1 Сутність і необхідність міжнародних зв’язків з громадськістю

2 Збирання і аналіз міжнародної інформації

3 Система міжнародних комунікацій і тенденції її розвитку

Список використаних джерел

1 Сутність і необхідність міжнародних зв’язків з громадськістю

Світовий досвід показує, що державним органам для просування своїх послуг та підвищення їх авторитету також необхідна професійна ПР-допомога – процес комунікації з навколишнім середовищем. Прикладом цього є той факт, що одним з клієнтів агентства Adell Saatchі&Saatchі у Великобританії є Британська армія, а рекламне агентство D'Arcy в усьому світі працює з Австралійською туристичною асоціацією, у Великобританії активно співробітничає з міністерством транспорту, в Іспанії - з міністерством охорони здоров'я. В Україні зміни почалися досить недавно (найвідомішою є діяльність з питань інформування громадськості МВС). Яскравим прикладом використання сугестивної сили реклами стала розпочата у 2000 році публічна діяльність державної податкової адміністрації України, кампанія боротьби з неліцензійною аудіо і відео продукцією тощо.

Глобалізація міжнародного розвитку значно актуалізувала частину сучасних комунікацій, особливо міжнародні паблік рілейшнз. Під міжнародними ПР розуміють комунікації зі світовою громадськістю, що відбуваються в мультикультурному середовищі та спрямовані на гармонізацію стосунків між різними суб‘єктами міжнародних відносин. Світова громадськість – це сукупний об‘єкт міжнародних ПР, представлений населенням різних країн світу, державами і державними установами, транснаціональними корпораціями, національними фірмами та організаціями, міжнародними утвореннями, які активно її сприймають і реагують на неї [1, с. 32].

Серед причин зростання значення і ваги міжнародних ПР Т.Лебедєва називає такі тенденції:

інтернаціоналізація економічного, політичного та культурного життя, що сприяла глобалізації міжнародних відносин і зростанню взаємозалежності всіх суб‘єктів міжнародних відносин;

зростання значення громадської думки в міжнародних відносинах;

зростання значення міжнародної підтримки у вирішенні глобальних проблем та розв‘язанні конфліктів;

формування позитивного ставлення суб‘єктів міжнародних відносин як необхідного аспекту налагодження співпраці та економічних стосунків.

Міжнародна діяльність з питань зв‘язків з громадськістю в першу чергу пов‘язана зі створенням позитивного іміджу певної країни. Є.Тихомирова вважає, що “…міжнародні ПР повинні бути особливо уважними до громадської думки, оскільки саме позитивна громадська думка у світі про державу та її політику формує імідж держави”.

Важливе значення для формування громадської думки різних країн світу має інформаційно-аналітичне забезпечення зовнішньої політики будь-якої держави, що пов‘язане з діяльністю державних установ та зовнішньополітичних відомств. Зовнішньополітичні комунікації – це процес обміну міжнародною інформацією у системі міжнародних відносин між окремими її суб‘єктами, між державами, суспільними групами та індивідами. Отже, кожна держава розгортає свою мережу зовнішньополітичної комунікації, яка забезпечує її національні інтереси та формує імідж держави. Комунікатором і комунікантом в міжнародних ПР є світова громадськість та її окремі складові.

Філософське кредо “паблік рілейшнз” – знайти “свою” громадськість, залучити прибічників, зробити так, щоб суб’єкт управління, в тому числі політичного управління, відчував плече своєї громадськості.

На нашу думку, для українських суб‘єктів політичних відносин, що діють в системі міжнародних відносин, своя громадськість це – поінформовані громадяни України, політичні групи, партії, рухи, що мають значний вплив на активне населення, інтелігенція, громадяни України, які тимчасово перебувають за кордоном, міжнародні впливові організації, представники української діаспори.

В загальному вигляді функції паблік рілейшнз можна звести до двох основних функцій “паблік рілейшнз” в системі політичної ідеології і культури у міжнародних відносинах: філософську та ідеологічну.

Філософська функція “зв‘язків з громадськістю” в процесі формування політичної культури суспільства полягає у формуванні в громадськості думки, що політичний суб‘єкт несе відповідальність за свою громадськість, що має обумовлювати зворотну відповідальність з боку об‘єкта управління [4, с. 34].

Друга функція "паблік рілейшнз" - ідеологічна. В ситуації глибокої кризи заангажованість людей певною ідеологією сильно визначає перебіг і характер подій. Відсутність певної ідеології теж значно впливає на ситуацію.

З точки зору стратегії розвитку і становлення правової держави та громадянського суспільства рішення обумовлюються потребами формування політичної культури, нової ідеології реальності, що відображає сутність змін, які відбуваються, а через те здатної підсилити легітимізацію інститутів влади та управління, підвищити суспільну інтеграцію до рівня, необхідного для стійкого існування громадянського суспільства, ваги держави на міжнародній арені. Такою ідеологією може бути національна ПР-програма “Національна свідомість”.

В процесі формування політичної культури суспільства дуже важливо добиватися оптимального співвідношення між цілями, з одного боку, методами та засобами їх досягнення – з іншого. Система “зв’язків з громадськістю” заперечує антигуманний принцип “всі засоби є гарними, якщо вони ведуть до досягнення поставленої мети”. В даному випадку “паблік рілейшнз” виходять з необхідності відповідності методів, що використовуються, поставленим цілям, цих двох важливих складових людської діяльності, які мають бути нерозривні. Тільки тоді, коли засоби та цілі поєднані в єдиному просторі та часі, коли ті ж самі люди, виступаючи як засоби, являють собою одночасно і цілі, можна говорити про гуманістичну міру їх співвідношення. Стосовно діяльності “паблік рілейшнз”, найбільш влучним нам видається формулювання І.Канта: “Роби так, щоб ти завжди ставився до людства як у своїй особі, так і в особі іншого як до цілі та ніколи не ставився б до нього лише як до засобу” [3, с. 38].

Однією із складових реалізації концепції національної ПР-програми могла б стати програма “Рік України в …”. Скажімо, хоч 2002 рік було оголошено “Роком України в Росії”, більшість українських аналітиків вважали, що це рішення мало вияв більше в економіко-політичній площині, ніж в культурно-політичній.

Успіх реалізації зовнішньої політики в міжнародних відносинах, на думку С.Блека, залежить від правильного здійснення політики ПР, тому що необхідно зберігати підтримку спільноти з культурних, релігійних і політичних переконань.

Стосовно реалізації міжнародної ПР-кампанії, необхідно чітко усвідомлювати, що загальна стратегія піарівської діяльності суб’єктів політичного управління в міжнародних відносинах повинна бути цілеспрямовано, чітко і дуже жорстко пов'язана із зовнішньополітичними цілями держави.

Прикладом широкої міжнародної ПР-кампанії стала так звана справа “Гонгадзе”. Міжнародного розголосу набули парламентські слухання “Проблеми інформаційної діяльності, дотримання законності та інформаційної безпеки України” (16 січня 2001 р.), які ускладнилися політичною ситуацією “касетного скандалу” та масовою інформаційною кампанією ЗМК зарубіжних країн, пов’язаною із зникненням журналіста Г.Гогадзе. Крізь призму експертних оцінок чітко проглядались висновки, що в Україні немає незалежних ЗМІ, свобода слова лише декларується, законодавство не відповідає реаліям сьогодення.

Каналами реалізації міжнародної ПР-кампанії можуть бути: безпосередній перебіг певних подій або реалізація заходів, засоби масової інформації, консалтингові та експертні агенції, закордонні установи держави, твори, які мають загальнолюдську цінність, продукція, товари і підприємства [2, с. 37].

На наш погляд, при здійсненні міжнародних ПР-кампаній варто розрізняти стратегію налагоджування міжнародних відносин, що має на меті вироблення стратегічних пріоритетів як держави в цілому, так і її суб’єктів зовнішньої політики і стратегію здійснення тієї чи іншої ПР-акції. Остання завжди має часовий термін реалізації. Дуже часто необхідність у здійсненні такої кампанії обумовлюється примусовим характером.

Спираючись на важливі принципи: принцип демократії; принцип альтернативізму; принцип громадянського консенсусу, громадянської згоди; принцип технологічності, “паблік рілейшнз” забезпечують діалогові відносини між державою і суспільством загалом або його суб’єктами.

Для виникнення та розвитку різних форм політичного діалогу необхідно також виконання такої важливої умови, як структурна і психологічна готовність суспільства. Численні аналізи процесу формування громадянського суспільства показують відсутність соціальної “закоренілості”, що притаманна великій кількості політичних партій, діяльність яких й досі має “програмно-маніфестаційний” характер.

Як основний суб’єкт формування політичної культури суспільства держава постійно присутня в актах взаємовідносин між людьми: тоталітарним соціальним машинам відповідає адаптованість людей до відірваних від них інститутів влади; демократичним – властива адаптація інститутів влади та управління до форм повсякденної поведінки і взаємовідносин між людьми.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--