Реферат: Мотив та мета злочину

А на думку Коржанського М.Й. найбільш поширеними спонуканнями вчинення злочинів є:

1) корисливість;

2) помста, жадоба помсти;

3) хуліганство;

4) кар'єризм чиновників;

5) жадоба влади.

Також він зазначає, що Кримінальним законом мотиви поділяються на:

1) ганебні — корисливість, помста, хуліганство;

2) до закону байдужі — допитливість, альтруїзм, помилково зрозумілі інтереси служби.

Необхідно зазначити, Коржанський М.Й. на відміну від Бажанова М.Й. та Кондратьєва Я.Ю. не вважає мотивами злочину підступність, хитрість, ревнощі тощо. Підступність та хитрість не мотиви, а спосіб дії, вони не відповідають на питання: чому особа вчинює саме такий вчинок, саме ці дії; вони відповідають на питання: як особа діє, а не чому. Ревнощі теж не мотив, а почуття. Не всякий ревнивець вбиває того, кого ревнує. А якщо вбиває, то з мотиву помсти за незадоволення почуття.[7]

А Матвійчук В.К. і Тарарухін С.А. також мають свою думку щодо цього питання: мотиви розрізняються на такі, які розуміються , і такі, що реально діють . Перші характеризу­ються тим, що вони лише пояснюють, чому людина діє так, а не інакше. Інші — виконують роль спонукальних сил, що штовхають людину на вчинення конкретної дії. Чіткої межі між мотивами, що розуміються, і мотивами, які реально ді­ють, не існує і можна припустити, що йдеться про одне й те ж саме психічне явище, про його різні аспекти та стадії фор­мування і розвитку.

Мотиви також діляться на раціональні (застосовані на по­требах) і емоційні. Є й інші градації мотивів.[8]

Мотиви "можуть бути: органічні, матеріальні, соціальні, духовні (психічні).[9]

в) структура формування мотиву

Все, що спонукає людину до вольових дій і певної діяль­ності, проходить через її свідомість має бути усвідомлено і набути певної спрямованості, що пов'язано з постановкою ме­ти і вибором засобів її досягнення.

Спонукання (потреби, інтереси, ідеали, емоції, почуття…)

????????? ?????????? ?????? ????? ?????? ???:

В запропонованій схемі змістовна сторона мотивації від­сутня, оскільки ні самі усвідомлені спонукання у вигляді прагнень, ні уявно поставлена мета самі по собі її не визна­чають. Вони повинні визначатися в злочинних засобах їх за­доволення, обранні таких засобів і прийнятті відповідного рі­шення діяти суспільно небезпечно, злочинно. Лише в самому діянні саме такої суті підлягає оцінці його мотивація.[10]

2. Мета злочину

а) поняття мети

Мета злочину — це бажання особи, яка вчиняє суспільно небезпечне діяння, досягти певних шкідливих наслідків. Вона є характерною ознакою умисних злочинів, що вчиняються з прямим умислом.

Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винний та бажав їх настання, можливо лише при ретельному аналізі складу вчиненого злочину та вияв­ленні його елементів і всіх обставин справи. Порушення цієї вимоги породжує серйозні помилки щодо кваліфікації злочину.

Мета — обов'язкова ознака складу злочину лише тоді, коли вона прямо передбачена у диспозиції кримінального закону, і таким чином є обов'язковою (конструктивною) ознакою складу злочину, Це означає, що відповідальність за законом настає лише за такі дії, які вчиняються з вказаною в ньому метою. Склад злочину "розбій" бу­де таким лише у випадку, коли напад на потерпілого вчинено з метою заволодіти чужим майном (ст. 187). В окремих складах злочинів мета вказана як ознака, що надає такому злочину кваліфікованого виду. Наприклад, умисне вбивство, вчинене з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (п. 9 ч. 2 ст. 115), віднесено в законі до умисного вбивства при обтяжуючих обставинах.[11]

Мета злочину — це уявні наслідки, переміни в оточуючому середовищі, яких прагне досягти особа вчиненням злочину.

Мета — це та річ чи явище або якась інша спотвора чи зміна, яка приваблює злочинця, манить, тягне його і на думку злочинця може задовольнити його певну потребу.

Мета — це результат, до якого прагне злочинець, якого він хоче досягти.

Мета є факультативною ознакою суб'єктивної сторони складу злочину. Особливість мети, як ознаки складу злочину в тому, що такі злочини, які вчинюються з певною метою, вчиняються лише з прямим умислом. В тих злочинах, у яких мета не позначена законом, мета має значення для визначення суспільної небезпечності злочину, а також для призначення міри покарання. Наприклад, в ст. 201 КК встановлена відповідальність за контрабанду — за незаконне переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю товарів і валюти, цінностей та інших предметів.

Деякі навмисні злочини, відповідно до своєї законодавчої конструкції, можуть бути вчинені лише за наявності спеціальної мети. Наприклад, розкрадання чужо­го майна (185—189) вчиняється з метою обернення такого майна на свою або іншої особи користь.[12]

Мета - це уявлення про бажаний результат, досяг­нути якого прагне особа.

На відміну від мотиву, мета характеризує безпосе­редній злочинний результат, якого прагне досягти винний, скоюючи злочин. Наприклад, метою диверсії (ст. 113 КК) є ослаблення держави.

Відмінність між метою та мотивом полягає у тому, що вони по-різному характеризують вольовий процес. Мотив злочину відповідає на питання, чим керується особа, яка чинить злочин, мета ж злочину визначає направленість дій, результат, до якого прагне особа.

Мета в ряді випадків вказується у законі як необ­хідна ознака суб'єктивної сторони окладу злочину. Наприклад, метою виготовлення, зберігання, придбан­ня, перевезення, пересилання, ввезення в Україну під­роблених грошей, державних цінних паперів чи біле­тів державних лотерей (ст. 199 КК) є мета їх збуту.[13]

Коржанський М.Й. виділяє такі різновиди мети - як ганебн ої (збагачення), так і суспільно корисної (наприклад, переміщення через кордон в Україну її історичних чи культурних пам'яток).