Реферат: Операційний персонал торгівельного підпріємства

· організація робочих місць;розробка та використання певних прийомів та методів праці;

· створення сприятливих умов праці;

· установлення міри (норми) праці;

· використання конкретних форм та систем сплати праці – організація виногороди персоналу;

· підбір, підготовка, підвишення кваліфікації працівників, їх розміщення;

· підтримка необхідного рівня дисципліни праці.

Теорія систем,розглядаючи організацію праці як єдину систему, не вікидає, що вирішуючу роль в функціонуванне та розвитку системи організації праці відіграють окремі її елементи. Тому важливим сучасним підходом до організації праці, тісно зв’язаним з системним, являється ситуаційний, дозволяючий краще усвідомети, які елементи організації праці в даний момент важливі, які мають в більшому ступені будуть сприяти ефективному організаційному розвитку.

Ситуаційний підхід озночає також необхідність правильно оцінити ситуацію, вміти передбачити наслідки організаційних рішень.

Організація праці – це діяльність, одна з управлінчеських функцій по створенню, підтримці, упорядкуванні та розвитку системи організації праці. Дана діяльність повинна виконуватися як постійний процес, а не як одночасні дії.

В цьому суть процесного підходу до організації праці.

Ціль організації праці – створення організаційних умов, необхідних для досягнення високої соціально-економічної результативності трудової діяльності. Реалізація токої діяльності забезпечується вирішенням конкретних задач:

· економічне (зниження працевтрат, підвищення продуктивності, економічне використання матеріалів, продуктивних фондів, забезпечення високої якості робіт, зниження витрат виробництва, підвищення конкурентоспроможності);

· соціальне (створення сприятливих умов праці, збереження їх здоров’я, повне використання та розвиток трудового потенціалу і т.п.).

значення організації праці складається у тому, що вона:

· забезпечує економію рабочого часу, економію витрат праці;

· сприяє раціональному використанню робочої сили та зниженню питомих витрат на неї;

· дозволяє краще використовувати елементи виробництва, збільшувати якісні показники праці.

Підводячи підсумок, дам повне визначення поняттю організації праці.

Організація праці на підприємстві представляє собою певний порядок здійснення трудового процесу, який утворює систему взаємодії працівників з засобами виробництва, та один з одним для досягнення поставленої цілі трудової діяльності. Цей порядок складається з раціонального розподілу праці між працівниками та системи їх виробничих взаємозв’язків і взаємодій (кооперації), припускає доцільне приспособлення робочих місць (оснащення і планіровки) для високовиробничої праці, створення системи їх виробничого обслуговування, а також установлення ефективних форм, методів та прийомів праці, закріплюючих в обґрунтованих нормах праці, та забезпечується створення сприятливих умов праці, підборам та підготовкою персоналу, підвищенням кваліфікації, ефективної системої планування, обліку, сплати та стимулюванні праці ,строгим дотримуванням дисципліни праці, розвитком трудової активності та творчої ініціативи працівників.

Розвиток та поглиблення демократії у суспільстві в ході реалізації реформ політичної системи та економічних відносин в Україні, зріст економічної самостійності підприємств, свобода у виборі методів господарювання складають сприятливу атмосферу для розвитку мотивації праці та творчої ініціативи працівників та через ці важливі якості працівників впливають на ріст рівня організації праці та ефективність виробництва.

Мотивація праці являється однією з основних функцій процеса управління підприємством, значення якої різко росте в ринковій економіці. Від якості системи мотивації праці залежать результати діяльності любого підприємства від того наскільки правильно обраний напрямок діяльності працівників (цілі), наскільки вони зацікавлені (мотивовані) в досягненні ціх цілей залежить успішна діяльність колектива.

В процесі історичного розвитку мотивація як економічна категорія пройшла два етапи:

- застосування політики „ботога та пряника”;

- використання методів психології і фізіології згідно з доктринами

Зігмунда Фрейда (1856 – 1936), Е. Мейо, М. Туган – Барановського та ін.

Термін „мотив” находить від латинського „movete”, що означає „приводити в рух”, „штовхати”. Мотив в економічней літературі трактується по різному, але найчастіше як усвідомлене спонукання до дій. На думку одних авторів, мотивація – це свідоме прагнення до певного типу задоволення потреб до успіху. Інші автори під мотивацією праці розуміють усе те, що активізує діяльність людини. На думку третіх, мотивація – це надія на успіх і боязнь невдачі. Автори відомих підручників з основ менеджменту визначають мотивацію як процес спонукання себе а й інших до діяльності для досягнення особистих цілей і цілей організації. Досить поширеним є визначення мотивації праці як рушейної сили поведінки, як прагнення людини до активної дії з метою задоволення своїх потреб. Стосовно організації управління підприємством, управління праці, мотивація представляється як пробудження колектива та його окремих членів до трудової діяльності, направленої на досягнення цілей підприємства.

Мотивація праці відноситься до кількості проблем, вирішенню яких в країнах з розвинутою ринковою економікою завжди приділяли велику увагу, так як вона являється в цих країнах однією з найбільш діючою функцією управління виробництвом та працею. Основою мотивації являється система сплати та матеріальне стимулювання праці працівників, яке повинна бути гнучкою, володіти мотиваційним ефектом і в достатній мірі стимулювати ріст продуктивності праці.

Українська теорія та практика мотивації праці зводиться, в основному, до сплати праці, основаній на фіксованих тарифних ставках та посадових окладів та являється малоефективною. На відміну Українськії практиці мотивації вступає досвід промислових розвинути зарубіжних країн, де в теперішній час широко використовуються індивідуальні моделі сплати праці, гнучкі багатофакторні системи заохочень працівників, а також форми колективного управління та преміювання. На даний момент розроблено ряд прагматичних моделей мотивації співробітників на робочому місці. Теорії мотивації поділяються на дві категорії: змістовні і процесуальні.

Об’єктом дослідження змістовних теорій є людські потреби (теорія потреб А. Маслоу, теорія потреб Д. Мак Клелланда, двофакторна теорія Ф. Герцберга).