- приріст фізичного обсягу національного доходу при інтенсивному розвитку виробництва;

- величина додаткового приросту чистого доходу, що отриманий внаслідок зміни галузевої структури затрат живої праці.

Сукупний економічний ефект науково-технічного розвитку виробництва розраховується:

Знак «±» перед вказує на те, що зміна галузевої структури затрат живої праці не завжди може бути прогресивною, а знак «±» перед З_{сусп.пр.} означає, що величина економії суспільних затрат праці може бути додатною або від'ємною, тобто приріст національного доходу () в n-му році може супроводжуватись як відносною економією, так і перевитратою суспільних затрат праці на його виробництво.

Економічний ефект науки завжди виступає або як частина приросту фізичного обсягу національного доходу, або як економія суспільних затрат праці.

Висновок

Насамперед необхідно чітко розрізняти поняття «економічний ефект» та «економічна ефективність» нової техніки і технології.

Економічний ефект - це кінцевий результат застосування технологічних новинок, який вимірюється абсолютними величинами. Ними можуть бути прибуток, зниження матеріальних трудових витрат, зростання обсягів виробництва, що виражається у ціні, тощо.

Екшшмічна ефективність – це показник, що визначається співвідношенням економічного ефекту та витрат, які викликали цей ефект, тобто зіставляються або розмір отриманого прибутку, або зниження витрат (на рівні підприємства, будівельної організації, фірми), або приріст національного доходу чи валового внутрішнього продукту (на рівні країни) з капітальними вкладеннями на здійснення цього технічного заходу.

Для розрахунку економічного ефекту або економічної ефективності можуть використовуватися два таких показники: строк окупності капітальних витрат на нову техніку або технологію та коефіцієнт ефективності витрат на нову техніку (показник, обернений до строку окупності).

Капітальні витрати на придбання та впровадження нової техніки скуповуються додатковим прибутком, що отримується від реалізації продукції, яка виробляється цією новою технікою, за рахунок зростання їх ціни (при поліпшенні якості продукції) або за рахунок зниження видатків виробництва (собівартості) цієї продукції, що забезпечує нова, більш економічна техніка. Таким чином, ефект може бути розрахований:

- як різниця у ціні на вироблену та реалізовану продукцію;

- як різниця у видатках виробництва;

Їх зіставлення дає змогу розрахувати строк окупності нової техніки та віддачу з кожної гривні коштів, витрачених підприємством на нову машину.

Економічна ефективність науково-технологічної підготовки виробництва визначається в основному типізацією та стандартизацією технологічних процесів, впровадженняи універсальних збірних приладів, агрегатного обладнання, а також методів паралельного й паралельно-послідовного виконання робіт.

Використана література:

1. Рогожин П. Економіка будівельних організацій. – К.: “Скарби”, 2001.

2. Степанов І. Н. Єкономіка будівництва. – К., 1998.

3. Шевчук В. Я. Основи інвестиційної діяльності. – К.: Генеза, 1997.

4. Экономика. Учебник для економических вузов и факультетов. Под ред. Булатова А. С. – М.: БЕК, 1994.

5. Экономика предприятия/ Под ред. О. В. Волкова. – М.: Инфра-М., 1997.