Реферат: Міжнародне становище країн Азії та Африки в повоєнні роки

План

1. Азія та Африка у планах агресора

2.Воєнні дії на Близькому Сході

З.Африка уроки Другої світової війни

4. Атомне бомбардування Японії

5.Наслідки війни

1. Азія та Африка у планах агресора

Після Першої світової війни багато країн Азії та Африки не мали своєї незалежності. Більшість їх була колоніями у провідних європейськихкраїн.

Наприкінці XIXст. у Китаї посилилася експансія американського, японського та німецького капіталів, країну було поділено на сфери впливу багатьох держав.

Китай був найбагатшою на сировинні ресурси країною Східної Азії, що тривожило сусідню Японію. Колишні володіння Німеччини Китаєм було передано Японії.

По відношенні до правління Чан Кай-ші японці проводили політику шантажу, тиску, щоб підкорити його до капітуляції.

До кінця 1931 р. японці зайняли більшу частину Манджурії. 1 березня 1932 р. була проголошена держава Маньчжоу-Го, яка оголосила про тісний військовий союз із Японією.

У 1933 р. японці продовжували свою агресію у Китаї. Упродовж січня було захоплено важливий гірський перевал Шаньхай-гуань, а в березні - частину провінції Жехе та внутрішню Монголію. 31 травня 1933 р. Гоміньдан підписав з Японією угоду про створення демілітаризованої зони у провінції Хебей. Японія отримала низку привілеїв у Північному Китаї.

На початку 1938 р. японці розпочали блокаду китайського узбережжя. Японські кораблі захопили найбільш промислово розвинені приморські райони, гирла головних рік та найважливіші шляхи. Вітчутним ударом для Китайського уряду була втрата соляних озер у Шаньсі.

Через відсутність на японських островах природніх ресурсів Токіо активно освоював корейський півострів. Японський уряд стимулював переселення до Кореї японських колоністів. Колоністи отримували конфісковані в корейців кращі землі півострова, пільги.

Корейцям насильницькими методами нав’язували японську мову та культуру.

Найбільшою колонією між країнами Азії була Індія. Протягом міжвоєнного періоду британцям вдалося втримати панування над Індією, але Лондону довелося піти на значні поступки.

У 1935 р. англійський уряд затвердив акт про управління Індією, який у народі отримав назву „рабської конституції „. За задумом укладачів „ нова конституція „ покликана була зміцнити союз англійських колоністів з індійською аристократією у боротьбі проти національно-визвольного руху народів Індії. На початку 1918 р. англійці розпочали окупацію всієї території Ірану

У серпні 1918 р. у Тегерані було створено англо-фінське управління на чолі з Восуг-Ед-Доуле, яке відмовилося прийняти першого радянського дипломатичного представника, який прибув до Ірану.

Без відома міджеліса Восуг-Ед-Доуле підписав 9 квітня 1919 р. англо-іранський договір, який віддавав під контроль англійських радників іранські фінанси та інші області суспільно-економічного життя Ірану. Англійці негайно приступили до його виконання. Була підписана англо-іранська митна конвенція, яка встановлювала низькі тарифи для англійських товарів і високі - для товарів Радянського Союзу.

Англія все більше розширювала зону окупації у Турції. Греція, якій спонукала Англія, 15 травня 1919 р. висадила війська в Ізмирі, сподіваючись захопити Західну Анатолію. Франція значно розширила окупаційні території на Південному Сході Турції.

У Африці на час закінчення Другої Світової війни лише дві країни- Ліберія та Ефіопія- були незалежними державами. Решта Африканського континенту перебувала в колоніальній залежності від Великобританії, Франції, Бельгії, Іспанії, Італії.

Найбільшою колоніальною імперією в Африці володіла Великобританія. Вона застосовувала у своїх африканських володіннях систему опосередкованого управління.

Фрацузькі колоніальні володіння були порівняно бідними на природні ресурси. Французи застосовували у своїх колоніях систему прямого правління, безпосередньо втручаючись в місцеві справи.

Економічні проблеми спонукали Б. Муссоліні до колоніальних завоювань в Африці. З 1934 р. Італія розпочала приготування до агресії проти Ефіопії - єдиної на континенті незалежної держави.

2 жовтня 1935р. Б. Муссоліні розпочав війну проти Ефіопії. Ефіопія капітулювала.

2. Воєнні дії на Близькому Сході

Введення на початку 1919 р. до Туреччини та у протоки Босфор і Дардонелли британських військ, грецька окупація Ізміра спричинили наростання націоналістичних настроїв серед турок.

Лідером турецьких націоналістів був генерал Мустафа Кешаль, який закликав націю до боротьби проти антантівської окупації країни. У відповідь на турецькій території висадилися грецькі та італійські війська, а британці увійшли до турецької столиці - Стамбула й поклали край діяльності бунтівного парламенту.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--