Реферат: Неймовірні японці

У монографії "Вічний дух підприємництва. Практична філософія бізнесмена" він формулює сутність ефективного, раціонального менеджменту, який полягає в тому, щоб дати робітнику компанії можливість достатньо заробляти, відчувати задоволення від своєї праці, брати участь в управлінні підприємством. У повазі до особистості виявляється вищий сенс гуманізму менеджменту. Якщо раціональною метою для бізнесмена є, наприклад, скорочення витрат виробництва, то успіху він не досягне до тих пір, поки не створить сприятливих умов для того, щоб робітники могли самі вирішувати цю проблему.

Особливе місце в менеджменті компанії "Омрон"відведено мотивації працівників, створенню такого виробничого, управлінського клімату, щоб кожна людина змогла проявити свій талант. Важливим в механізмі удосконалення управління компанією є впровадження гнучкої структури підприємства, реорганізація органів управління, створення малих фірм, наділення їх новими правами і відповідальністю. Так, обов’язки керівника низових підрозділів компанії схожі з обов’язками президента компанії середнього рівня, у результаті низові підрозділи набули статусу незалежних компаній середнього розміру з відповідними обов’язками, правилами і мотивацією, що дало позитивні результати.

Помітну роль в удосконаленні менеджменту компанії "Омрон" відіграло впровадження у практику управління поняття "підприємництво – слуга суспільства" у вигляді девізу компанії "Працювати в ім’я кращого життя, кращого світу для всіх". Здійснення цього девізу дало змогу керівництву компанії впровадити раціональний менеджмент, розширити ділову активність компанії, удосконалити організацію виробництва, обновити продукцію, що випускається збільшити обсяги продажу, одержати вищі прибутки і на цій основі поліпшити стимулювання всіх працівників. У компанії здійснено корпоративну реконструкцію, в основі якої – дві головні ідеї: наблизити адміністрацію до реальних умов праці та створити в розумному обсязі кілька підприємств, яким надати повну самостійність і можливість діяти в межах компанії як окремі невеликі фірми. Ця реконструкція уможливила розвиток підприємницького управління, чому сприяли оголошені гасла: "Продає кожен!", "Реагувати миттєво!", "Діяти блискавично!". Характерно, що реалізація гасел почалася, в першу чергу, з вищих рівнів адміністрації компанії й доходила до рядових робітників, внаслідок чого різко підвищились ретельність виконання робіт та ефективність управління.

Завдання менеджменту у сфері виробництва полягає в удосконаленні управління усіма процесами виробництва продуктів, але менеджеру необхідно оволодіти механізмом прогнозування, планування процесу виробництва. На думку К.Татеісі, підприємець повинен взяти за правило прогнозувати майбутнє і відповідно регулювати діяльність своєї компанії, використовуючи зворотні зв’язки. Щоб вивести компанію на дорогу успіху, необхідно використовувати такі умови (фактори) менеджменту:

1. розроблення чіткого кредо компанії;

2. співвідношення цілей компанії з природною поведінкою людей (людський фактор);

3. розподіл прибутку;

4. корпоративний дух (і спільна діяльність);

5. політика загальної зацікавленості;

6. перспективний ринок збуту ( нові товари);

7. оригінальна технологія;

8. ефективне управління.

У післямові книги "Вічний дух підприємництва" автор підкреслює, що найважливішим досягненням "Омрону" є створення духу змагання, який дав змогу компанії протягом десятиріч сміливо дивитись у майбутнє. Основні складові філософії менеджменту "Омрону":

1. чотири характерні риси ідеального місця роботи: а) привабливий вигляд робочого місця; б) талановиті працівники; в) задоволення смаків споживачів; г) винагорода за працю і старання;

2. три головні лінії менеджменту: а) вивчати запити покупців; б) відповідно до заслуг оцінювати кожного працівника; в) заохочувати дух змагання співробітників;

3. три основні короткотермінові цілі: а) відновити структуру прибутку; б) створити інфраструктуру, яка відповідає вимогам нового суспільства; в) оживити корпоративну організацію;

4. п’ять принципів оперативної діяльності: а) всі дії визначаються середньостроковими і довгостроковими планами; б) орієнтація на пріоритети; в) реальні терміни операцій; г) тотальна оптимізація; д) відносини на принципах чесності та скромності.

У менеджменті компанії суттєву увагу приділено технології "трьох К": комп’ютери, комунікація і контроль. Компанія розробила передбачення майбутнього технологій під назвою SINIS, що означає "від зерна – інновації – до потреби – пагонациклу". Запровадження інновацій є загальною функцією менеджменту компанії "Омрон".

Тойода

Тойода – родина засновників компанії ToyotaMotorCompany (TMC) – найбільшого японського виробника автомобілів, одного із світових лідерів автомобільної галузі. TMC стала найпотужнішим японським і одним із найбільших у світі виробником автомобілів, який посідає третє місця після компаній GeneralMotors і Ford. Успіх TMC пов’язаний із досконалістю її системи виробництва, яка забезпечила компанії репутацію ефективного виробника високоякісних легкових машин і вантажівок. Своїми успіхами TMC зобов’язана діяльності родини Тойода.

Сакіші Тойода (18671930) – засновник ToyotaGroup. Народився у префектурі Сізуока 14 лютого 1867 р., протягом 35 років займався удосконаленням ткацьких верстатів. У 1924 р. за допомогою свого сина Кіішіро створив повністю автоматизований ткацький верстат, у 1926 р. заснував компанію Toyota Automatic Loom Works. Сакіші розумів, що японська промисловість повинна просуватися вперед незначними кроками і займати ринкові ніші, які проігнорували західні компанії. Він усвідомлював важливість безперервних удосконалень обладнання незалежно від стану конкуренції. Вірив, що жоден технологічний процес ще не досяг такої точки розвитку, коли було б неможливим його подальше удосконалення. Ця політика "kaizen" (постійного удосконалення) стала однією із основних засад його промислової філософії. Сакіші був упевнений у тому,що автомобілі в майбутньому стануть перспективним товаром.Коли він продав свої патентні права на автоматичний ткацький станок, то віддав одержані гроші своєму синові з умовою, що він інвестує їх у дослідницькі роботи зі створення автомобіля. Кіішіро погодився з умовами батька.

Кіішіро Тойода (18941952) – засновник ToyotaMotorCompany, старший син Сакіші Тойода. Народився у префектурі Сізуока 1894 р.; у 1920 р. закінчив Токійський імператорський університет із дипломом інженера машинобудівника; у 1930 р. згідно з передсмертною волею батька розпочав виробництво автомобілів. У вересні 1933 р. рада директорів ToyotaAutomaticLoom погодилася на заснування автомобільного підрозділу компанії. У 1934р. Кіішіро та його співробітники закінчили розроблення першого двигуна моделі А, а у травні 1935 р. були зібрані перші легковий та вантажний автомобілі із цим двигуном. Формальне заснування ToyotaMotorCompany відбулося у 1937 р. Спочатку Кіішіро був її виконавчим віцепрезидентом, а із 1941 до 1950 р. – президентом.

Він розумів, що для успішної конкуренції з такими могутніми компаніями, як GeneralMotors і Ford, Toyota повинна вкладати кошти у дослідження і розробки. Тому 1936 р. організував дослідницьку лабораторію у Токіо. Кіішіро розробив японську систему виробництва, яка враховувала характерну для цієї країни обмеженість простору і ресурсів (американські виробники могли дозволити собі створювати запаси комплектуючих і будувати для їх зберігання спеціальні склади), а також здатність до пристосування і різнобічність навичок її населення. Тому він закуповував переважно обладнання загального, а не спеціального призначення, прагнув адаптувати його до місцевих умов і зробити багатоцільовим.

Кіішіро мріяв про систему, в якій жоден елемент не створювався б до тих пір, поки у ньому не виникне необхідність, що давало б змогу уникати зберігання деталей, а отже, і даремного витрачання коштів. Тому на заводі його компанії основним гаслом стали слова "точно вчасно". Він роз’яснював своїм робітникам, що жодна деталь не повинна створюватися раніше, ніж у ній не з’явиться необхідність. Методи "kaizen" (постійного удосконалення) і "точно вчасно" стали важливими елементами виробничої філософії родини Тойода.

Ейджі Тойода – старший син брата Сакіші Тойода. Народився в м.Нагоя в 1913 р. Закінчив машинобудівний факультет Токійського імператорського університету, в 1937 р. почав працювати у ToyotaMotorCompany. Був першим працівником Toyota, який пройшов стажування на американських автомобільних заводах.

У 1951 р. Ейджі реорганізував заводи Toyota таким чином, щоб вони були придатнішими для використання нового обладнання і нових методів організації виробництва. Для реорганізації в компанію було запрошено Таічі Оно. Він ввів у використання картки "kanban" (у яких відстежувався рух запасів), навчив робітників розуміти сутність методу "kaizen", у повному обсязі реалізував систему "точно вчасно", модернізував обладнання і збиральну лінію, за два роки домігся радикальної зміни принципів роботи підприємства.

До 1963 р. система "точно вчасно" була впроваджена в усіх підрозділах компанії, і ToyotaMotorCompany стала домагатися її використання своїми постачальниками. Ейджі вважав, що майбутнє компанії більшою мірою залежатиме від якісного збирання її автомобілів, ніж від вдалого їх проектування. Тому висунув гасло, що виробництво є найважливішим елементом діяльності компанії. Завдання проектувальників та інженерів полягало у тому, щоб забезпечити виробничому персоналу можливість найкращим чином виконувати свої обов’язки. При цьому в компанії значно підвищився статус робітників збиральних ліній.

У 1967 р. Ейджі став президентом ToyotaMotorCompany, а у 1982 р. – головою ради директорів компанії. В тому ж році він почав переговори із GeneralMotors про створення спільного підприємства, на якому випускалися б автомобілі на основі японської моделі "Corolla" на території США, у м.Фрімонт, штат Каліфорнія.

Соішіро Тойода – старший син Кіішіро Тойода. Народився в м.Нагоя у 1925 р.,закінчив Нагойський університет із дипломом інженера машинобудівника і з 1952 р. працював у ToyotaMotorCompany. У 1982 р. став президентом, а потім головою ради директорів компанії. Під його керівництвом Toyota перетворилася на міжнародну корпорацію. У травні 1994 р. очолив Японську федерацію економічних організацій, найвпливовішу недержавну організацію Японії. У пошуках засобів підвищення якості продукції уважно вивчив роботи Е.Демінга і запровадив деякі елементи підходу американського фахівця в роботі компанії.