Реферат: Огляд традиційних теорій особистості

Хартшорн, Мей і погодженість проявів чесності. Результати першого в історії й разом з тим найбільш амбіційного дослідження погодженості поводження були опубліковані фактично за рік до експерименту Ньюкомба. В 1928 р. Хартшорн і Мей (Hartshorne & May, 1928) досліджували чесність учнів початкової й середньої шкіл у ряді різноманітних навчальних і позакласних ситуацій. Використані ними поведінкові показники включали схильність учнів до крадіжки дріб'язку, залишеної на столі в класній кімнаті, схильність до неправди з метою вигородити товариша й схильність до шахрайства - виправленню оцінок за контрольну роботу, коли викрити їх було неможливо. Крім того, багато хто з досліджених ученими поведінкових проявів вивчалися ними не по одному разі. Приміром, вони досліджували схильність дітей до шахрайства в ході декількох аналогічних контрольних робіт.

Таким чином, як і в дослідженні Ньюкомба, коли вчені оцінювали кореляцію між різного роду поведінковими проявами, багато хто із включених ними в розрахунок показників являли собою середні значення даних про декілька випадків прояву того або іншого поводження. І хоча подібне ад'єктивування показників повинне було б забезпечити рівень кореляції більше високий, чим той, котрого можна було б очікувати при розгляді окремих поведінкових проявів, отримана дослідниками середня величина кореляції між будь-якими двома видами чесного поводження не перевищила 0,23.

Дослідження погодженості поводження: 1929-1968 р. Дослідження, проведені Ньюкомбом, Хартшорном і Меєм, були дуже дорогими й вимагали багато часу, тому протягом трьох десятиліть не вживало серйозних спроб повторити або розвити їх. Однак лише деякі психологи особистості були готові допустити, що передбачуваність поводження в одній конкретній ситуації й в іншій може бути такою низкою, як це передбачали згадані класики емпіричних досліджень. Замість цього вони воліли ігнорувати більше ранні дослідження й звертатися до іншої, досить незвичайної дослідницької стратегії, не вживаючи навіть спроб показати, що за умови усунення передбачуваних методологічних недосконалостей могли бути отримані інші результати.

Список літератури

1. Афанасьева Т.М. Социальная психология. - М., 1980

2. Альошина Ю.Е. Індивідуальне й сімейне консультування. - К., 1994

3. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога: теорія й практика. - К., 2005

4. Витакер К. Полночные размышления семейного терапевта. - М., 1998

5. Яценко Т.С. Психологічні основи групової психокорекції. - К., 1996