Реферат: НЕУСТОЙКА В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ
Вцивільнимправірозрізняютьдвіформинеустойки: штраф іпеня . Неустойкаможеобчислюватисьякпевнагрошовасума, щостягуєтьсяувідповідностіззакономчидоговоромзісторони, щоневиконалачиненалежнимчиномвиконалапокладененанеїзобов’язання, ітодівонаназиваєтьсяштрафом . Неустойкаякгрошовасума, щостягуєтьсяувідповідностіззакономчидоговоромзакожнийденьпрострочкивиконанняосновногозобов’язанняпротягомвизначеногочасучибезобмеженнявчасі, називаєтьсяпенею .
Деякіправовіакти (якправило, підзаконногохарактеру), визначаютьнеустойку, яксамостійнийспосібзахистуцивільнихправізабезпеченнявиконанняцивільно-правовихзобов’язань. Так, п. 57 Положенняпропоставкипродукціївиробничо-технічногопризначенняпередбачаєстягненнянеустойки, анепенічиштрафу. Такапозиціявбачаєтьсянадуманою, оскількиштрафіпеняєдостатнімидляреалізаціїфункційнеустойки.
Якпеня, такіштрафможеобчислюватисьувідсотковомувідношенні, абоутвердійставці. Причому, ст. 179 ЦКпередбачаєтількигрошовуформунеустойки. УпроектіЦКУкраїнипередбачаеться, щонеустойкоюможебути “встановленаудоговорімайновацінність”.
3. Види неустойки
Залежновідспіввідношенняправанастягненнянеустойкизправомнавідшкодуваннязбитківрозрізняютьчотиривидинеустойки. Вукраїнськомузаконодавствіцезнайшлозакріпленнявст. ст. 204, 253, 356 ЦКУкраїни. Отже, виділяють:
–залікову , щоневиключаєправавимагативідшкодуваннязбитків, аленевповномуоб’ємі, алишевчастині, непокритійнеустойкою (ст. 356 ЦКУкраїни);
–штрафну абокумулятивну, приякійзбиткиможутьбутистягнутівповнійсуміпонаднеустойку (ст. 253 ЦКУкраїни);
–альтернативну , колиповиборукредитораможутьбутистягнутіабонеустойка, абозбитки;
–виключну , колидопускаєтьсястягненнятількинеустойки (ч. 2 ст. 204 ЦКУкраїни).
Залікованеустойказастосовуєтьсявусіхвипадках, якщозакономчидоговоромнепередбаченоіншихвидівнеустойки.
4. Шляхи встановлення неустойки .
Необхіднорозрізнятидвіправовихпідстави, всилуякихзаукраїнськимцивільнимправомможевиникнутинеустойка. Цимидвомаможливимиправовимипідставамиєзакон (чиіншийнормативнийакт) ідоговір. Узв’язкузцимрозрізняютьзаконну неустойкуінеустойкудоговірну, щознайшлосвоєвідображеннявст. ст. 6, 178 ЦКУкраїни.
Підзаконною неустойкоюварторозумітитакунеустойку, яканетількибезпосередньовстановленадляпевнихправовідносинзаконом, щовизначаютьїїрозміріумовистягненняіт.п., алеправовадіяякоїнастаєбезпосередньовсилуцьогозакону, незалежновідволіконтрагентів, тобтобезбудь-якоїугодиміжними. Піддоговірною неустойкоюрозуміютьтакунеустойку, якаотримуєсвоююридичнусилутількивнаслідокугодисторін.
Законпрямонезабороняєвстановленняпередбаченоїнимнеустойкивокремійугодісторін. Деякимиправовимиактамитакаможливістьпрямодопускається. Зокрема, упостановіВерховноїРадиУкраїнивід 24 грудня 1993 р. “Провідповідальністьзанесвоєчасневиконаннягрошовихзобов’язань” зазначаєтьсяпростягненняпенізаумови, якщобільшийїїрозмірневстановленоугодоюсторін. Томусторонимаютьправозабезпечитидоговірнізобов’язаннязаконноюнеустойкою, незмінюючиїїістотнихумов (підставіпорядкустягнення, видуірозміру).
Отже, неустойкаможебутивстановленазакономабодоговоромчизакономідоговоромодночасно. Уоднихвипадкахвстановленнязаконноїнеустойкиугодоюсторінможематилишеінформативнийхарактер, уінших—самостійний, хочабсторониінезналипроіснуваннязаконноїнеустойки.
Законодавствонеміститьобов’язковихвимог, якімаютьбутидодержаніпривстановленнінеустойки. Проте, практикавирішеннясудамигосподарськихспорівміжюридичнимиособамисвідчить, щопривстановленніякзаконної, такідоговірноїнеустойки, повиннібутивизначеніпідставиіпорядокїїстягнення, розмірівид. Самецівимогирозцінюютьсяякістотніумовинеустойки.
5. Застосування неустойки
Законвстановлюєобов’язокборжникасплатитинеустойку, непередбачаючиприцьомуобов’язкукредитораїїстягувати, навітьколидляцьогоєдостатніправовіпідстави.Алекрімкредитора, правонастягненнянеустойкиналежитьсуду. ЗокремаарбітражнісудиУкраїниприприйняттірішеннязгосподарськогоспору, маютьправообертатиповністюабочастковоудоходдержавипередбаченізаконодавствомсанкції, якщопозивачйнепред’явиввимогипроїхсплату (п. 2 ст. 83 АПКУкраїни). Отже, длявстановленнянеустойкинедостатньонаявностіфактуїївстановлення. Вирішальнезначеннямаєволевиявленнястягувача.
Необхідною умовою для застосування неустойки є факт наявності цивільно-правового зобов’язання. Законна неустойка підлягає стягненню в усіх випадках коли існує таке зобов’язання, незалежно від підстав його виникнення ( договірних чи позадоговірних), при додержанні усіх інших умов обгрунтованості стягнення. Наявність договору, як це передбачається ст. 180 ЦК, є обов’язковою умовою для стягнення договірної неустойки. Враховуючи, що неустойка може бути встановлена законом і договором одночасно, кредитор, в разі невиконання чи неналежного виконання зобов’язання, отримує право на свій розсуд вимагати від боржника стягнення законної або договірної неустойки.
Як вже зазначалось, при стягненні неустойки кредитор не зобов’язаний доводити розмір завданих йому збитків. Однак, якщо належна до сплати неустойка є надмірно великою порівняно із збитками кредитора, суд вправі її зменшити ( ст. 205 ЦК україни і ст. 83 АПК України ). Рішення про це може прийняти тільки суд, для чого він вправі запросити докази про розмір завданих збитків. При цьому суд бере до уваги ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін,які беруть участь у зобов’язанні, не тільки майнові а й інші інтереси сторін,що заслуговують на увагу.Зазаначене правило стосується відносин у яких беруть участь громадяни. Зменшення розміру неустойки у відносинах між організаціями може мати місце лише у виключних випадках.
По окремим видам зобов’язань законом може бути обмежене право на повне відшкодування збитків (обмежена відповідальність). Так обмежену відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань несуть органи зв’язку і транспорту.
Для стягнення неустойки встановлено скорочені строки позовної давності (ст. 72 ЦК України). У нинішніх умовах було б доцільно відмовитися від цієї правової норми.[9]
Глава III. Цивільно правове регулювання неустойки в зарубіжному законодавстві .
1. Цивільно - правове регулювання неустойки в к раїн ах Європи .
Неустойкаєоднимзнайбільшрозповсюдженихспособівзабезпеченнявиконаннядоговірнихзобов’язаньішироковикористовуєтьсявпрактицізовнішньоїторгівлі. Неустойка–інститут, характернийголовнимчиномправукраїнконтинентальноїЄвропи; самеуцихкраїнахвонавиконуєфункціїзабезпеченнядоговірнихзобов’язань. Загальнерозуміннянеустойкиоднаковеуцихкраїнахізводитьсядонаступного: вонавизначається, якгрошовасумачиіншавсиновленаудоговорімайновацінність, якуборжникзобов’язуєтьсясплатитикредиторуувипадкуневиконаннячиненалежноговиконаннязобов’язання (ст. 1226 ФГК; ст. 339 ГГУ; ст. 160 ШОЗ). Неустойка–акцесорнезобов’язання, щоповністюподіляєдолюголовногозобов’язання (ст.1227 ФЦК; 344 ГГУ; абз. 2 ст. 163 ШОЗ).
Узв’язкузнеустойкоювиникаєрядпитань, щоголовнимчиномстосуютьсяїїспіввідношенняздійснимизбитками, якіотримавкредиторврезультатідійнесправногоборжника.
Правовсіхкраїнвиходитьзтого, щоосновнепризначеннянеустойкиполягаєвзвільненікредиторавіднеобхідностідоводитирозмірзбитків. Принастанніобставин, передбаченихудоговорі, вінпростоможевимагативідборжникасплатисуминеустойки. Якщонаявнізбиткиперевищуютьрозмірнеустойки, то, згідноабз. 2 пар. 340 ГГУіабз. 2 ст. 161 ШОЗ, кредиторможедоводитиістягуватисумунаявнихзбитків. Крімтого, якГГУ, такіШОЗнадаютьсудуправозаклопотаннямборжниказменшитирозмірнеустойки, якщобудевстановлено, щовонанадмірновелика, порівняноіззбиткамикредитора (абз. 1 пар. 343 ГГУ; абз. 3 ст. 163 ШОЗ). Увідповідностізпар. 348 ГГУзменшеннянеустойкинезастосовуєтьсядляторговихугод.
Трохипоіншомуцяпроблем