Реферат: Мовний світ давньої української літератури
1. Жанр, ритміка, мовно-виражальні засоби «Слова». Природа в поемі. Відповідність жанру, художніх засобів «Слова» його ідейному змістові.
2. Використання традицій та мовно-виражальних засобів світської літератури. Вплив народної творчості. Літописне оповідання про похід Ігоря на половців й поема «Слово о полку Ігоревім».
3. Зв'язок «Слова» з героїчним епосом у світовій літературі.
4. Прогресивне значення «Слова», мовне вираження патріотизму – заклик до єдності князівств і спільної оборони батьківщини від навали загарбників-половців. Засудження міжкнязівських усобиць. Висока метафоризація «Слова». Тропи у «Слові».
5. Художні переклади й переспіви поеми.
6. «Слово о полку Ігоревім» - культурна пам'ятка світового значення.
З'ясуйте: що становить зміст художнього твору? У чому полягає мовне вираження «Слова о полку Ігоревім»? Якою є основна мовна формула художнього твору? Насамперед слід зазначити, що в «Слові о полку Ігоревім» знаходимо ознаки кількох жанрів: ораторського твору, воїнської історичної повісті і героїчної пісні. Поема – це зразок ораторського мистецтва, себто твір, звернений до читача, слухача. Поряд з цим твір можна назвати ще й воїнською повістю, що має особливий стиль. М.Драгоманов вказував на генетичну близькість поеми до українських народних дум, переказів. Водночас «Слово» як героїчна поема має і свої специфічні особливості. Дослідниками давно помічено, що «Слову о полку Ігоревім» більше, ніж іншим героїчним поемам, творам епічного роду, властивий ліризм. Одначе, С.Пінчук слушно завважує: «Хоч композиційним каркасом в його найзагальніших обрисах ця тема епічна, однак важко сказати, що має більше значення для розкриття змісту твору — чи лаконічна епічна розповідь, чи глибоколіричне авторське висвітлення подій, ліричні відступи, роздуми. Хвилюючий ліризм – це риса староруського героїчного епосу, яким є «Слово о полку Ігоревім». А російський науковець Д. Лихачов висловлював гіпотезу, а саме: розраховане «Слово о полку Ігоревім» на двох виконавців, бо в поемі постійно відчувається бінарний ритм смислових, фразових, логічних висловів. Вони становлять, на думку вченого, ніби своєрідне запитання і відповідь, факт й узагальнення чи, навпаки, узагальнення і факт. Лише наприкінці поеми ці два удари зливаються в один сильний, потужний потік. Така ритмічність поеми.
4. Мовний світ Г. Сковороди
Вище ми зупинялися на творчості Г.Сковороди. Відомо, що його пісня «Всякому городу нрав и права» стала народною. Написав її поет у 1758—1759 pp. в селі Ковраї, коли працював домашнім учителем у сім'ї поміщика Томари, мав змогу глибоко вивчити життя селян-кріпаків. Добре знав Сковорода і життя міського населення. Тому змальовані поетом персонажі постають перед нами в доказових, живих деталях, які увиразнюють думку про типовість образів панів і підпанків, злодіїв, шахраїв, розпусників. На перший погляд, перед нами строката мозаїка: «Панський Петро для чинів тре кутки, Федір-купець обдурити прудкий, Той зводить дім свій на людний манір. Інший гендлює, візьми перевір!».
Насправді ж завдяки об'єднуючій ролі особи автора, його гуманістичній традиції перед нами постає цільна картина тогочасної дійсності з пекучими протиріччями, соціальною нерівністю, вседозволеністю багатіїв та бідами покривджених. Сковорода в пісні 10-й мовними засобами подав картину життя настільки яскраву, промовисту, переконливу, що вона об'єктивно переросла в засудж?