Після закінчення встановленого періоду часу країна-член зобов'язана зробити обернену операцію - викупити національну валюту у Фонду, повернувши йому кошти в СДР або іноземних валютах. Якщо національна валюта країни-боржникав, що знаходиться в МВФ купується іншою державою-членом, то тим самим погашається її заборгованість Фонду.

Одержувана країною-членом у МВФ перша порція іноземної валюти в розмірі до 25% квоти (до Ямайської угоди колишня золота частка) із 1978р. називається резервною долею. Вона визначається яке перевищення величини квоти країни-члена над сумою Фонду запасу, що знаходиться в розпорядженні, національної валюти даної країни.

Кошти в іноземній валюті, що можуть бути придбані країною-членом понад резервну частку (100% величини квоти), діляться на чотири кредитні частки (транші) по 25% квоти. Гранична сума кредиту, що країна може придбати в МВФ у результаті повного використання резервної і кредитних долей, складає 125% розміру її квоти.

Спеціальні фонди

З метою розширення своїх кредитних можливостей МВФ практикує створення спеціальних фондів (англ. facility - устрій, механізм, фонд). Вони розрізняють по цілям, умовам, обмеженнях і вартості кредиту.

1. Фонд компенсаційного і непередбаченого кредитування призначений для кредитування країн-членів МВФ, у яких дефіцит платіжного балансу обумовлений зовнішніми, що не залежать від них, чинниками.

Цей фонд включає три компоненти:

1) із 1963р. кредитування (у даний час до 30% квоти) країн, особливо експортерів сировини, валютні надходження яких скорочуються в результаті падіння світових цін на сировину;

2) із 1981р. кредитування (до 15% квоти) країн-імпортерів зерна, що відчувають труднощі в зв'язку з ростом світових цін на зерно: із грудня 1990р. по червень 1992р. кредитування країн-імпортерів нафти, нафтопродуктів і природного газу:

3) із 1988р. компенсаційне фінансування непередбачених втрат для допомоги країнам, що відчувають вплив непередбачених зовнішніх чинників (до 30% квоти).

Крім того, країна має можливість звернутися до МВФ із проханням про виділення коштів у рахунок особливої кредитної частки (до 20% квоти), що може бути використана на вибір на додаток до будь-якого з перерахованих видів кредитування.

2. У червні 1969р. створений Фонд кредитування буферних (резервних) запасів для надання допомоги країнам, що беруть участь у створенні подібних запасів сировинних товарів відповідно до міжнародних угод, якщо це погіршує їхній платіжний баланс. Ліміт - 30% квоти.

3. З 1989р. функціонує Фонд фінансової підтримки операцій по скороченню й обслуговуванню зовнішнього боргу. При наданні резервних або розширених кредитів країнам-боржникам частина суми цих кредитів (до 25%) може бути зарезервована з метою скорочення основного боргу.

Ліміт кредитів складає з листопада 1992р. 30% квоти країни.

Фактично величини додаткового кредиту визначаються Фондом у результаті розгляду кожного конкретного випадку, з урахуванням «ступеня радикальності» програми макроекономічної стабілізації і структурної перебудови відповідної країни.

4. У квітні 1993р. МВФ створив Фонд підтримки структурних перетворень. Цей фонд орієнтований на країни, що здійснюють перехід до ринкової економіки шляхом радикальних економічних і політичних реформ.

Країни-члени можуть отримувати кошти в рамках «проміжного», або «перехідного», кредитування до 50% їхньої квоти. Кредити даються двома рівними частками по 50% кожна з інтервалом у півроку. Практично цей фонд утворений головним чином для країн колишнього СРСР, що переживають величезні труднощі в умовах переходу до ринкової економіки і не спроможних поки виконувати звичайні жорсткі вимоги МВФ.

Одержання країнами членами МВФ коштів із спеціальних фондів - це доповнення до їхніх кредитних часток. Використання країною ресурсів спеціальних фондів може збільшувати запас, що знаходиться в розпорядженні МВФ, її національної валюти понад кумулятивні межі, встановлені для одержання кредитних долей.

Крім функціонуючих нині чотирьох спеціальних фондів МВФ періодично створює тимчасові кредитні фонди з метою рішення гострих проблем міжнародних валютних відносин. До тимчасових спеціальних фондів відносяться:

1) Нафтовий фонд в обсязі 6,9 млрд. СДР, або 8 млрд. долл. (1974-1976р.). надавав кредити країнам-членам МВФ для покриття додаткових витрат, викликаних збільшенням вартості імпорту нафти і нафтопродуктів. Країни, що розвиваються, кількісно переважали серед одержувачів кредитів, але їхня частка була невелика (1/3) у порівнянні з розвиненими державами. Умови надання кредитів із нафтового фонду були жорсткі: порівняно високі процентні ставки (не менше 7,2% річних); обов'язкове виконання рекомендацій МВФ при проведенні національної енергетичної і валютної політики. Внаслідок цього доступ країн, що розвиваються, до ресурсів нафтового фонду був обмежений: за рахунок його кредитів вони покрили лише 1/3 додаткових витрат на імпорт нафти, що подорожчала;

2) Довірчий фонд - в обсязі 4 млрд. СДР, або 4,9 млрд. долл. (1976-- -1981 рр.); створений в основному за рахунок прибтку від продажу на аукціонах частини золотого запасу МВФ. Одержувачами кредитів із цього фонду були найменш розвинені країни. Умови даних кредитів були порівняно пільгові: країни-позичальники не вносили в МВФ еквівалент одержуваних коштів у національній валюті, процентна ставка невисока 0,5%, строк кредиту 10 років. Ці умови найбільшою мірою відповідали вимогам країн, що розвиваються. 55 країн одержали з довірчого фонду 3 млрд. СДР. Інша частина була передана державам, що розвиваються, пропорційно їхнім квотам;

3) Фонд додаткового кредитування або фонд Віттєвеєна - по імені директора-розпорядника МВФ; час дії 1979-1984р. Мета цього фонду - надавати за рахунок позикових коштів додаткові кредити країнам, що відчувають особливо різкі і затяжні кризи платіжних балансів і вичерпавшим ліміт звичайних кредитів МВФ. Ресурси фонду Віттєвеєна (7,8 млрд. СДР, понад 10 млрд. долл.) сформовані за рахунок кредитів 13 країн-членів МВФ, а також Швейцарського національного банку. Кредити з цього фонду одержали 26 країн;

4) Фонд розширеного доступу до ресурсів МВФ; спадкоємець фонду додаткового кредитування, функціонував у 1981-1992р. Мета фонду надавати додаткові кредити країнам-членам, у яких масштаби нерівноваги платіжних балансів непомірно великі в порівнянні з розмірами їхніх квот. Цей фонд використовувався в тих випадках, коли країна потребувала кошти у більших розмірах, ніж вона могла одержати в МВФ у рамках чотирьох кредитних долей і системи розширеного кредитування, і на більш тривалий строк для здійснення коригувальних економічних заходів при більшому періоді погашення кредиту. Джерелом ресурсів фонду були власні кошту МВФ, притягнуті у формі підписки і запозичення в інших країн. У зв'язку зі збільшенням квот країн-членів МВФ зазначений фонд припинив свою діяльність у листопаді 1992р.;

5) Фонд структурної перебудови (із березня 1986р.): надає пільгові кредити найбіднішим країнам, що розвиваються, що відчувають хронічну кризу платіжного балансу з метою здійснення середньострокових програм макроекономічної і структурної перебудови. Станом на вересень 1993р. 36 країн (із 61 країни, що мають на них право) одержали ці пільгові кредити в сумі 1,5 млрд. СДР, або біля 2,1 млрд. дол.

Умови позик: 0,5% річних: погашення протягом 10 років; традиційний період до 5 років. Ліміт кредитів - до 50% квоти. Джерело ресурсів (2,7 млрд. СДР) - погашення кредитів, наданих довірчим фондом;

6) Розширений фонд структурної перебудови; із грудня 1987р. надає кредити за рахунок як невикористаних ресурсів фонду структурної перебудови, так і спеціальних позик і пожертвувань (6 млрд. СДР). По своїм цілям і механізму функціонування цей фонд є спадкоємцем фонду структурної перебудови. Крім 61 країни право одержання кредитів від цього фонду в квітні 1992р. було надано ще 11 країнам, включаючи Албанію і Монголію. 29 країн використовували це право до вересня 1993р. на суму 3,2 млрд. СДР (фактично - 2,4 млрд. СДР). Країна-член має можливість одержувати ці кредити строком на 3 роки до 190% квоти, іноді при виняткових обставинах до 255% квоти. Спочатку строк для укладання угод про позики був установлений по листопад 1990р., надалі він неодноразово подовжувався (до 28 лютого 1994р.).

Наприкінці 1993р. утворений новий розширений фонд структурної перебудови - правонаступник попереднього. Обсяг нового фонду - 5 млрд. СДР (біля 7 млрд. долл.) для надання пільгових позик строком три роки і 2 млрд. СДР (біля 3 млрд. долл.) для субсидування процентних ставок по цих позиках. Термін дії нового розширеного фонду структурної перебудови - до кінця 1996р., а кошти по укладених угодах будуть даватися країнам-позичальникам до кінця 1999р. [10, c. 10-37]

2. Особливості валютно-кредитних і фінансових відносин в Україні.

Ситуація на українському валютно-кредитному ринку є складною і зовнішня фінансова підтримка спроможна полегшити кризу. Звичайно, винятково за рахунок міжнародних фінансових ресурсів жодної глибокої економічної проблеми вирішити не можна, було б дуже ризикованим, якби Україна вирішила жити тільки за рахунок іноземної підтримки. Процес інтеграції української економіки у світову може значно підвищити рівень життя населення. Тому необхідно працювати над питанням інтеграції України у світову економіку. Але для цього необхідно подивитися навколо, проаналізувати сьогоднішню ситуацію навколо країни, її становище у світі, перспективи одержання іноземних інвестицій в економіку країни.

Валютний курс в Україні