натрію, зниженням величини протеїнурії з 0,16±0,023 мг/2 год ∙100 г до 0,04±0,008 мг/2 год ∙100 г (p < 0,01), поліпшенням кислотовидільних процесів у канальцях нефрону.
7. Препарат GA-40 в умовах розвитку тубуло-інтерстиційного синдрому при хронічному нефриті Мазугі проявляє захисний вплив на збалансованість регуляторних процесів в кірковій речовині та сосочку нирок, що проявляється в попередженні розростання сполучної тканини в інтерстиції нирок, запобігає процесам обтурації на рівні ниркового сосочка та гальмує розвиток гломерулосклерозу.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. Виявлений захисний вплив урокінази на розвиток