Реферат: Начала теорії терору: спроба концептуалізації
2. легітимація застосування насильства і створення на цій основі соціальної організації стає можливою і реальною за рахунок диференціації статусу особистості (групи). Поділ на "ми - вони", "свої - чужі" за соціальною горизонталлю органічно пов'язаний з вертикальною диференціацією "владні - підвладні", "раб - пан", "феодал - васал", "поміщик - кріпак" тощо. Причому соціальна мобільність може мати місце, але вона, по суті означає зміну суб'єкт-об'єктних характеристик;
3. соціальна організація, що визнає насильство як засіб досягнення поставлених цілей, поряд з іншими виступає базою для опозиції як соціальної основи суб'єкт-об'єктних відносин у терорі. А це, у свою чергу - умова, достатня для здійснення соціальних змін.
Побудована на ідеї терору соціальна організація стає передумовою для його закріплення і стереотипізації у процесах соціальної взаємодії всіх наступних соціальних дій.
Такі соціальні структури характеризуються наявністю ряду обмежень, установлюваних для їх елементів, а динаміка змін має бути обумовлена наявністю (появою) опозиції з досить розвинутою організацією.
Саме такими вбачаються методологічні передумови для появи тоталітарних режимів у суспільстві. І, насамперед, вони є близькими за змістом тим марксистським схемам, що розкривають механізми володарювання "своїх" над "чужими", одержання на цій основі доступу до механізмів розподілу ресурсів з наступним їх перерозподілом на свою користь.
У цьому відношенні надзвичайно плідною видається ідея Т. Парсонса про те, що сама влада може бути ресурсом. І цей ресурс розподіляється в залежності від рівня соціальної диференціації [16].
Типізація проявів тероризму
Типологічний профіль терору може бути визначений як сукупність оцінок, отриманих по ряду шкал, що утворюються на перетині двох основних вісей координат. Насамперед, це сфери і ступінь організованості терору як насильства, а також показника масовості такої соціальної практики.
Близький підхід запропонований Д.В. Ольшанським [17]. Змістовно він доповнюється векторами, що позначають різні сфери застосування терору: політичну, економічну, екологічну, побутову, інформаційно-технологічну національну, релігійну, і розширене уявлення про сферу застосування терору. Важливим видається вичленовування форм організації насильства - спонтанної й організованої. У свою чергу усередині цих форм слід позначити такі різновиди насильства як збройна, психологічна або елементарна загроза фізичної розправи. Такий підхід дає можливість визнати структуралістське підґгрунтя плідним і ефективним.
Продуктивним може бути також дослідження так званого "державного тероризму" і тероризму як способу ведення війни слабкою стороною проти сильної.
Якщо погодитися з тим, що в змісті терору як соціальної практики і визначеної спрямованості діяльності присутній управлінський аспект, то стає можливою спроба аналізу терору як соціального феномена у тому числі й у контексті концепції соціально-адекватного управління [18]. Відповідно до логіки даної концептуальної схеми такий аналіз необхідно здійснювати з урахуванням диференціації управління на різних рівнях. Але найбільш перспективним видається макрорівень соціально-адекватного управління, що припускає управління суспільством, різноманітними сферами його діяльності. Серед критеріїв адекватності соціального менеджменту на цьому рівні, особливе місце займає здатність встановлювати і підтримувати такий соціальний порядок, що забезпечує нормальне існування суспільного організму і є частиною гуманістично орієнтованого світового порядку.
Разом з тим, інтеґраційні процеси, що дозволяють говорити про гуманістичні засади світового співтовариства, припускають найбільш повний облік і міжнародний характер сучасного терору.
Він знаходить своє вираження в створенні глобальних і регіональних керівних центрів, що ведуть підготовку терористичних операцій, забезпечують координацію терористичної діяльності осіб, що залучаються до терактів. Найчастіше при цьому національна і релігійна приналежність виконавців не збігаються з реальним громадянством або приналежністю до конкретної релігійної конфесії.
Агентура терористичних організацій активно і послідовно впроваджується в суспільні і державні структури. Широко відомі факти створення і функціонування міжнародної мережі навчальних центрів з підготовки терористів і баз для матеріально-технічного і фінансового забезпечення терористичної діяльності. Досить сказати, що сьогодні, за оцінками експертів, у 70 країнах нараховується понад 500 терористичних організацій і груп. Суттєвою ознакою сучасного між?