Реферат: Норма права 2

Охоронні – норми-стражі порядку.

Забезпечувальні – норми-гарантії.

Декларативні – норми-оголошення.

Дефінітивні – норми-визначення.

Колізійні – норми-арбітри.

Оперативні – норми-інструменти.

За методом правового регулювання.

1. Імперативні – мають сугубо суворий, владний-категоричний характер, не допускають відхилень у регульованій поведінці (кримінальне, адміністративне право).

2. Диспозитивні – є присутнім автономний характер, що дозволяє учасникам самим домовитися по будь-якому питанню (цивільне, сімейне право).

3. Рекомендаційні норми – встановлюють варіанти бажаної для держави поведінки.

За сферою дії.

Норми загальної дії – поширюються на всіх і на всю територію.

Норми обмеженої дії – мають межі, обумовлені територією, часом, суб'єктами.

Локальні нормативні розпорядження – діють у рамках окремих державних, суспільних або приватних структур

За часом.

Постійні (Конституція України).

Тимчасові (Закон про Державний бюджет України на 2000 рік).

За колом осіб.

1. Діють на усіх, хто підпадає під їхню дію (Конституція України поширюється на всіх громадян України).

2. Діють на чітко позначену групу суб'єктів (Закон про загальний військовий обов’язок в Україні поширюється лише на осіб чоловічої статі).

Характеристика правового регулювання суспільних відносин. Можна сказати, що правове регулювання – це врегулювання нормами права певних суспільних відносин. З цього витікає, що предметом правового регулювання є те, що регулює право (трудове право регулює трудові відносини). Як правило право регулює певну сферу суспільних відносин.

Предмет правового регулювання – це певні групи суспільних відносин, що входять у сферу правового регулювання. До них відносяться:

Відносини людей щодо обміну цінностями.

Відносини щодо владного управління суспільством.

Відносини щодо забезпечення правопорядку.

Інші правовідносини.

Метод правового регулювання – сукупність прийомів і способів, за допомогою яких право регулює суспільні відносини.

Методи бувають імперативними (характеризується точним дотриманням та субординацією) та диспозитивними (характеризуються можливістю вибору та рівноправністю сторін).

Способи: заборона (не можна робити: вбивати, красти тощо), дозвіл (можна робити: працювати, відпочивати тощо), зобов’язання (повинен робити: берегти природу, платити податки тощо), рекомендування (порада: що і як варто зробити).