Реферат: НЕУСТОЙКА В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ
4.Гарант, який виконав за боржника зобов’язання, не має права зворотної вимоги до останнього.
Відповідно до ст. ст. 194, 196 ЦК України гарантія припиняється з припиненням забезпечувального нею зобов’язання, а також у зв’язку із непред’явленням кредитором позову до гаранта у строки, передбачені ст. 194 ЦК України.
Гарантія широко застосовується для забезпечення позичок, які видаються організаціям банками.Так,кредитування по всіх видах позичок підприємств, що погано працюють, банки здійснюють,як правило лише за умови надання вищестоячими організаціями гарантійних зобов’язань про погашення позичок у встановлені строки.
д ) Застава .
Суть застави як засобу забезпечення полягає в тому, що кредитор (заставодержатель) має право у випадку невиконання боржником забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами, за винятками, зазначеними в законодавстві (ст. 181 ЦК України).
Існує дві підстави виникнення права застави - на основі договора та на основі закону при настанні вказаних у ньому обставин, тобто, якщо в законі передбачено, яке майно і для забезпечення якого зобов’язання визнається заставленим майном. Розрізняють два основних вида застави: 1)застава з передачею майна у володіння заставодержателя (заклад) 2)застава, коли майно залишається у заставодавця. Як правило вид застави залежить від угоди сторін. При закладі заставлене майно переходить у володіння заставодержателя, який може ним користуватися, якщо це передбачено договором. Коли використання супроводжується отриманням доходів, то все, що отримує таким способом заставодержатель, повинно направлятися на покриття витрат по утриманню заставленого або зараховуватися як повернення боргу (процентів по боргу). При закладі можливості заставодавця, пов’язані із розпорядженням цим майном, обмежені, оскільки майно (річ) передається у володіння заставодавця або знаходиться у нього під замком, печаткою чи іншими знаками, що свідчать про те, що це майно знаходиться в закладі.
Діюче законодавство виходить з того, що предметом застави може бути будь-яке майно, за виключенням речей, вилучених з обігу. В склад майна, яке може бути використано у якості застави, включається по суті все те, що має чи повинно мати грошовий еквівалент (речі, гроші, цінні папери, нерухомість і т.п.). Законодавцем допускається і застава таких речей, які можуть виникнути у майбутньому, наприклад застава майбутнього врожаю,приплоду скота і т.п.
В залежності від виду майна, що передається у заставу, застава поділяється на наступні види: застава нерухомості; заства транспортних засобів; застава товарів в обороті; застава цінних паперів; застава майнових прав; застава грошових коштів.
При передачі закладеного майна заставодержателю на нього законом чи договором може бути покладено обов’язок застрахувати це майно. Крім загального обов’язку по страхуванню майна на заставодержателя законом чи договором покладатися обов’язок по страхуванню на випадок, якщо державними органами буде припинена його діяльність або здійснена конфіскація майна, що є предметом застави. При настанні страхового випадку заставодержатель має право першочергового задоволення своїх вимог із страхової суми.
На кожну з сторін покладається відповідальність на випадок незабезпечення схоронності предмету застави. Заставодавець може вимагати дострокового виконання забезпеченого заставою зобов’язання, якщо предмет застави вибув із володіння заставодавця, у якого його було залишено, не у відповідності з умовами договору. Дострокове виконання забезпеченого заставою зобов’язання передбачено і у випадку втрати предмету застави по причинам, за які заставодержатель не несе відповідальності, якщо заставодавець не скористується правом на заміщення і відновлення предмета застави.
Заставодавуць вправі вимагати не тільки дострокового виконання забезпеченого заставою зобов’язання, але і звернення стягнення на предмет застави у випадках недотримання обмежень на перезаставу майна, якщо таке обмеження було встановлене законом; порушення умов зберігання чи утримання майна, якщо ці порушення можуть привести до втрати чи пошкодження майна; при наданні в аренду або здійсненні інших розпорядчих дій заставодавця без згоди заставодержателя.
Договір застави повинен укладатися у письмовій формі.У деяких випадках необхідне нотаріальне посвідчення (договір про іпотеку).
Право застави припиняється у разі:
а) з припиненням забезпечувального зобов’язання;
б) у разі загибелі заставленого майна;
в) з придбанням заставодержателем права власності на заставлене майно;
г) У разі примусового продажу заставленого майна
Застава як засіб забезпечення зобов’язання застосовується у відносинах між громадянами,між громадянами і організаціями,а також між організаціями.Найчастіше застава застосовується у діяльності ломбардів та банків.[5]
Крім розглянутих способів забезпечення виконання зобов’язань існють ще такі способи як утримання і банківська гарантія, які, поки що, не знайшли у нас законодавчого закріплення.Мені здається немає необхідності дедально розглядати ці інститути, так як вищеописаних способів забезпечення виконання зобов’язань достатньо для правильного розуміння інституту забезпечення виконання зобов’язань вцілому.
Глава II. Неустойка як спосіб забезпечення виконання зобов ’ язань .
1. Поняття та функції неустойки .
Починаючирозглядатипитанняпропоняттянеустойкиминеможемонезвернутиувагинахарактерністьтавиразністьсамогонайменуванняцьогоінститутунеустойкою, танезупинитися, хочабкоротко, напоходженніцьогонайменування, щовстановилосьщевперіодіснуваннядавньоруськогоправаіміцнозбереглосьвнашомуукраїнськомуправі. Вважають, щотерміннеустойкапоходитьвіддієслів “стоять” і “устоять”, яківрядіпам’ятниківдавньоруськогоправанаділялисьдвомазначеннями, асаме: по-перше, яккатегоріяфізичноїстабільності, наприклад, уфразі “устоялнаногах”; по-друге, урозуміннівірностісвоїйобіцянці, вірностіданомуслову; наприклад, вислів “устоятьнаслове” означаєвиконатидануобіцянку. Узв’язкузцимдругимзмістомдієслова “устоять” іменник, щоутворивсявідтогожкорня, асаме, слово “устойка” означаєвиконанняобіцянки. Приприєднаннідоцихслівзаперечення (“неустоять”, “неустойка”), словаозначають, щотой, хтодавобіцянкуїїневиконав, аякщоцяобіцянканосилаправовийхарактер, –невиконавприйнятогонасебезобов’язання. Зісловом “неустойка” уцьомуостанньомузначенні (невиконаннячиненалежневиконанняприйнятогонасебезобов’язання) минеодноразовозустрічаємосьвюридичнихактах минулого (договорах, записах, грамотахіт.п.). Слово “неустойка” вживалидляпозначенняфактуневиконання (чиненалежноговиконання) боржникомприйнятогонасебезобов’язання, заякеневиконанняборжникнесеневигіднідляньогоправовінаслідки, наприклад, обов’язоксплатитикредиторувказанувдоговоріпевнусумугрошей. Інакшекажучи, “неустойка” означаєлишесамунесправністьборжникаувиконаннізобов’язання, анетіправовінаслідки, якіповиннінастатидляборжникаузв’язкузцієюприпущеноюнесправністю. Нарівнізцим, зпочатку 18 століття, мипочинаємозустрічативзаконодавчихактахзісловом “неустойка”, щовживаєтьсязаконодавцемвженедляпозначеннятількифактуневиконаннячиненалежноговиконання, адляпозначеннясамихправовихнаслідків, настанняякихвикликанефактомневиконаннячиненалежноговиконаннязобов’язання.
Тимсамимслово “неустойка” отримуєтойзміст, якийзнайомийнамтепер, колислово “неустойка” якюридичнийтермінодночаснопідкреслюєпрямийзв’язокправовогоінституту, щонимпозначається, зфактомнесправностіборжникаувиконанніприйнятогонасебезобов’язанняівказуєнаосновнийхарактерізмістцьогоінституту, асаме - якнаправовийнаслідокцієїнесправності.[6]
“Неустойкою (штрафом, пенею) визнаєтьсявизначеназакономабодоговоромгрошовасума, якуборжникповиненсплатитикредиторовівразіневиконанняабоненалежноговиконаннязобов'язання, зокремавразіпростроченнявиконання” - такевизначеннянеустойкиданевст. 179 ЦивільногокодексуУкраїни. Незупиняючисьтутнадетальномуаналізіцьоговизначення, ябхотіввикористатицевизначеннятількидлятого, щобнайогоосновідатизагальнуправовухарактеристикунеустойки, асаме, підкреслитидвавластивихнеустойцімомента: їїзабезпечувальнуідодаткову (акцесорну) природу.
Першиймоментвиражаєтьсяутому, щоосновнаправовафункція, якувиконуєнеустойка, полягаєвукріпленнізобов’язальнихвідносиншляхомзабезпеченняінтересукредиторапозобов’язанню, тобтоналежногойомуправавимоги. Цейінтерескредитора, щозабезпечуєтьсянеустойкою, можепроявлятисьабоувиконанніборжникомпокладенихнаньогообов’язків, абоупокриттітихзбитків, якіможепонестикредиторвнаслідокневиконаннячиненалежноговиконанняборжникомцихобов’язків. Забезпеченняцьогоінтересудосягаєтьсяспонуканнямборжникадовиконаннясвоїхобов’язків, шляхомзагрозиплатежунеустойки, априїхневиконаннічиненалежномувиконаннінеустойкаслугуєпокриттямзбитків, щовиниклицимневиконаннямчиненалежнимвиконанням. ЗаслуговуєнаувагудумкаГ.Ф. Шершеневича, щодоцієїфункціїнеустойки: “Неустойкамаєдвоякезначення, якаєнетількиспособомзабезпеченнязобов’язання, алеіспособомвизначитирозмірвинагородизавідступвідзобов’язання. Неустойкамаєнаувазічи 1) спонукатиборжникадовиконаннязобов’язання, якбулозазначеновищечи 2) встановитипопередньорозмірспричиненоїневиконаннямшкоди, особливоколиєускладненняпридоведенніїївеличини (відшкодуваннязбитків). Відповіднодоподвійногосвогопризначення, неустойкамаєдвоякогородунаслідки: абоускладнюєтьсязобов’язальневідношення, шляхомтого, щонезвільнюючиборжникавідосновногообов’язку, покладаєнаньогощеновийтягар; абожзмінюєпопереднєзобов’язальневідношення, перетворюючийоговнове, альтернативне, всилуякогоборжникможеабовиконатиобумовленудіючизаплатитипевнусумугрошей.”[7]
Нашезаконодавстворозумієнеустойку, якзагальнеправило, впершомуйогозначенні. ЦивільнийкодексУкраїнивизначаєнеустойку, насамперед, якодинізшляхівзахистуцивільнихправ, якийвідповіднодост. 6 ЦКУздійснюється, зокрема, шляхомстягненнязпорушниканеустойки (штраф). Вбачаючивнеустойцілишесанкцію. Томузаконодавецьвідноситьїїтакождоодногозвидівзабезпеченнявиконанняцивільно-правовихзобов’язань (ст. 178 ЦКУкраїни).
Неустойкоюможезабезпечуватисьбудь-якецивільнезобов’язаннявгосподарськихправовідносинах, незалежновідпідставїхвиникнення (ст. 4 ЦКУкраїни). Згіднозч. 2 ст. 179 цьогокодексунеустойкоюможезабезпечуватисялишедійснавимога, атомуїїзастосуванняєможливимлишеприпред’явленнітакоївимоги.
Другиймомент, асаме, акцесорнийхарактернеустойкибезпосередньовитікаєзпершогомоменту. Дійсно, якщоосновнамета, функціянеустойкиполягаєвтомущо, воназабезпечуєінтерескредиторапозобов’язанню, тонеустойкаможливалишетамітількитам, деіснуєяке-небудьзобов’язання, щоможебутизабезпечене, деіснуєправокредиторанавимогу, щоналежитьйомувсилузобов’язання. Отже, неустойказавждипередбачаєіснуванняякого-небудьзобов’язання, якенеюізабезпечується. Цейдодатковийхарактернеустойкиотримуєсвійпрояв, зособливоюрельєфністюсаме, хочабутому, щозоглядунатакузалежністьнеустойкивідголовногозобов’язаннянедійсністьостанньогонеминучепризводитьдонедійсностінеустойки.
Дляпозначеннязобов’язаньнеустойки, щоносятьакцесорнийповідношеннюдоосновногозобов’язанняхарактер, взаконодавствівикористовуютьсярізноманітнітерміни. Воднихвипадкахмовайдепроштраф, віншихпропеню, втретіхпронеустойкуувузькомурозумінніцьогослова. Внауковійлітературібагаторазовоздійснювалисьспробирозмежувати поняття неустойки, пені і штрафу, алевонидоуспіхунепривели. Розбіжності, здається, немаєлишевтому, щопеня–цетакийвиднеустоєчногозобов’язання, яказастосовуєтьсязаневиконаннязобов’язаннявстрок. ТутдоречнопроцитуватиА.В. Венедиктова, якийзазначає, щопроведенняскільки-небудьвизначеногорозмежуванняміжнеустойкоюіпенею, зодноїсторони, ізштрафом, зіншої, “єважказадачаівтойжечас, самезпрактичноїточкизорупозбавленаособливогозначення”[8]