Реферат: Місце і роль права і системі соціальних норм поняття системи права як внутрішньої його організа
• мають певні форми зовнішнього виразу;
• мають точно визначені межі дії;
• забезпечуються державним примусом та іншими засобами.
Інші соціальні норми, що утворюють систему соціального регулювання:
• існують у будь-якому суспільстві;
• встановлюються чи санкціонуються іншими суб'єктами;
• виражають волю різноманітних частин населення;
• можуть існувати й безсистемне, не будучи, внутрішньо узгодженими;
• існують здебільшого у вигляді декількох відносно самостійних систем нормативного регулювання;
• виражаються не тільки через права та обов'язки, а й через загальні принципи, цілі, гасла тощо;
• зазвичай позбавлені формальної визначеності;
• можуть виражатись у будь-яких, не завжди фіксованих, формах;
• не завжди мають точно визначені межі дії;
• забезпечуються звичкою, внутрішнім переконанням, моральним, громадським впливом та іншими позадержавними засобами.
Отож, право, як особливий, вид соціальних норм, відрізняється від інших соціальних норм взаємозв'язком із державою, напрямками впливу на суспільні відносини.
2) Поняття системи права як внутрішньої його організації
Регулювання й охорону суспільних відносинправо здійснює через відповідну систему.
Система права — це внутрішня форма права, яка має об'єктивний характер побудови, що відображається в єдності та узгодженості всіх її норм, диференційованих за правовими комплексами, галузями, підгалузями, інститутами й нормами права.
Право складається з численних правових норм. Аби правильно вибрати ту чи ту правову норму для їх реалізації, треба знати, що вони об'єднуються не за випадковими ознаками; між ними є конкретна схожість і відмінності. Завдяки цій об'єктивній зумовленості й характерним ознакам схожості, відмінностей правових норм усе право можна подати як визначену систему.
Об'єктивна зумовленість права характеризується тим, що, по-перше, вона є явищем другорядним відносно економіки і входить до надбудови суспільства. По-друге, право включається до ширшої системи, що зветься правовою. Тому праву притаманні такі об'єктивні властивості:
• воно розвивається через правовідносини, породжувані економічними відносинами, а вже потім установлювані чи санкціоновані державою;
• під впливом правовідносин і правосвідомості розвивається не тільки норма права, право, а й правова система і правова надбудова;
• право не слід зводити тільки до правових норм, його належить розглядати у взаємодії з іншими елементами правової системи (наприклад, правове регулювання та його механізм, правовідносини, правосвідомість та ін.);
• система норм права є елементом системи правого регулювання, взаємодії об'єктивного та суб'єктивного права, правовідносин і правосвідомості. Водночас у правових джерелах існують і антисистемні тенденції (приміром, конкуренція норм права);
• ступінь розвиненості системних властивостей прана багато в чому залежить від розвиненості всієї правової системи. Це означає, що систему права слід вивчати в межах певної правової системи.
До основних ознак системи права слід віднести: поділ усієї сукупності норм права на взаємозв'язані правові комплекси, галузі, підгалузі, інститути права; єдність і узгодженість між собою норм права, що складають систему права; об'єктивний характер побудови системи права.
Отже, для будь-якої держави право функціонує як едина, юридично цільна, внутрішньо узгоджена система загальнообов'язкових правил поведінки. Важливим аспектом такої внутрішньої узгодженості є структура права, як закономірна організація його елементів.
Первинним ланцюжком системи права є нормативно-правовий припис (норма прана). Це загальнообов'язкове, формально визначене правило поведінки суб'єкта права, що криє в собі державно-владне веління нормативного характеру, встановлюється, санкціонується і забезпечується державою для регулювання суспільних відносин.
Ознаки норм права, що відрізняють їх від індивідуально-правового припису:
• вони узагальнюють типові, тобто такі, що неодноразово повторюються, життєві ситуації;