Реферат: Міське комунальне господарство
Зимнюю очистку разделяют на регулярную, проводимую в период между снегопадами и периодическую, производимую во время и после снегопадов.
Основой организации зимней очистке является установленный режим уборки снега. Улицы разбивают на группы, в зависимости о их категории, значимости, транспортных потоков и типа покрытий. Для каждой группы устанавливают виды и сроки проведения работ. Кроме того, устанавливают строгую очередность в расчистке проезжих частей и удалении снега для отдельных групп улиц и конкретных улиц.
Очистку снега производят одиночными снегоочистительными машинами или колоннами машин. Снег собирают в валы высотой не более 1,5 м. Валы располагают у бортовой линии проездных частей или, при наличии резервных полос, по оси проезжей части. В качестве снеговых свалок используют реки и каналы, овраги не территории города и др.
Мероприятия по борьбе с гололедицей заключаются в очистке проезжих частей от снега, скалывании льда, придании поверхности покрытия большей шероховатости.
Основным мероприятием является дробление ледяной корки на проезжей части специальными катками с рифлеными ободами и посыпание проезжей части и тротуаров песком, мелкими высевками и др. материалами с крупностью частиц не более 4-5 ммм. Посыпку улиц осуществляют пескоразбрасывателями.
Основное условие организации зимней очистки улиц – выполнение работ в минимально сжатые сроки. В то же время объемы работ при больших снегопадах настолько велики, что выполнение их возможно только при максимальной механизации всех работ и четкой их организации.
Для зимней, а также летней очистки тротуаров на улицах в микрораенах применяют малогабаритные тротуароуборочные машины со сменным оборудованием (щетками, поливочным оснащением, зимними плугами и т.д.) Кроме того, многие из этих машин используют для перевозки легких материалов в микрорайоном хозяйстве.
Наряду со снегосплавом и снеготаянием удаление снега можно производить путем использования систем, нагревающих дорожные покрытия и вызывающие таяние на них снега и льда.
Нагревательные системы представляют собой трубы, закладываемые в дорожной конструкции, по которым циркулирует горячая жидкость (теплоноситель). В другом варианте в покрытии закладываются токонесущие провода, также подогревающие покрытие.
5 . Л іс, необхідність створення лісозахисної зони
Ліс – жива саморегулююча система, симбіоз дерев, трав, тварин, птахів, комах, грибів, мохів, мікроорганізмів, які впливають один на одного, взаємодіють між собою і з зовнішнім середовищем. ліс – могутній природний фактор, який впливає на всю природу – клімат, грунти. умови формування поверхневого стоку. У процесі свого розвитку ліс продукує органічну масу, енергію, виробляє кисень, сприяє затриманню вологи на полях, стимулює рівень у річках, фільтрує воду, запобігає повеням, тощо.
Відомо, що ліс приносить велику користь людині. Він найбільший виробник чистого цілющого повітря, найкращий санітар атмосфери. Лісове повітря з активними формами кисню, очищене від шкідливих домішок, є запорукою високої продуктивності праці, поліпшення здоров'я людини і її довголіття.
Тривале перебування в лісі сприяє підвищенню активності дихальних ферментів, позитивному збільшенню біострумів мозку, підвищенню вмісту кисню в крові людини. Це в свою чергу сприяє поліпшенню настрою, загального почуття.
Також благотворний вплив лісозахисної зони на клімат і на організм людини проявляється в зміні радіаційного і температурного режимів. Лісові масиви значно пом'якшують мікроклімат, формують комфортну зону з ефективною температурою 17,2-21,7ºС. Встановлено, що освіжаючий ефект відбувається внаслідок випаровування деревним покривом лісу.
Внаслідок специфічних мікрокліматичних умов лісового середовища в організмі людини виникають позитивні зміни, що зумовлюють поліпшення обліку речовин, роботи серцево-судинного апарату, підвищення утилізації кисню і виділення вуглекислоти, нормалізації артеріального тиску. Животворні крони дерев не тільки збагачують киснем повітря, а й фільтрують його.
У деяких промислових містах щорічно із забрудненої атмосфери осідає до 450-500 т/км2 сажі і пилу. Зелені насадження лісозахисної зони вступають в протиборство з цими забрудненнями.
Особливу роль тут відіграє зелене листя і хвоя з їх своєрідними пиловловлювачами-волосками, липкою поверхнею, рельсорними прожилками. Відомо, що площа листя на 1 га густого листяного лісу становить 10-12 га. На 1 га ялинового лісу на хвої осідає до 32 т. пилу, соснового – до 36, букового до 68 т. Від промислових викидів сірчаних сполук ліси дуже пошкоджуються і можуть відмерти в радіусі до 10 км. Відносно стійки протидії шкідливих газів м'яколистяні породи.
Пиловловлювання залежить також від ярусності насаджень. Зріджений одноярусний лісостан порівняно з багатоярусним, що має до того ж підлісок, менш стійкий проти токсичних відходів виробництв. Тому необхідно ретельно підбирати деревні і чагарникові породи при створенні газо витривалих насаджень.
А скіль