Реферат: Мікробіологічні, імунологічні та цитоморфологічні паралелі при інфекційно-запальних захворюваннях сечостатевих органів
кількість обстежених осіб (n)
піхва
(мазок)
U.urealyticum +
E.coli (n=22)
Вид збудника,
кількість обстежених осіб (n)
уретра
(зскребок)
еякулят
(зскребок)
U . urealyticum
(n=8)
U.urealyticum +
E.coli (n=10)
Таким чином, у розділі 3 нами встановлено домінанти мікробного спектру біотопів сечовивідних шляхів та геніталій жінок та чоловіків з інфекційно-запальними процесами із переважанням бактерій та уреаплазм, що досить часто виявлялися в асоціаціях. Простежено закономірності виявлення мікроорганізмів різного таксономічного походження в залежності від нозологічної форми перебігу запального процесу у жінок з домінуванням бактерій, уреаплазм та грибів р. Candida при вульвовагінітах та кольпітах, уреаплазм при висхідному процесі, що розповсюджується з цервікального каналу на органи репродуктивної системи та з уретри на сечовивідні шляхи. Встановлено провідну роль бактерій у асоціаціях з іншими мікроорганізмами при уретропростатитах; хламідій при уретритах; багатокомпонентних асоціаціях бактерій, уреаплазм, хламідій при неплідності у жінок та чоловіків.
У розділі 4 наведено результати дослідження окремих показників, що характеризують стан місцевого імунітету слизових оболонок статевих шляхів у жінок з визначеними етіологічними чинниками. Хворі були розподілені на групи з бактеріальною, уреаплазмовою та мікотичною (кандидоз) хламідійною інфекцією. Хворих з урогенітальним хламідіозом та уреаплазмозом розділили на групи з моно- та мікст-інфекцією. До контрольної групи увійшли здорові особи, що проходили комплексне обстеження при плануванні вагітності.
При вивченні функціональної активності фагоцитуючих клітин (ФАФК) було показано тенденцію до зниження цього показника в усіх групах хворих (рис 2а). Слід підкреслити, що у групі хворих з хламідійною інфекцією відбувалося достовірне зниження показника ФАФК (77,3±2,3 та 74,7±2,1) відносно контролю (84,8±2,5; р<0,05) (рис 2а). Відповідно до біологічних властивостей хламідій, механізми фагоцитозу є неефективними щодо цього збудника. Як відомо з роботи Minsheng Xiaetal.,супресивну дію C.trachomatis забезпечують ферменти, дія яких спрямована на порушення в уражених клітинах транскрипції широкого спектру протективних факторів, регуляторних механізмів та рецепторно-сигнальних систем уражених клітин (XiaM. etal., 2003). З цього боку пригнічення ФАФК за наявності хламідійної інфекції можна розглядати як адаптаційне пристосування збудника, що сприяє дисемінації хламідій через явище незавершеного фагоцитозу. При мікст-інфекції порушення фагоцитозу призводить до ускладнення етіологічної структури захворювання нашаруванням іншої умовно-патогенної флори із формуванням багатокомпонентних мікробних асоціацій.
При вивченні функціональної активності фагоцитуючих клітин (ФАФК) було показано тенденцію до зниження цього показника в усіх групах хворих (рис 2а). Слід підкреслити, що у групі хворих з хламідійною інфекцією відбувалося достовірне зниження показника ФАФК (77,3±2,3 та 74,7±2,1) відносно контролю (84,8±2,5; р<0,05) (рис 2а). Відповідно до біологічних властивостей хламідій, механізми фагоцитозу є неефективними щодо цього збудника. Як відомо з роботи Minsheng Xiaetal.,супресивну дію C.trachomatis забезпечують ферменти, дія яких спрямована на порушення в уражених клітинах транскрипції широкого спектру протективних факторів, регуляторних механізмів та рецепторно-сигнальних систем уражених клітин (XiaM. etal., 2003). З цього боку пригнічення ФАФК за наявності хламідійної інфекції можна розглядати як адаптаційне пристосування збудника, що сприяє дисемінації хламідій через явище незавершеного фагоцитозу. При мікст-інфекції порушення фагоцитозу призводить до ускладнення етіологічної структури захворювання нашаруванням іншої умовно-патогенної флори із формуванням багатокомпонентних мікробних асоціацій.
Показники бактерицидної активності фагоцитуючих клітин (БАФК) відтворювали картину з ФАФК з однаковою закономірністю (рис 2б).
Стосовно гуморальних факторів, нами було виявлено тенденцію до зниження активності комплементу при виявленні тих чи інших збудників, що поглиблювалась у напрямку від групи з бактеріальною інфекцією до групи з хламідійною моно-інфекцією (р>0,05); зниження ставало достовірним у хворих з уреаплазмовою моно- та мікст та хламідійною мікст-інфекцією (р<0,05) (рис 2в).
Лізоцим (мурамідаза) відіграє роль безпосереднього фактору бактерицидності слизових оболонок та бере активну участь у формуванні резистетності до тих видів мікроорганізмів, що мають клітинну стінку (Добротина Н.А., 1987). У групі хворих з бактеріальною та кандидозною інфекцію суттєвих змін відносно до контролю не виявлено. Одночасно, у групах хворих з уреаплазмовою та хламідійною інфекцією встановлена достовірна супресія активності мурамідази (0,70 та 0,62 г/л відповідно, р<0,05). При уреаплазмозі, поєднаному з бактеріальною інфекцією, зниження рівня лізоциму відбувалося у меншому ступені, що певною мірою пов’язано із стимуляцією секреції лізоциму за наявності антигенів умовно-патогенних бактерій; при хламідійній мікст-інфекції мало місце достовірне зниження цього показника за рахунок високої частоти поєднаної уреаплазмово-хламідійної інфекції (рис 2г).
Рис. 2. Рівні визначених показників у змивах з цервікального каналу обстежених. а) ФАФК; б) БАФК; в) активність комплементу; г) рівень лізоциму; д) рівень лактоферину; є) концентрація секреторного IgA. 1 – контрольна група; 2 – бактеріальна інфекція; 3 – кандидоз; 4 – уреаплазмова моно- інфекція; 5 – уреаплазмова мікст-інфекція; 6 – хламідійна моно-інфекція; 7 – хламідійна мікст-інфекція. * - достовірно
Рівень лактоферину у змивах з цервікального каналу жінок за відсутності патології коливався в межах 800-1800 нг/мл (середній – 1300 нг/мл), що наближується до середнього сироваткового рівня (1000 нг/мл) (Сухарев А.Е. и др., 1990). Широкий діапазон допустимих значень цього показника у жінок можна пояснити особливостями гормонального статусу – фазою оваріального циклу та рівнем пролактину. У жінок з бактеріальною та кандидозною інфекцією рівень лактоферину коливався від майже незміненого при моно-інфекції до 3000-6000 нг/мл при мікст-інфекції з C . albicans (рис 2д). У хворих з моно-уреаплазмовою, моно- та мікст- хламідійною інфекціями відбувалося зниження рівня лактоферину у значних межах. При мікст-уреапла