Реферат: Міжнародне співробітництво у боротьбі зі злочинністю

b) коли повітряне судно, на борту якого здійснено злочин, здійснює|скоює,чинить| посадку на його території і злочинець ще знаходиться|перебуває| на борту;

с) коли злочин здійснений на борту повітряного судна зданого|складеного| в оренду без екіпажа орендарю|орендаторю|, основне місце діяльності якого або, якщо він не має місця діяльності, постійне місцеперебування якого знаходиться|перебуває| в цій Державі.

Переконавшись, що обставини того вимагають, будь-яка договірна Держава, на території якої знаходиться|перебуває| злочинець, бере|ув'язнює,замикає,поміщає| його під варту або вживає інші заходи, що забезпечують його присутність. Тримання під вартою і інші заходи здійснюються у відповідності із|із| законодавством такої Держави, але|та| можуть продовжуватися|тривати| тільки|лише| протягом часу, необхідного для того, щоб зробити карно-процесуальні|кримінально-процесуальні| дії або дії по видачі.

Така Держава негайно проводить|виробляє,справляє| попереднє розслідування фактів.

Будь-якій особі|обличчю,лицю|, що знаходиться|перебуває| під вартою надається|опиняється| сприяння в негайному встановленні контакту з|із| найближчим відповідним представником

Держави, громадянином якої він є|з'являється,являється|.

Коли Держава згідно бере особу|обличчя,лице| під варту, вона негайно повідомляє Державу реєстрації повітряного судна, Державу громадянства затриманої особи|обличчя,лиця| і, якщо вона визнає|полічить| це доцільним, будь-які інші зацікавлені Держави про факт знаходження цієї особи|обличчя,лиця| під вартою| і про обставини, що послужили підставою|основою,заснуванням| для його затримання. Держава, яка проводить|виробляє,справляє| попереднє розслідування, негайно повідомляє про одержані|отримані| нею дані вищезазначеним|вищезгаданим| Державам і вказує|вказує|, чи має намір вона здійснити юрисдикцію.

Договірна Держава, на території якої виявляється|опиняється| злочинець, якщо вона не видає його, зобов’язана без будь – яких виключень та незалежно від того, чи здійснено цей злочин на її території, передати справу своїм компетентним органам з метою кримінального переслідування. Ці органи приймають рішення таким же чином, як і у випадку будь – якого злочину, у відповідності із законодавством даної Держави.

Договірні Держави надають|роблять,виявляють,чинять| одна одній найбільш повну|цілковиту| правову допомогу у зв'язку з карно-процесуальними|кримінально-процесуальними| діями, вчиненими відносно такого злочину і інших актів, згаданих в Конвенції. У всіх випадках застосовується законодавство Держави, до якої звернене прохання.

Відповідно до Монреальської конвенції будь – яка особа вчинює злочин, якщо вона незаконно та умисно:

а) вчинює акт насильства у відношенні особи, що знаходиться|перебуває| на борту повітряного судна у польоті, якщо такий акт може загрожувати|погрожувати| безпеці цього повітряного судна; або

b) руйнує повітряне судно, що знаходиться|перебуває| в експлуатації, або заподіює|спричиняє| цьому повітряному судну пошкодження|ушкодження|, яке виводить його з|із| ладу|строю,буд| або може загрожувати|погрожувати| його безпеці у польоті; або

с) поміщає або здійснює|скоює,чинить| дії, що приводять|призводять,наводять| до розміщення|помешкання| на повітряне судно, що знаходиться|перебуває| в експлуатації, яким би то не було способом, пристрій|устрій| або речовину, яка виводить його з ладу або заподіяти|спричинити| йому пошкодження|ушкодження|, яке може загрожувати|погрожувати| його безпеки у польоті; або

d) руйнує або ушкоджує аеронавігаційне устаткування|обладнання| або втручається в його експлуатацію, якщо будь-який|усякий| такий акт може загрожувати|погрожувати| безпеці повітряних суден у польоті; або

е) повідомляє свідомо помилкові відомості, створюючи тим самим загрозу|погрозу| безпеці повітряного судна у польоті.

14 грудня 1973 року була прийнята Конвенція про запобігання і покарання злочинів проти осіб, що користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів.

26 січня 1977 року в Страсбурзі, після детального обговорення питання в органах Європейської ради, була підписана конвенція про боротьбу з тероризмом. При Організації Об’єднаних Націй з 1973 року діє спеціальний комітет з тероризму, який працює, в основному, у трьох напрямках:

— вироблення та узгодження правових норм; підготовка міжнародних договорів і конвенцій;

— виявлення та вивчення причин, що породжують тероризм;

— розробка заходів боротьби з тероризмом.

3. Інтерпол: структура, компетенція. Інтерпол і Україна

Всесвітній конгрес поліції, який відбувся в Австрії, 7 вересня 1923 року затвердив постійно діючу організацію – Міжнародну комісію кримінальної поліції - і прийняв її статут. Її резиденцією став Відень. Спочатку в комісії було 28 членів, в 1925 р. – 37 офіційних членів від 20 держав. В 1938 р. в складі комісії було вже 34 країни.

Міжнародне співробітництво поліції різних країн будувалося за такою схемою: місцеві органи поліції – національний поліцейський центр – міжнародне поліцейське бюро, яке діяло на подобі поліцейських центрів в країнах, але тільки в міжнародному масштабі.

В 20-30 роках проходило формування організаційної структури Міжнародної комісії кримінальної поліції і визначалися напрямки і форми співробітництва поліції різних країн в її межах.

В 1954 р. учасники 24-ї щорічної сесії комісії (Стамбул) прийняли рішення розробити новий статут і доручили його підготовку спеціальному комітету експертів. Статут був прийнятий на 25 сесії у Відні в 1956 році.

Новий статут закріпив нову назву організації – Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол). Місцем перебування організації є Франція. Відповідно до статуту, метою Інтерполу є: забезпечувати і розвивати широке взаємне співробітництво всіх органів (установ) кримінальної поліції в межах існуючого законодавства країн і в дусі Загальної декларації прав людини; створювати і розвивати установи, які можуть успішно сприяти попередженню і боротьбі із загальною кримінальною злочинністю.

Інтерпол включає: Генеральну Асамблею, Виконавчий комітет, Генеральний секретаріат, Національне центральне бюро, Радників.

Генеральна Асамблея є вищим органом Організації. Кожен член організації може бути представлений в ній одним або декількома делегатами. Але делегація кожної країни повинна мати тільки одного керівника, який призначається компетентним керівним органом цієї країни. До функцій Генеральної Асамблеї належать:

виконувати зобов’язання, передбачені Статутом;

визначати принципи діяльності і загальні заходи, які повинні сприяти виконанню цілей організації;