Під глибинним зором розуміють здатність орієнтуватись в просторовому взаємовідношенні предметів, розрізняти рельєф, об'ємність предметів, їх віддаленість. Ця функція складна і включає багато фаз. Найважливішою з них є стереоскопічний зір, що вимагає участі обох очей. Порушення стереоскопічного зору зумовлює зникнення або різке зниження глибинного зору зразу ж після втрати зору одного ока. Через це людина з одним оком помиляється в оцінці глибини, невпевнено ставить ногу на сходах, оступається на нерівностях дороги, попадає ложечкою повз склянку з чаєм, б'є молотком мимо цвяха, промахується, намагаючись, схопити на льоту м'яч або падаючий предмет, погано розрізняє рельєф, взаємне розміщення предметів, розгублюється під час роботи в незвичних чи складних умовах та ін. [15, 18]

Звуження поля зору робить обтяжливим і навіть небезпечним перебування таких людей серед механізмів, що рухаються, на переповнених вулицях, обмежує їх можливості і дії в тому разі, коли потрібні хороший кругозір і швидкість зорово-моторних реакцій. Але ще більших неприємностей завдає в таких випадках втрата глибинного зору. Через це дуже важливо прискорити процес його поновлення. Фізичні вправи якраз цьому сприяють.

З часом глибинний зір трохи поліпшується. Це залежить як від стерео­скопічного зору, так і від інших факторів: паралаксу (при рухах голови), відчуття геометричної перспективи, гри світлотіней, тренування та інших обставин. Строк відновлення глибинного зору залежить від того, яке втрачене око (здорове чи ні), віку, загального стану здоров'я, інтелекту та інших причин. Відомі випадки, коли сліпі на одне око в результаті більш чи менш довготривалого тренування успішно справлялися з професіями, що вимагають глибинного зору. Та фізичні вправи, особливо ті, що розвивають і тренують навички, зв'язані з орієнтуванням у просторі, можуть прискорити процес поновлення глибинного зору.

Питання про заняття фізичними вправами після втрати зору одного ока розв'язується залежно від стану другого ока. Для поновлення глибинного зору можна рекомендувати такі вправи.

1. Ходьба по накреслених на землі (підлозі) лініях – прямих, що імітують більш чи менш вузькі "доріжки", кривих, що утворюють "лабіринти", ходьба з переступанням через предмети, поступово збільшуючи висоту і довжину перешкод; ходьба по накреслених лініях з одночасним підкиданням і вловлюванням м'яча; ходьба по лежачій колоді чи низькому буму – з поворотами, з переступанням через перешкоду (м'яч); ходьба з одночасним підкиданням і вловлюванням м'яча.

2. Підкидання і вловлювання, перекидання з партнером надувного (спортивного) чи набивного (медицинбола) м'яча; підкидання і вловлювання двома руками, однією рукою малого (тенісного) м'яча; найпростіше жонглювання малими м'ячами.

3. Кидання м'яча в баскетбольну корзинку різними способами: знизу, від грудей, з-за голови, однією рукою. Відстань від баскетбольного щита поступово збільшувач ти від 5-6 м до 10-15 м.

4. Серсо – підкидання і ловля, перекидання з партнером легкого кільця діаметром 20-25 см з допомогою палиці довжиною приблизно 1 м з набитою поперечною планкою, що відділяє місце тримання (рукоятку). Приладдя для цієї гри можна виготовити самостійно, використовуючи для кільця гнучкий прутик.

5. Ігри: крокет, кеглі, городки, бадмінтон, більярд.

6. Стрільба з лука. Стрільба з дрібнокаліберної гвинтівки та пістолета.

Розвиваючи відповідні навички, вправи сприяють відновленню глибинного зору. Про ступінь відновлення глибинного зору можна судити, спостерігаючи за результатами занять.

Розділ 3. Фізична реабілітація осіб з порушенням зору засобами фізіотерапії

3.1. Санаторно-курортне лікування хвороб ока і його придатків

Глаукома. Санаторно-курортне лікування показане лише хворим первинною глаукомою. Хворих направляють на кліматичні і бальнеологічні курорти. В курортних умовах разом із загальноприйнятим медикаментозним лікуванням (режим міотиків) застосовують загальні мінеральні (йодобромні, вуглекислі та ін.) і прісні ванни, кліматотерапію і апаратну фізіотерапію (виключаючи теплові дії), що сприяє поліпшенню гемодинаміки ока, зменшенню добових коливань і пониженню внутрішньоочного тиску унаслідок зниження хвилинного об'єму і поліпшення відтоку внутрішньоочної рідини.

Відбір хворих на санаторно-курортне лікування проводиться тільки за висновком окуліста з вказівкою в діагнозі форми і стадії захворювання, стану внутрішньоочного тиску і зорових функцій. Крім того, при відборі враховується патологія інших органів.

Хворих, страждаючих первинною компенсованою і субкомпенсованою глаукомою в початковій і розвиненій стадіях (відкритокутна, закритокутна і змішана форми), направляють для стаціонарного лікування в спеціалізовані очні відділення санаторіїв на наступних російських курортах: Кисловодськ (санаторій "Пікет"), Сочі, Усть-Качка, Озеро Шира, Шмаківка (санаторій "Перлина"). Хворі з тими ж формами глаукоми, але при стійкій компенсації внутрішньоочного тиску (не вище 26 мм рт. ст.) можуть бути направлені на ці ж курорти на амбулаторне лікування [14, 210].

При направленні хворих на курорт слід ураховувати, що рівень внутрі­ш­ньо­оч­ного тиску при глаукомі в значній мірі залежить від географічних, кліматичних і сезонних умов. Ця залежність більш виражена при нестійкому рівні тиску. У зв'­я­з­ку з цим при значних коливаннях внутрішньоочного тиску, при переважанні ан­гі­оспазму і підвищенні рівня АТ направляти хворих на курорт не рекомендується.

Крім того, хворих глаукомою слід направляти на курорт у сезон найменших коливань погодних умов і на ті курорти, які за своїми кліматичними умовами близькі до умов постійного мешкання хворого. В курортних умовах проводиться профілактика можливих метеотропних реакцій, що сприяє підвищенню ефективності лікування.

Протипоказання до санаторно-курортного лікування хворих первинною глаукомою визначаються стадією захворювання, ступенем компенсації процесу і динамікою зорових функцій. Протипоказано направляти на курорт хворих у період гострого нападу, при загостренні процесу, в далекозайшовшій (III) і термінальній (IV) стадіях (абсолютна або майже абсолютна глаукома), при декомпенсованій глаукомі (при високому – 33 мм рт. ст. і вище – рівні внутрішньоочного тиску), при будь-якій стадії захворювання, якщо стан зорових функцій не стабілізований і продовжує погіршуватися.

Запальні захворювання придатків і переднього відділу ока (окрім туберкульозних).

Запальні захворювання ока та його придатків можуть бути пов'язані як із загальними захворюваннями (хронічні інфекції, інфекційно-алергічні захворювання, порушення обміну речовин, анемія, гіповітаміноз, хронічні ураження шлунково-кишкового тракту