Численні дослідники “паблік рілейшнз” погоджуються з тим, що такі відносини – між урядом та суспільством, фірмою та споживачами будуються виключно на нормах етики, культури та моралі, що є особливо важливим моментом між тим, хто управляє і тим, ким управляють.

Таким чином, технології “зв’язків з громадськістю” як чинник політичної культури в системі міжнародних відносин виступають як особливий канал вираження, як незадоволення якістю правління та управління, так і ухвалення, підтримки здійснюваного політичного курсу, політико-управлінських рішень, що приймаються.

Світовий історичний досвід свідчить, що влада може ефективно функціонувати лише за наявності динамічних відносин з громадськістю, для чого, з одного боку, потрібен професіоналізм у реалізації владних функцій, а з іншого – суспільство має перетворитися з пасивного об’єкта впливу в самостійний суб’єкт політичного діалогу та дій, для наближення чого використовуються технології “паблік рілейшнз” як чинник політичної культури.

Нинішні соціально-політичні, економічні та інші суспільні процеси надзвичайно динамічні і не завжди передбачувані, що обумовлює невизначеність у прогнозуванні громадської ситуації, нестабільність котрої стає повсякденністю, а не винятком. За таких умов необхідною складовою успіху є вміння швидко адаптуватися до динамізму подій, передбачати їх, здатність відмовитися від застарілих форм та методів. Таким компонентом мають стати “паблік рілейшнз”, що мають постійно забезпечувати суб’єкта політичного управління поточною інформацією, прогнозними розробками, в тому числі рекомендаціями стосовно ефективних форм і методів діяльності, використання тих чи інших каналів та зв’язків з громадськістю, що виконують функцію прогнозування розвитку суспільно-політичних процесів, можливих наслідків рішень, які приймаються і здійснюваних акцій, моделювання соціально-політичної ситуації, визначення основних цілей, методів і способів комунікації [2, с. 39].

Тому приклад США вражає. Культурна експансія країни загрожує всьому світові, на молодь різних країн їх яскравий шоу-бізнес діє просто магічно. Дійсно професійно створено імідж нації та ілюзію могутності, яка впливає на свідомість людей. Розуміючи психологію людей, знаючи їхні потреби, вони творять таку масову культуру, такий образ своєї нації, який “…спонукає народ Америки до оптимізму та гордості за свою державу, викликає почуття патріотизму”. Секрет успіху визначає високий фаховий рівень, організованість і дисципліна, потужна інфраструктура, що формувалася роками.

В той же час, на думку С.Блека паблік рілейшнз в політичних відносинах “…не замінюють правильної політики”. Якщо брати приклад з американською “мрією”, то ми бачимо, що така ідеологія зустріла протидію з боку інших світових країн. Вона обумовила агресивну поведінку народів, проти яких здійснювався ідеологічний вплив. Можна сказати, що події 11 вересня 2001 року змусили адміністрацію США замислитись над формуванням нового міжнародного іміджу країни.

В політичній системі реалізуються два різновиди урядових відносин: владно-політичні та владно-управлінські як елемент приватної сфери в системі політичних відносин. Владно-політичні відносини складаються у зв’язку з управлінням в політичній сфері, в яких “паблік рілейшнз” спрямовані на досягнення соціального консенсусу та забезпечення стабільного функціонування політичної системи загалом; а владно-управлінські – у зв’язку з політичним управлінням в інших сферах громадського життя, де “зв’язки з громадськістю” забезпечують взаємодію суб’єктів суспільних відносин як рівноправних партнерів, здійснюючи таку взаємодію на базі узгодження різних суспільних інтересів, інтересів громадян, з одного боку, та інтересів організацій – з іншого [3, с. 40].

Здійснений порівняльний аналіз використання технологій “паблік рілейшнз” як чинника політичної культури та зовнішньої політики дає підстави стверджувати, що врахування та узгодження різних, часто протилежних інтересів, може реалізовуватись більшою мірою за рахунок активізації соціально оберненого зв’язку, втілення національної ПР-програми засобами паблік рілейшнз, котра ґрунтується на вивченні зворотного зв’язку (моніторингу громадської думки) і прогнозуванні розвитку громадсько-політичних відносин. Наявність різноманітних підходів до проблеми паблік рілейшнз свідчить не лише про її дедалі зростаючу вагомість для вдосконалення системи міжнародних відносин, а й про те, що вона потребує пильної уваги суспільствознавців, тобто всебічного ґрунтовного дослідження.

Нині в Україні склалися сприятливі умови для формування єдиного ринку політичних паблік рілейшнз: усвідомлення спільності цілей та інтересів у рамках політичного керівництва країни; історично сформовані достатні можливості комунікацій; відбувається розвиток політичного й економічного ринку в регіонах; настала необхідність формування позитивного міжнародного іміджу країни.

Зараз в Україні відбувається становлення інституту політичних паблік рілейшнз, закладаються фундаментальні основи діяльності, адаптованої до національних умов. Політичні технології зв‘язків з громадськістю активно використовуються в Україні у всіх сферах громадсько-політичного життя. Багато дослідників схильні вважати феномен паблік рілейшнз не стільки мистецтвом, скільки наукою, де все підкоряється своїм правилам, розрахункам, де основними складовими є дослідження (моніторинг) та прогнозування, в основі якого лежить метод експертних оцінок, планування і прогнозування, оцінка ефективності та вдосконалення існуючих методик [4, с. 35].

Політичні паблік рілейшнз в міжнародних відносинах – це відкрита система, що взаємодіє (за допомогою двосторонніх зв‘язків) із зовнішнім середовищем. Підвищення міжнародного статусу країни можна досягти завдяки впровадженню цілеспрямованої грамотно спозиціонованої національної ПР-програми, націленої на формування нової політичної культури громадян.

Зв‘язки з громадськістю – це найважливіша частина управління суспільством, будь-якої організаційної структури. Це свого роду ідеологія політичної, економічної і конкурентної боротьби, політична культура співробітництва й узгодження інтересів, технологія керування свідомістю і настроями людей як усередині організації, так і на рівні соціальної групи, соціального шару, класу й загалом на рівні суспільства; це технологія просування продукції (у нашому випадку – позитивного іміджу держави) на міжнародному політичному ринкові.

2 Збирання і аналіз міжнародної інформації

Найдинамічнішою формою послуг, що визначає характер розвитку не тільки усієї системи міжнародної економічної діяльності, й саму парадигму прогресу, є комерційна діяльність в інформатизаційній, програмувальній сфері. Справді, сучасні прояви науково-технічного прогресу виявляються у радикальній зміні змісту продукту сфери послуг на основі інформаційних технологій і комп'ютерної техніки.

Відтак нові технології у сфері послуг «зближують» їх виробників і споживачів, допомагають долати часові та географічні бар'єри для контактів, надають змогу розширювати міжнародні ринки збуту. Використання комп'ютерних систем та інформаційних мереж відкриває доступ як для виробників, так і для споживачів до безпрецедентного масиву інформації. Причому інформаційні послуги дають змогу в режимі реального часу контактувати з потенційними партнерами, оперативно формувати економічну стратегію, здійснювати торговельні і фінансові операції. За допомогою сучасних інформаційних мереж виникає можливість надавати навіть освітні та медичні послуги, інколи безвідносно національної належності сторін [1, с. 34].

Цю сферу інколи називають «новою економікою». Вона дедалі більше поширюється у світі, про що, зокрема, свідчить і постійне зростання витрат на технології. Лідером у цій сфері протягом останніх десятиліть XXст. та на початку XXIст. є США та інші провідні ринкові держави. У 1999—2001 pp. такі витрати західноєвропейців становили 200—250 млрд. дол.

Через механізми ринку інформаційних послуг і взагалі завдяки експлуатації інформаційного ресурсу створюється 50—60 % сукупного суспільного продукту індустріально розвинутих країн. Причому розвиток інформаційних технологій став динамізатором економічного зростання починаючи з кінця XXст. Так, американська модель «нової» економіки відбулася як така саме завдяки інформаційним технологіям, що зумовили скорочення безробіття. Мало значення й поширення венчурних інвестицій.

У сучасному світі лідерство на ринку інформаційних послуг зумовлюється лідерством у галузі інформаційних технологій, закріплюючи його. Все це дає змогу вигравати й боротьбу і за ресурси — фінансові, матеріальні і навіть людські. І справді, оскільки саме люди (фахівці) є головним носієм цього ресурсу, виїзд найкращих фахівців з бідніших країн до багатших ще більше посилює технологічний розрив.

Фактично країна (а точніше — група країн, так званий «золотий мільярд») завдяки технологічно-інформаційному лідерству забезпечує перерозподіл ресурсів, практично — їх перелив до себе. І очевидно, що основним постачальником цих ресурсів розвиненим країнам стають усі інші, менш розвинуті країни, які не мають доступу до справді стратегічного виду ресурсів — інформаційно-технологічних [5, с. 57].

У країнах Західної Європи АТР (передусім в Японії, Кореї та на Тайвані) швидкими темпами зростає кількість користувачів Інтернету. Водночас і в багатьох інших країнах відбувається швидкий прогрес високотехнологічних галузей. Так, в Індії відбувалося щорічне зростання у сфері послуг з програмного забезпечення на 50—60 %. При цьому очікується, що саме такі країни, як Індія, Китай та інші держави Азії (незважаючи на відчутний дефіцит кадрів і традицій університетського технологічного навчання, у них значно нижчі, ніж у США та Західній Європі витрати на НДДКР), забезпечать у перших декадах XXI ст. «масовість» зростання користувачів послугами та провайдерів Інтернету і поширення характерних для «нової економіки» об'єктів високотехнологічного виробництва, засобів мобільного телефонного зв'язку.

Удосконалення та диверсифікація електронних інструментів міжнародної торгівлі, а також їх ширше використання є предметом спільних зусиль урядових та комерційних структур країн Заходу. Уряди індустріальне розвинутих країн, як і провідні корпорації, приділяють велику увагу розвиткові електронного бізнесу.

Отже, під впливом науково-технічного прогресу, а також унаслідок цілеспрямованих зусиль на макро- та мікрорівнях відбувається подальше поширення електронної торгівлі, і лідером у цій сфері є Сполучені Штати. Згідно з деякими експертними оцінками, до 2003 p. обсяги продажу через Інтернет у США дорівнюватимуть 200 млрд. дол. (в Японії аналогічний показник становитиме тільки 30 млрд. дол.). Щоправда, загальний очікуваний показник електронної торгівлі між японськими компаніями Міністерство зовнішньої торгівлі та промисловості Японії на цю ж саму дату оцінює в 650 млрд. дол., але і ця цифра більше ніж удвічі поступається очікуваному аналогічному американському показнику.

Поширення електронних інструментів торгівлі значно знижує вартість витрат на взаємний пошук контрагентів — покупців та продавців товарів та послуг. Електронні мережі надають інформацію не тільки про наявні попит і пропозицію, ціни та технічні параметри продукції. Дедалі більшою мірою вони використовуються як інструмент укладання контрактів і розрахунків щодо них, а також сприяють подоланню технічних перешкод у торгівлі. Причому інформаційні послуги самі є окремою, причому дуже динамічною, статтею в номенклатурі міжнародних послуг.

Електронізація та інформатизація сфери послуг, її абсолютне та співвідносне збільшення помітно впливають на структурну політику, міграційні тенденції. Під впливом пов'язаних з комп'ютеризацією інновацій відбувається перебудова усієї мережі фінансових ринків. Спочатку США, а потім країни Західної Європи, а також така традиційно «закрита» країна, як Японія, схиляються до розширеного використання кваліфікованої робочої сили з-за кордону, передусім молодих фахівців — випускників вищих навчальних закладів.

Важливим виявом впливу з боку інформатизаційних та електронних послуг на характер міжнародного бізнесу є подальша концентрація виробництва у вигляді злиттів та поглинань, а також поширення венчурних проектів. Тільки по західноєвропейському регіону на початку XXIст. загальний обсяг інвестицій капіталу в такі проекти перевищував 20 млрд. дол.

Збирання первісної інформації, її експертно-аналітична обробка, збереження й поширення на комерційній та некомерційній основі є предметом діяльності численних спеціалізованих організацій. Серед них — державні статистичні, науково-академічні заклади, консультаційно-дослідницькі фірми, асоціації виробників, торговельно-промислові палати, підрозділи комерційних структур. Сучасні комп'ютерні системи та телекомунікаційні мережі дають змогу як фізичним, так і юридичним особам отримувати з пізнавально-розважальними та комерційно-діловими цілями доступ до велетенських масивів інформації, різноманітних Інтернет-сайтів та автоматизованих баз даних [2, с. 40].

3 Система міжнародних комунікацій і тенденції її розвитку

Діяльність державних органів щодо реалізації конкретних завдань у рамках захисту інформаційної безпеки держави відбувається за допомогою специфічних методів. Причому ці методи обумовлюються конкретними загрозами і повинні бути адекватними. В загальнофілософському розумінні метод — спосіб досягнення мети, певним чином впорядкована діяльність. Але в нашому випадку, згідно з Концепцією національної безпеки, існують чіткі обмеження цих способів. Причому такі обмеження побудовано за двома основними напрямками.

По-перше, це обмеження, які ставляться вимогами демократичних принципів діяльності державних органів.

По-друге, це обмеження, які ставляться умовою адекватності і відповідності характеру загрози.

Ґрунтуючись на запропонованій нами концепції побудови системи інформаційної безпеки за схемою з двома керівними центрами, які представлені відповідно законодавчим органом і вищими органами виконавчої влади ми можемо провести певну диверсифікацію методів, що використовуються у функціонуванні цього механізму.