Реферат: Механізми удосконалення регіонального управління інвестиційною діяльністю
Пропонується створити Державний банк реконструкції та розвитку як джерело середньо - та довгострокових кредитних ресурсів для розбудови інфраструктури територій, який може перебрати на себе всі функції спеціалізованого банку регіонального інноваційного спрямування, (табл.1).
Таблиця 1
Функції Державного банку реконструкції та розвитку
| Традиційні функції | Нові функції |
| Кредитні операції | Кредитування розвитку інфраструктури регіонів |
| Депозити фізичних та юридичних осіб | Обслуговування грошових потоків місцевих органів влади |
| Розрахунково-касові операції | Участь в регіональних інвестиційних проектах на засадах спільного фінансування |
| Трастові операції | Надання середньо - та довгострокових кредитів на реалізацію регіональних угод |
| Факторингові операції | Фінансування венчурних підприємств, інноваційних проектів на регіональному рівні |
| Лізингові операції | Надання експертних та консультаційних послуг |
| Випуск цінних паперів згідно з законодавством | Участь в інноваційних, технологічних та промислових парках |
З одного боку, він стане центром реалізації урядом державної регіональної політики, а з іншого, – фінансово-кредитною установою для обслуговування інфраструктурних галузей та органів місцевого самоврядування. Створення такого банку дозволило б сконцентрувати кошти на цільові проекти, сприяти спрямуванню ресурсів на підтримку соціального та економічного регіонального розвитку, оперативно управляти фінансовими потоками, підвищити фінансову дисципліну органів місцевого самоврядування, враховувати регіональні відмінності та галузеву спеціалізацію конкретних територій, що сприяло б реалізації державної стратегії регіонального розвитку та взаємодії державної влади та місцевого самоврядування в соціально-економічному розвитку країни.
Враховуючи наведене, в роботі пропонується вдосконалити алгоритм розробки та реалізації регіональних угод як складових довгострокового планування соціального та економічного розвитку регіонів.
Такий шлях розвитку проходили європейські країни, які зуміли побудувати власну модель взаємодії органів державного управління та місцевого самоврядування. Ефективно працюють закони Франції, Чехії та інших країн, які регулюють взаємовідносини щодо регіонального розвитку між урядом та регіональними органами влади на контрактній основі. Аналогічний закон, що розроблявся 5 років, було прийнято у 1999 р. у Польщі.
Встановлено, що дієвим інструментом підвищення ефективності управління інвестиційною діяльністю та соціально-економічним розвитком регіонів має стати програмування. Попередні спроби застосування програмування в регіональному управлінні не дали відчутних результатів, оскільки були спрямовані на вирішення проблем регіону чи галузі. Реалізація програм розвитку не забезпечувала стратегії та цілісності державної регіональної політики, посилювала диспропорції соціально-економічного розвитку регіонів, знижувала конкурентоспроможність їх продукції та зменшувала інвестиційно-інноваційну активність.
ВИСНОВКИ
Результати дисертаційного дослідження, що розв'язує завдання наукового обґрунтування та розробки практичних рекомендацій щодо удосконалення механізмів державного управління інвестиційними процесами на регіональному рівні, дозволяють зробити такі висновки:
Поняття „інвестиційний процес” пов'язане з взаємодією організаційно-правових, фінансових, природних, техніко-технологічних, інформаційно-інтелектуальних, інноваційних та інших суспільних ресурсів, раціональне поєднання яких забезпечує розширене відтворення на інноваційній основі комплексу явищ і процесів, які забезпечують життєдіяльність суспільства. Це дає можливість простежити взаємозв'язок інвестування з інноваційною діяльністю, без інтенсифікації якої буде знижуватися конкурентоспроможність економіки.
Зміст регіону як відносно відокремленого в межах держави територіально-виробничого комплексу характеризується: певною кількості землі яка визначає специфіку конкретного регіону; рівнем розвитку кооперації праці, що породжує зростання її продуктивності; сукупністю організаційних форм продуктивної діяльності трудових колективів; юридичною формою закріплення відносин між людьми, що здійснюють практичну діяльність; принципами і методами прийняття управлінських рішень на регіональному рівні. Перелічені характеристики регіону визначають якісні особливості й відмінності територій України як щодо їх економічного розвитку, так і розвитку в соціальному, історичному, мовному та ментальному аспектах.
Механізми державного управління інвестиційною діяльністю на регіональному рівні доцільно удосконалювати на основі визначення стадій та форм руху інвестиційних процесів як суспільної потреби. Остання пов'язана з економічним інтересом територіальної громади, що дозволить встановити її економічні потреби та їх структуру. Запропонований підхід дає можливість розглядати інвестиційний процес як суспільну потребу від зародження ідеї до конкретного втілення інвестиційного проекту в життя. Рух потреби на кожній стадії передбачає систему механізмів державного управління, за допомогою яких здійснюється аналіз повноти реалізації інвестиційного проекту та його вплив на ефективність господарювання.
Виходячи з того, що механізми державного управління визначаються як форма взаємозв'язку соціально-економічних та надбудовних відносин, напрямки їх удосконалення необхідно встановити з урахуванням функціональної ролі конкретних механізмів в трансформації вимог закономірностей розвитку суспільства в площину практичної його діяльності.
Сучасний стан розвитку інвестиційних процесів в регіонах характеризується наявністю протиріч, які пов'язані: зі значними диспропорціями розвитку регіонів, з відсутністю планомірності та пріоритетності регіонального розвитку, з низьким рівнем розвитку інноваційної, транспортної, соціальної, ринкової інфраструктури тощо. Виявлені протиріччя обумовлюють необхідність вдосконалення правових основ інвестиційної та інноваційної діяльності шляхом прийняття Інноваційного кодексу; удосконалення контролюючої функції органів державного управління в інвестиційній сфері, з одного боку, а з іншого, введення стимулюючих до інновацій механізмів в межах спеціальних зон інвестиційної діяльності; запровадження мережі технопарків, інноваційних та індустріальних парків.
З розвитком продуктивних сил та необхідністю підвищення рівня їх ефективного використання закономірно зростає роль органів місцевого самоврядування в управлінні регіонами. Дієвим засобом удосконалення управління в цих умовах є децентралізація, яка дає можливість підвищити результативність регіонального управління інвестиційною діяльністю шляхом обгрунтованого перерозподілу повноважень на користь органів місцевого самоврядування паралельно зі зміною наглядово-контрольної функції органів державного управління.
7. Логічним наслідком децентралізації є використання механізмів планування та програмування розвитку регіонів, які в сукупності забезпечать перехід до сталого і планомірного соціально-економічного розвитку України як засоби урівноваження дії стихійних ринкових сил. Використання засобів планування та програмування надає можливість свідомо урегулювати протиріччя в системі економічних інтересів і стабілізує економічний розвиток держави та її регіонів.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Сивоконь В.О., Колісник М.М. Теоретико-методологічні засади державного регулювання розвитку аграрної сфери регіону // Регіональна політика розвитку аграрної сфери: [Моногр.] /Г.І. Мостовий, Л.М. Анічин, Г.О. Андрусенко та ін.; За заг. ред. проф. Г.І. Мостового. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2004. – С.6 – 29. (Особистий внесок здобувача полягає у визначенні змісту поняття „регіон” та теоретичному обгрунтуванні його економічного інтересу).
2. Колісник М.М. Сучасні наукові уявлення про інвестиції в Україні // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2004. - №2 (21): у 2ч. – Ч.2. – С.29 – 37.
3. Колісник М.М. Теоретичні засади механізмів державного управління як засобів практичної реалізації державного впливу на процеси суспільного відтворення // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – Одеса.: Вид-во ОРІДУ НАДУ, 2004. - №4 (20). – С.78–86.
4. Колісник М.М. Децентралізація як механізм удосконалення регіонального управління у Франції // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2005. - №1 (23). – С.230 – 239.
5. Колісник М.М. Розвиток регіонів як територіальних громад у Франції // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2006. - №1 (27). – С.329 – 337.
6. Колісник М.М. Сучасні тенденції розвитку інвестиційних процесів у регіонах України // Теорія та практика державного управління: Зб. наук. пр. – Вип.1 (16). – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2007. – С.262 – 269.
7. Сивоконь В.О., Колісник М.М. Особливості децентралізації як засобу вдосконалення регіонального управління соціально – економічним розвитком у країнах Європейського Союзу // Теорія та практика державного управління: Зб. наук. пр. – Вип.3 (15). – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2006. – С.41 – 48. (Особистий