Реферат: Омоніми як засіб творення каламбуру в анекдотах

Що таке анекдот, історію його походження і становлення, первісне і вторинне розуміння анекдоту, його значення – про це все ми вказали у нашій курсовій роботі. Спробували також уточнити визначення каламбуру, виокремити його з ряду подібних понять, навели приклади використання каламбурів – комічних елементів, зокрема в анекдотах. Крім того, дослідили каламбури, що творяться за допомогою омонімів. Для цього нам довелося розглянути омоніми і в суто лексикологічному аспекті, і частково розкрити стилістичні функції омонімів.

У нашу курсову роботу ми вводимо додатки (“Анекдоти про Штірліца як ілюстрація каламбурів омонімічного походження”), де розглядаємо каламбури, що створюються у результаті “буквалізації” фразеологізмів, використання багатозначності слів та каламбури, які побудовані на зіткненні омонімів. Остання група представлена найбільш повно. В анекдотах, що засновані на використанні омонімів виділяємо групу їх із каламбурами-нісенітницями.

Отже, нашим науковим дослідженням ми (сподіваємося) довели, що омоніми відіграють важливу роль у творенні каламбурів, в тому числі сприяють появі гумористичного ефекту. А каламбури (взагалі й зокрема ті, що виникають на базі омонімів) часто використовуються при створенні анекдотів.

ДОДАТКИ

Анекдоти про Штірліца

як ілюстрація каламбурів омонімічного походження

Переглянувши велику кількість анекдотів та матеріалів, які стосуються цього жанру літератури, ми прийшли до висновку, що анекдотичний епос про Штірліца – єдиний, у якому каламбури відіграють таку важливу роль. Це виглядає парадоксально, адже є епопеї про Василя Івановича Чапаєва і Петьку, про нових “росіян” (“українців”), багатосерійні анек­доти про Шерлока Холмса і доктора Ватсона, крокодила Гену і Чебурашку, про Вовочку та багато інших, та лише серія анекдотів про Штірліца удостоїлася такої уваги. Але цьому є логічне пояснення: двоплановість каламбуру подібна характерній для “розвідницького” фільму двозначності предмета, персонажа та дії. “Відкриття прихованого змісту висловлювання у сло­весній грі відповідає жанровій специфіці телесеріалу, що і сприяло стрімкому розвиткові каламбурного начала в анекдотичному циклі” [1, 16].

Приклади анекдотів ми вирішили подавати російською мовою, яка може вважатися в цьому випадку мовою оригіналу, адже фільм озвучений російською, тому і жарти (тим паче каламбури), які побудовані на окремих сценах і репліках із фільму, адекватно сприйма­ються лише російською мовою.

Одинадцятого серпня 1973 року о 19.30 на першому каналі Центрального телебачення почалася демонстрація багато­серійного фільма “Сімнадцять миттєвостей весни”. Два тижні мільйони людей спостерігали за боротьбою нашого розвід­ника з нацистським рейхом.

Телесеріал був позитивно оцінений високим начальством, а тому його стільки разів після того повторювали на телебаченні, що головний герой стрічки розділив долю найбільш відомих і популярних персонажів радянської масової культури. І вслід за Василем Івановичем Штірліц-Ісаєв став героєм численої кількості анекдотів.

Каламбури, що створені за мотивами “Сімнадцяти миттєвостей весни” з’явилися давно і все ще продовжують з’являтися. Близько ста відомих на даний час анекдотів демон­струють різноманітність видів словесної гри. Одні каламбури народжуються в результаті “буквалізації” фразеологізмів :

Штирлиц ел картошку в мундире. Война окончилась и он не боялся его испачкать.

Штирлицу угодила в голову пуля. "Разрывная!" - понял Штирлиц, раскинув мозгами.

Виникненню інших сприяє багатозначність слова:

До Штирлица не дошло письмо из Центра. Не дошло, хотя он перечитал его еще раз.

Штирлиц сидит у себя в кабинете и читает шифровку из Москвы. Вдруг в кабинет врывается Мюллер, отрывает от донесения кусок страницы и убегает. "Пронесло", - подумал Штирлиц. "Чтоб тебя так пронесло!" – подумал Мюллер.

Особливою ж популярністю характеризуються каламбури, які побудовані на зіткненні омонімів (і ширше – подібних за звучанням слів ):

Штирлиц стоял у открытого окна. Из окна дуло. Штирлиц закрыл окно. Дуло исчезло.

Штирлиц с Мюллером стреляли по очереди. Очередь с криками разбегалась.

Штирлиц поставил шкаф на попа. Пастор Шлаг громко крякнул.

Мюллер сидел у себя в кабинете и читал газету. Вдруг ему в глаза бросилось объявление: "Поп-группе срочно требуется пианистка". "Обнаглел пастор" ,- подумал Мюллер,

Штирлиц выстрелил Мюллеру в затылок. Пуля расплющилась и упала. "Броневой!" – подумал Штирлиц.

“Аналогія між “сюжетними” й “словесними” анекдотами про Штірліца не вичерпується обігруванням принципової дво­значності його існування. Якщо “для виникнення каламбуру необхідне налаштування на гру, причому...” налаштування повинно мати на меті виразити жартівливе, іронічне, сатиричне ставлення автора до висловлюваного, до адресата, до ситуації і т.д., то в даному разі, це налаштування нерідко доводиться до крайності, звільняючи каламбур від самої презумпції його осмисленості”[1, 17].

Абсурдності багатьох “сюжетних” анекдотів відповідає нісенітниця цілого ряду каламбурів “зі Штірліцем”:

Штирлиц потерял передатчик и его весь вечер бил озноб. Озноб был радистом и без передатчика работать не мог.

Штирлиц надвинул шляпу набекрень. Бекрень обиделась и ушла.

Штирлиц порол чушь. Чушь извивалась и повизгивала.

Штирлиц бил наверняка. Наверняк отбивался как мог. А Мог был крепким парнем.

Штирлиц выстрелил в упор. Упор упал навзничь. Взничь вскочила и бросилась наутек. Утек стал защищаться.

Штирлиц с Мюллером бежали вприпрыжку. В "Припрыжке" давали свежее пиво.

Уособлення “озноба” – всього лише випадковий збіг з анімалістичними уявленнями наших предків. Він зумовлений загальним принципом появи каламбурів подібного роду: із реально існуючими словами стикаються вигадані для них омоніми – несправжні слова, слова-примари, що можуть існувати лише у вигляді екзотичних власних назв. Гра словами обертається грою уяви. “Люди у власне фамільярних умовах”, - писав про пережитки “вільного народного мовлення” М.М.Бахтін, - віддаються недоцільній словесній грі чи від­пускають на волю свою словесну уяву поза серйозною колією думки і образної творчості” [2, 459]. В анекдотах про Штірліца вона не настільки беззмістовна. Несправжні слова відіграють ту ж роль, що й фантастична образність “сюжетних” анекдотів, загострюючи і підкреслюючи комічну суть анекдотичного циклу.